Коментарі

Вітаю, авторе!

От оте ” Відверто кажучи, на цьому моменті, як автор, я хотів завершити оповідку” – взагалі вбило.

От уявляю наступне – читаю я, приміром, Толкіна. І тут, після відпливу у Валінор, Толкін пише, на цьому хотів закінчити. Але слухайте, тут така фігня. Коротше, Саурон усіх обіграв і Перстень не поплавився – то вам усім ілюзія, навіяна Сауроном. А насправді, після того, як ельфи вшилися, Саурон з Шелоб (ага, вона теж не померла) жили довго і щасливо і народилися в них діточки – Вільгефорц з Рогеєвена, Румата Есторський та принцеса Ірулан 🙂

Успіхів!

Сподобалося.
Удачі на конкурсі!

Вітаю, авторе!

Як на мене, на початку забагато відведено поясненню технології. Для оповідання важливо що? Вміння стрибати крізь час і простір. Технічний бік не дуже важливий, тим більше що це мініатюра. Краще б ці знаки використати на детальніше розкриття самого контакту, загострення конфлікту.

Успіхів!

Вітаю, авторе!

От кляті бандерівці, навіть Лєру не оприходували. Ну хіба ж можна так людям шаблони ламати? )))

Назагал, все принесено в жертву гумору. Пласкому і шаблонному. Лєра – повна ТП, науковці – теж не далеко від Лєри втекли. Прибульці й ті якісь тупі. Нє, я не те, щоб супротивник гумористичної фантастики. Але я поціновувач гумору більш тонкого та інтелігентного.

Успіхів!

Вітаю, авторе!

І що то я щойно прочитав? Мораль, ідея, конфлікт, катарсис? Ні, не бачили. Даруйте, але на оповідання це схоже мало.

Успіхів!

Вітаю, авторе!

Герой-меркантиліст обрав гроші замість сім’ї. Це через це читач має йому співчувати? Не згоден. Конфлікт однозначно варто загострювати. От скажіть читачеві, навіщо йому тих п’ять лямів? Корабель міжзоряний купити, віллу в Туманності Андромеди? Вилікувати доньку від якоїсь дуже важкої хвороби? А якщо останнє, то зробити так, що поки він ці лями отримав – стрибок гіперінфляції і цих п’яти лямів вистачило лише на п’ять пляшок пива, які він в кінці п’є? Якихось іще соціальних ідей підкинути. Тоді у вас вийде цікава трагедія. Наразі, нажаль, мені цікаво не було.

“Його улюблене синє плаття всіяли численні плями – нагорода домогосподарок.” Дивна домогосподарка – усе в улюбленій сукні чоловіка по хаті працює 🙂

Успіхів!

Вітаю, авторе!

Вторинно. Після Матриці і Вотсса 🙂

Купа зайвих уточнень і громіздких побудов. Наведу кілька прикладів:

“Повільно підвів праву руку й поклацав щось на сенсорній панелі, яка була вбудована в тканину. Якусь мить там миготіли різні букви, з’являлися і зникали графіки, та шкали. Зрештою з’явився один напис, що повідомив про наявність кисню на планеті.”

А не простіше написати щось на кшталт “Підвів правицю і увімкнув сканер, вбудований в скафандр. За мить той повідомив про наявність кисню.” Ну або якось так, простіше трохи.

“галявиною гудучи своїм двигуном” – ну звичайно ж своїм, чиїм іще він гудіти міг? 🙂

“Комаха агресивно виставивши вперед роги поперла на крихітного чоловічка.” – Точно вперед роги виставила? Не в бік? Не назад?

“масивний плазмовий різак, призначений для розрізання твердих порід.” – сумніваюся, що плазмові різаки розробляють для нарізання м’яких сортів сиру 🙂

Ну і так далі.

Майор Ігор? А не майор Нестеренко він мав би відгукатися?

Успіхів!

Вітаю, авторе!

Загалом, сподобалося. Атмосферно, історію світу, його соціальний устрій “видно”. Не дуже зрозумів, хто ж врятував Еку і дав їй нове тіло. Що за третя сила?

До згаданих The Expanse, Gattaca, Стерлінга додам ще Гайнлайна з “Пасинками Всесвіту” та расу кваріанців з всесвіту Mass Effect.

Ідея твору дійсно вторинна. Форма подачі, на мій смак, не дає можливості поспівчувати ГГ. Розумію, що цю історію, навряд можна було подати у мініатюрі інакше, окрім як спогадом. От у більш розлогому вигляді було б цікаво почитати.

Успіхів!

Сіра гидота Кінга стала в Україні зеленою.

Дуже цікаво , хотілося б прочитати продовження )) достатньо послідовно ) хочеться перечитати ще раз шоб знайти щось нове )

Вітаю, Фантоме!

Дякую за відгук! Якщо говорити виключно про ситуацію в оповіданні, то мені здається, завжди знайдеться той, кому буде цікаво зазирнути за завісу з надією, що все змінилося.
І Вам успіхів!

Зіркоходе, Сашо, Rosava, Шпротино, Птице Сірін, Лісовику, дуже дякую за відгуки, за те, що поділились враженнями і сприйняттям цієї історії!
Успіхів навзаєм!

Гарно збитий та рівний … гм.. Стімпанк?
Погоджуся про зауваження що якось не задалося в оповіданні з особистими конфліктами та випробуваннями. Вони начи є, а в чому і де не сильно зрозуміло.
Джуе сподобалось що оповідання актуальне та доречне. Але, як ви могли помітити, сучасні чи актуальні оповідання тут не люблять.
Удачі в творчості.

Нууу..
Непогано. В дусі Т. Праччета. Задорне таке гумористичне фентезі чи містика. От тільки не фантастика.

Дякую, Шпротино, Вікторе Полянко, Mesnick!

Вітаю, авторе!

От тут взагалі нічого не зрозумів. По-перше – це про що і до чого? По-друге – а як увесь цей фантастичний антураж рухає сюжет? Як замінити плазмові револьвери на звичайні, а лазерні ґрати на металеві – в історії щось зміниться? По-третє – забагато уточнень. Шериф якщо струшував пісок, то саме зі своїх чобіт, якщо прикладав зірочку до сканера, то саме свою зірочку і сканер був саме на своєму столі, і бейдж потім був саме свій, в жодному разі не когось із читачів 🙂

Успіхів!

Вітаю, авторе!

Я от приєднаюся до попередніх дописувачів: а де фантастика, власне? Статуя бога? Чи що таких скульптур в Україні не знаходили? А взагалі на планеті знаходили? Він же має цікавитися усіма визначними знахідками. Якщо на планеті не знаходили, ок, погоджуся сприйняти це як фантприпущення. Тоді воно починає грати на сюжет. Бо інакше просто оповідання про спроби зламати себе.

Успіхів!

Вітаю, авторе!

Є зачин, є цікава ідея, а от фіналу, як такого, немає. Ну приїхав ГГ до батька, ну побачив наслідки і що? Вигадана ідея явно не вміщається в мініатюру. А от чим усе закінчиться таки цікаво.

Успіхів!

Вітаю, авторе!

От мені здається, можна було обіграти інакше – приміром допоки Селена розповідала про “вистачить”, ГГ просто слухав би голос, а не сенс сказаного. А потім, вже по дорозі додому, почав усвідомлювати, що отой перший крок – це крок саме до їх можливих стосунків. До еволюції двигунів, до того, що можна махнути на вечір з Іо на Європу. Щось паралельно про велич людства, якісь мрії про інші зоряні системи. Уявляв себе героєм цих ситуацій – він-бо робив таке на початку. Тоді було б цікавіше. НМСД, звісно 🙂

Успіхів!

Вітаю, авторе!

Що можу сказати – scio me nihil scire 🙂

Успіхів!