Коментарі

Незле, геть незле!
Розвеселило, дякую.

Оце круто! Яскраві персонажі. Закручений сюжет. Промальований світ. Але, Авторе… нащо такими набоями стріляти у холосту? Хай би ніхто не вижив, але де динаміка? Де натовп, якому хочеться хліба та видовищ? Чому цей натовп не зніс шерифа? Чи все писалося заради назви? Ну назва трохи не вписується. Придумали б іншу. Коротше в прольоті одне з найперспективніших оповідань у групі.

Але спробувати можна ж авторе. В мене особисто був такий випадок, коли в школі фарбували вікна. Однокласник похитнувся і я його схопив. Могли б впасти обидва, та все ж нині обидва живі. Це відбувається інстинктивно, логіка спрацьовує згодом.
І так, крок в порожнечу, це не до Амстронга, а до Олексія Леонова. Але тут вже, визнаю, я присікаюся 🙂

Погоджусь з попереднім коментатором, хоча в плані читабельності текст виглядає дещо краще за переважну частину групи. Але головна заувага… Де крок? Де динаміка? Чому автор не дав шанс герою усвідомити себе?
Успіхів і наснаги.

До George Longly

Новобудова?! Наскільки мені відомо, він старший друїдів і дадують його щонайменше тридцятим сторіччям до нашої ери. Так там два кільця і зовнішнє значно молодше, а камінь в центрі взагалі встановлено на початку Середніх Віків, та все ж заклали його більш, ніж давно. До того ж, я обрав його не за давнину, а через відомість та загадковість.

Конфлікт, ідея, навіть певна динаміка. Це є. Чого не вистачає? Хоча б надії. Я не кажу писати всім з хепіендами. Свобода творчості і все таке. Але вже сама тема конкурсу просить авторів – крокуйте. А так суцільна безнадія ще й арка героя не завершена, а залишена не середині дуги замість закінчення.
Наснаги.

В лоб і про космос. Але загалом слабенько. Першу частину можна сміливо скоротити і не зміниться абсолютно нічого. Тільки більше лишилося б знаків щоб розвинути сюжет.
Наснаги авторові. Ті, хто пробують свої сили – ті вчаться.

чудово

Нечитабельна стіна тексту. Так наче програміст написав штучний інтелект і згодував нам його творчість. Нам, білковому слизу, до високої кремнієвої літератури ще рости і рости.

Ні, ну а що? Прикольно. Люблю збирати пазлики в текстах.

Герой з квестовою свідомістю? Гм…

Зіркохід, Шпротина, дякую за коментарі і за критику. Кінцівка тут відкрита тому що ми не знаємо до чого може призвести наш перший крок і не знаємо, що може з нами статися десь там, за обрієм або просто за рогом вулиці.
Герой вказаний неробою не просто так, цим я хотів показати що магнетизм невідомого і непізнаного може зачепити будь-кого, навіть того, кому нічого не потрібно від життя. Та й хотілося залишити читачеві простору для уяви 🙂
Про огородження плям. Так, мій прокол, я забув згадати про це. А бетон би не допоміг, бо плями не матеріальні.
Annet, Mesnik, дякую за підбадьорювання, радий, що мініатюра сподобалася 🙂

Люди дивні. Китай запускає кораблі на місяць, але якщо жінка народжує двійню — одну дитину вбивають.
Саудівська Аравія — одна з найбагатших країн, але до жінок ставляться як до тварин.
Ділитися ресурсами з псованими? Фу.

В ідейній частині насправді не так все погано. Темі відповідає. Герой так захоплюється роботою, що зрештою втрачає сім’ю. Можливо, дійсно не вистачило якогось конфлікту. Точніше, він є, але не доведений до потрібної гостроти (герой свариться з дружиною, але ти не очікуєш чогось серйозного після того).
Сцена з дочкою усміхнула.

перечитайте оповідання “Арена” Ф. Брауна…Шедевр.
Тут трохи не так. Сорі, але це вже третій останній крок у групі. А хіба не можна було ті кроки по одному розсипати по всіх групах?…чи це

The croc

То був останній крок, який вижив у радіоактивному пеклі,
і ліз він щоб зжерти нещасних авторів, які пишуть оповідання і навивають його Останній кро:-)..

У Воттса ідея з життям у віртуальному світі скінчилася не так оптимістично)
Ідея є, структура є. Написано, на жаль, нечитабельно.

Не зрозуміла( погуглила, чи, бува, не було астронавта на ім’я Джеремі, якого завернули з “Аполлона-11”, але знайшла тільки канадійця, сучасного. Якщо тут якась фішка, розкажіть, будь ласка.

Може, я чогось не второпала, але в чому фантприпущення? Хлопець упав до ями і марить Місяцем і прибульцями, як говорить нам фінал (це пояснює стрьомнувату матчастину). Це психопатологія, а не фантастика.
Якщо ні, то таке враження, що саме фантастичне не влізло у твір.

іграшкова планета у Шеклі – то бомба…
а тут літера “П” радше пасує до слова, ну скажем так, політкоректно, …простенька…

Загалом, сподобалося. І підхід до викладу, і героїня, і сам сюжет. Революціонери з’явилися для мене дещо несподівано, але нехай.
Питання до фантприпущення: якщо в них розвинена генна інженерія і є певний технологічний розвиток, то чому вони не могли виправити “кришталеву хворобу” після народження дівчинки? Дискримінація дискримінацією, та зробити їй життя простішим було б реально, мені так здається.

Стоунхенд – новобудова, яку будували нині…але то таке…

задумка добра. але трохи недопрацьована…буває.