Коментарі

Якщо “пожертвувати метафорами” то постраждає стиль та художня якість оповідання. А деякі факти або події можн6а й пропустити та залишити “поза кадром”

а хто сказав що він помер? Варіантів тут багато. Може й біонічний скафандр відключився не повністю.
Віктора Савченка я не читав й навіть не чув про нього. Мене трохи Лавкрафт надихав

Так нє, чекайте. Звідки Ольга знає, що свідомість не буде неперервною? Чого вона так, що це смерть?
Я так розумію, планету традиційно просрали, ресурсів на життя навіть на орбіті бракує, вирішили розіграти фокус із 1 сезону Westworld. Ну ок. Але якщо це масове самогубство й всі згодні тільки тому, що переконані системою освіти, одна Ольга прогуляла кілька пар, тому здогадується про правду – то виходить, що якось уся замута на шмарклях тримається.
Знову ж таки, а чого не лишити хоча б умовних наглядачів цього ядра? А якщо в нього іззовні гепне той самий банальний метеорит? Повне покладання на автоматику?
Тобто тут загалом навіть ідея, меседж, читається нормально – але ж.

1. “Аналіз грунту показав, що тут навряд чи вийде вирощувати земні аграрні культури” і “Я почав підгодовувати місцевий народ: залишаю печиво чи шматки в’яленого м’яса у пластикових пакетах назовні.”
А запаси на кораблі нескінченні? У вас наче довга місія і раціон має бути чітко спланований… Кожен кілограм багажу важливий.
2. Як зрозуміло з тексту, це буде друга колонізована планета (отже їх у землян 2). Рідна планета перенаселена: “…врятувати людство від перенаселення…”. Одна з ключових ознак перенаселення у всі часи – недостаток харчів. “Землю -2” не має сенсу колонізувати, бо в плані харчових ресурсів це непотріб. Колонії помруть від голоду, а “Землі -1” їжі й самій має бракувати.
3. “Проект куполу майже завершено.” Який сенс, якщо грунт від цього не стане родючим для корисних культур?
4. Сам стиль у вигляді щоденника непоганий. За це +
5. “Щоденник Пітера, який він вів, перебуваючи на Архаїді, опубліковано, однак, науковці попереджують, що не варто надто йому вірити, оскільки там бракує “інформації і сторінок”.” – А що з Пітером такого сталося, що він не може в живу все підтвердити та доповнити? (Нагадую, що в умовах конкурсу прописано: “Кожна мініатюра має бути незалежним завершеним твором.”)

Відповідь Спостерігачу:

Щодо імбіцилів:
Дійсно, під час скорочення я необачно вирізала абзац, де описувалося про воєнний переворот в деяких державах на Землі.
Таким чином поведінка поганців дійсно набула ознак олігофренії.

Однак, помилка допущена в зв’язку з технічними причинами.

Дякую.

Людоїдоїд, дякую за влучні зауваження. Мені є над чим працювати, старатимусь вдосконалюватися.

Це не 3Д олівець – він не вишиває нитками))) Це все-таки про майбутню – включіть фантазію)) Хоча, можливо, у Вашому випадку – “Та на хіба?”))
І так, комусь – забагато, комусь – замало) Хто скільки вмістити здатен…

Загалом історія хороша, лишила позитивні емоції, але приділіть увагу таким моментам:
1. “Смерть фізичної оболонки в наш час ще не означає повного зникнення… я увімкнув пісню”, тоді чому хтось має успадкувати все твоє майно, якщо ти ще здатен ним свідомо користуватися та розпоряджатися? Наскільки пам’ятаю, у реальності навіть майном психічно хворих та людей у стані овоча, не завжди можна розпоряджатися без їх дозволу.
2.”Заповіт було виконано, і Жук успадкував усе моє майно…” А жадібні родичі не розуміли, що так буде? Чи їх лінь аж настільки більше жадоби? То чому вони взагалі приходили спадок ділити?
3. Кліше заради кліше. Для сюжету чи унікальності світу ціна нульова:”Пролітаючи повз Матір Землю, що тепер була безлюдним чорним звалищем, я гірко зітхнув, проклинаючи древніх людей, які заради наживи зруйнували власний дім, вигнавши своїх дітей на космічні станції і прирікши на століття страждань у невагомості.”
4. “Жук сидів у кріслі другого пілота, запускаючи основний двигун для міжгалактичних переходів.” – Якщо він “не був представником чистих чи генетично-деформованих порід” то як песик був настільки розумним, прямоходячим та вправним?! У нього ж лапки від природи!!!)

“… Це прозвучить дивно, однак, інша транспортна діада несподівано почала переслідування та цілеспрямоване бомбардування нашого корабля …” Ще один тві р в якому в космофлот набирають імбіцилів по оголошеннях.
У вас надзвичайна ситуація не нормальна поведінка. А ми давате порендимо про рівні телеметрії великого радиусу які, за якимось перляком, виведні на консолі капітана…

У мене двоякий післясмак.
З однієї сторони, написано гарно, ідея “не кидати своїх” – чудова, союз Землі з іншими планетами – оригінально і цікаво.
А з іншої весь сюжет побудований на конфлікті і суперечці, мені не вистачило саме подій…

Штучні діалоги, з присмаком дешевого театру, сильно псують враження від задуму. І заважають читати.
Перша ж сцена виає в учасниках підлітків 13-14 років які грають у дорослих. І доречі де наряд по за чергою за засмідчення важливого каналу?
Невідома планета? У космосі?? З діамантів???.
В космофлоті це зветься вівторок. Закиунли маяк, занесли в каталог і попленталися далі. Хай поітм флот розмірковує варта вона уваги чи ні. Після 40 палнет з золота та 50 планет з наднизьким рівнем радіації.

Яка сумна історія. Дівчинка навіть не здогадується, що колись всі помруть і вона залишиться одна. А потім і вона помре, так і не долетівши до омріяної планети на інший край галактики.

Але написано гарно, сподобалось.

Породиста фантастика, світ добре зроблений, логічний але є 2 серйозні проблеми:
1 Не чіпляє й схоже не одного мене. (Почитун, Риба-зеленуха)
2 Кінцівка не дає задоволення. Відчуття, наче після непоганого побачення ти привів дівчину до себе, відбулась пари поцілунків, а потім вона повернулась до стіни і захропіла…
Якщо це “Заділ на продовження”, то, наскільки пам’ятаю, конкурс вимагає завершеного, самостійного твору.

“спрямованої на п’ятнадцять тисяч кілометрів у глибину космосу” === “спрямований у глибину двору від дверей дому до лавочки біля під’їзду”.
А назагал коментар Людоїда читати цікавіше.

Дякую, мурмурандо прикрашають оповідь, безперечно

Форель, дякую за зауваження і коментар, звичайно хотілось показати не погану роботу Лари, а складність самої задачі: знайти порозуміння між двома спільнотами людей, які навіть не справжні господарі у цьому світі. Лара знає їм вартість, але у неї є мета, яка змушує її сидіти на цій станції і працювати далі. Мені ситуація видається майже безнадійною, але завжди є надія на людський фактор, який таки переможе цинізм ситуації. Але звичайно все це має бути зрозуміло з тексту оповідання, а не з моїх пояснень, тому мені є над чим працювати далі)
І вам успіхів!

Вітаю, авторе!

Відчуття неоднозначні. Написано добре, читалося з цікавістю. Проте, тут більше не суд, а катівня якась. Суд виніс рішення. А як же право на апеляцію? А якщо суд помилився? До речі, а навіщо суду визнання провини? Є певні факти, на основі яких має виноситися вирок. А тут складається враження, що визнання-невизнання може вплинути на вирок.

Успіхів та наснаги!

Поетична смерть. Цікаво як життя цілої планети вирішила політика та економіка, хоча нічого дивного 🙂 . Твір цікавий. Не знаю, про що ще сказати 🙂

Вітаю, авторе!

Гарне оповідання, з ідеєю, з історією. З конфліктом, врешті. Насправді, сумно, що ми аж настільки (спойлер), що готові жертвувати життям через це.

Нелогічною видалася поведінка сина. За таких умов він мав проконтролювати до останнього, стояти біля шлюзу шатлу, аж поки той не полетить. І лише тоді відлетіти сам.

До матері зауваг немає, вона достовірна.

Ідея емоційної гравітації цікава.

Успіхів та наснаги!

Відповідь Рибі-зеленусі:
Дякую за слушні зауваження. По-суті, вони об’єктивні й дуже корисні!

Щодо бухтіння капітана:
Люди схильні до рефлексії та світлих спогадів. Невже вам ні разу не розповідали історій про свою першу любов, студентські роки тощо? На мою думку, це повинно було розкрити їх доброзичливі стосунки. Однак, враховуючи, что вийшов ефект “як драсьті” я звернула на це увагу і буду підходити до подібних речей більш обмірковано. Дякую.

Щодо “не казати”:
В моїй уяві Дейзі була елітним пілотом, ранг якого дозволяв провертати такі штуки. Однак, я мала б написати в тексті про її наказ нижчому за званням пілоту, а не про прохання щодо приховування інформації. Тоді б питання відпали самі собою. В рамках конкурсу виправити цей промах неможливо, однак, я врахую це в подальшому. Спасибі вам велике за слушну думку.

Щиро дякую за те, що дали такі чудові рекомендації!
Успіхів на конкурсі!