Коментарі

Сподобалася структура оповідання у вигляді часових зрізів еволюції ГГ разом з його іменем 🙂 Цікаво було торкнутися до альтернативної історії двох “братніх” народів. І хоча, так, твір дещо кон’юнктурний, але важко не погодитися, що автор чітко підмітив, яке місце займає церква у наших північних “братів”.

Я розумію Вашу думку, Спостерігач. Але погодьтеся, якщо я наповню мініатюру технічними деталями, аби підвищити правдоподібність, вони відволікатимуть читача від головної ідеї. Я не заперечую, Ваші зауваження слушні, але це був би вже зовсім інший твір.
Ще можу додати, що ніхто з нас не був свідком захоплення Землі інопланетянами, зате ми всі знаємо про відкриття Колумба. У нього теж не було розвідки, він не очікував зустріти тих, кого зустрів, і попри те він не розвернувся і не подався назад, коли зрозумів, що перед ним не Індія. Тож не все у нашому світі є результатом прискіпливого і точного розрахунку 😉

Я теж не зрозуміла, “і шо”(( На який рівень людство скаконуло, як в ополонку? Що то було?
Це в принципі головне питання тексту – “що за плями”. І ми не отримуємо на нього жодної відповіді, і це облом.

А ще мене прикололо, що ці плями навіть не обгородили (а краще – бетоном залили, угу), якщо в них тварини пруть, шо скажені, стадами й зграями. Так уся фауна повиздихає, а тут як завжди: люди бідкаються, влада розводить руками.
Зате ми навіщось дізналися про героя, що він нероба. Як це працює на сюжет, не відомо.
Словом, незрозуміло.

Вони пошматують старий світ, це нескладно, коли є зброя і фанати ідеї. А чи збудують новий? Невідомо.
Як такий сюжет досить поширений у фантастиці. Бракує незвичної точки зору.
Удачі на конкурсі!

Авжеж, це не про Марс. Це про людей. Бо на Землі теж трапляється таке. )))
Удачі на конкурсі!

Читається легко, хлопець прописан реалістично, а от з ідеїєю мені якось не сходиться: у кінці хлопець “починав розуміти – можливо вперше в житті – значення того відбитку черевика.” Але ж дівчина казала якраз про те, що не дивлячись на той відбиток, подальшого розвитку могло і не бути: діставшись до місяця більшість людей вирішили, “що цього сліду вистачить”. Тобто за логікою твору важливим був якраз не слід, а якийсь інший подальший крок.

За що люблю цей конкурс, так за те що можу поринути в дитинство. Час коли читав дідусеві книжки.
Вже на словах про те що корабель без розвідки! збирається воювати невідомо з ким!! і для цього сідає!!! на планету … я зрозумів що передімною прекрасний зразок фантатсики 60х. І ні це не добре.
Авторе питання а чому крейсер? (Моежте не відповідати просто прочитайте чим займається цей клас кораблів)

А мені оповідання сподобалося! Аргументи про “рваність” мені здаються чисто суб’єктивними, адже автор хотів показати 4 зрізи з життя героя, еволюцію його свідомості разом з еволюцією його імені. І те, що спершу в імені присутня літера “ґ”, а потім зникає, пояснюється його переходом з Московщини до Гетьманщини.
З негативу я погоджуся з аргументом про кон’юнктурність. З перших рядків я вбачав “наїзд” на релігію, але потім виявилося, що мається не релігія взагалі, а саме російська інтерпретація, коли церква невіддільна від держави і аналогів КДБ. Звісно, в цьому є чимала доля правди, але писати так не зовсім етично, бо мимоволі виникає враження, що всі росіяни погані.

“Підійшовши до дверей, опустилась прозора бульбашка”.
Аж раптом класичне “Проїжджаючи повз станцію…”
“Я підійшов до дверей. Опустилася прозора бульбашка”. Як варіант.

“– Чудово, якихось сорок парсек. Багато часу не займе”
“Він знову клацнув якийсь важель”
Тобто кораблями майбутнього, що здатні легко подолати відстань у сорок парсек, керують за допомогою важелів? Щось дивне.

“Перед ілюмінатором пропливали шмаття обшивки союзного корабля”
Союзний – той, що перебуває з кимось у союзі? Чи мається на увазі російське “дружній”? Якщо перше – де йдеться про той “союз”? Якщо друге – це русизм, яких, до речі, забагато в оповіданні.

ГГ космічний мародер, пірат. Іншого не дано – ми бачимо, як він обшукує корабель, який зазнав катастрофи. Далі він теж має діяти згідно з цим характером. Якщо не з’являться обставини, що примусять його діяти інакше. Таких обставин немає. Але герой раптом перетворюється на справжнього Героя.
Припустимо, що пілота він рятує безкорисно. Але ж це нічого йому не коштувало й було досить безпечно. Щоправда, виникає питання, чому він не поцікавився спочатку, людина той чи ні. Бо кисень бузковому прибульцю міг заподіяти шкоду чи навіть смерть.
Але далі – ну чиста фантастика. ))) Він обирає власну загибель, аби попередити базу про атаку. Це вже потребує ретельного психологічного обґрунтування.
І головне питання – в чому полягає ідея цього оповідання?
Удачі на конкурсі!

З кожної групи виходить по п’ять оповідань.

Так, все правильно: в довільній формі, назва твору і оцінка. Найкраще надіслати голоси з тієї ж ел.пошти, що й оповідання.

“зупинемо” сильно кинулось в очі. Хотілося б продовження історії. Що там з вірусами? Вдалося приборкати стихію? Дякую.

А скільки оповідань з кожної групи проходить до фіналу?

Ох вже ці люди, навіть в такій милій історії занедбали Землю. Добре, що є ще Іо та Європа.
Авторові успіхів!

Просто. Завершено. З хорошою ідеєю, яка залишає по собі поживу для роздумів. Використано поширені типажі пари героїв для легшого занурення. Мені все подобається.
Автор добре попрацював.

Виглядає як сценарій трейлеру до серіалу у жанрі космоопера )
Сподобалося, як все динамічно описується, перший діалог занурює в історію. Всередині, щоправда, пішов пафос, але в трейлері я б таке подивилася. Звучить героїчна музика. Фокус на постать в обладунку. Кров летить, бризкає на стіни. Крупний план на рішуче, викривлене люттю обличчя героя. Зблискує меч і показується заголовок серіалу. Чорний екран. Пауза з м’яким переходом до наступної сцени. Заключний діалог героя вбивати піратів. Рев лицарів. Титри: “На екранах у 2020 році”.
Щось я відволіклася.
Існує невеличка проблема з комами, доводиться розставляти паузи самостійно.
Під кінець не вистачило якоїсь розумної думки, окрім “вбивати піратів-москалів”, але в цілому мініатюра непогана.

З мовного боку – смаковита мініатюра. Читається добре.
Здалося, що то нотатки до твору більшого обсягу, тому чимало “рушниць” (погоджуюся з Птахою повною мірою) розкидані скрізь, але так і не стріляють.
Трохи бракує логіки, і навіть авторські пояснення не рятують. Але на колір і смак…
Удачі на конкурсі!

Чарівним істотам-смертникам читає лекцію про тупих людців-білковий слиз ненароджений біоробот-чоловік, яким хтось керує із глобальної мережі? Щось занадто складно.
Зрозуміло, що людству гайки, але як “хибні” уявлення про світ – генетика, еволюція, допоможуть чарівним істотам на пару зі штучним розумом у фінальній битві?

Сашо, я згодна, звичайний чай із хлібом у багаття сприймається як неземна їжа.

Цікаво, я якому такому світі герцоги, маркізи і леді можуть зібратися в ангарі за 16 світлових років від найближчої колонії. д’Артаньяна на них немає!
Бажаю успіху!