Коментарі

Найбільше твору бракує інтриги. Якщо дозволите, авторе_ко, поясню, що маю на увазі. Оповідь йде рівно та веде читата сюжетом, як прямою дорогою, ще на початку якої, образно кажучи, видно, куди саме вона веде. Але ж мені, як читачу, подобається бачити емоційний бік персонажів, їхні переживання, розуміти, чому вони щось роблять або не роблять, бачити логіку їхніх дій, яка лежить у їхньому характері та минулому. І, звісно ж, якщо у тексті є неочікувані сюжетні повороти, прихований зміст діалогів або описів між рядків, це робить його дуже привабливим у моїх читацьких очах.
Якби у тексті був момент найбільшого емоційного напруження – кульмінація – і лише за нею слідувала розв’язка, то оповідання сприймалося б геть інакше.
Практика – шлях до мастерності. Бажаю вам натхнення та удачі 🙂

Щоб подолати проблеми потрібно об’єднатися. Ця ідея не нова але, як на мене, ще не сильно заїжджена. Склалося враження, що оповідання це агітка тієї самої імперії, що в оповіданні, і цьому є якийсь шарм.

Під час читання у мене з’явилося багато запитань. Найголовніше з них – чому першу місію з вивчення (дослідження? збору інформації?) “Зірки Землі” відправили лише 25 років потому, як “Зірка” з’явилася? А що ж люди робили решту часу? Якщо вони вивчали її дистанційно та прокладали маршрут для першої місії (пам’ятаємо, що перша місія мала план пересування і зазначено, що “до цього чорноту досліджували лише з відстані”), то це невиправдано довго. До того ж, “Зірка” не видається військовим об’єктом – чверть століття вона не виявляла агресії – і на мою думку, доцільніше було б відправити для її вивчення вчених, а не військових. Чи принаймні включити в місію хоч одного-єдиного представника світу науки.
Том нагадав своїм іменем про пісню Девіда Боуі та його Майора Тома, вийшла гарна ненавмисна алюзія у тексті 🙂
Проте мені не дуже зрозуміло, чому астонавтом міг стати лише Майкл, а не Міша. Походження активно втрачає значення вже зараз, коли більше цінуються навички та вміння людини, а не те, звідки вона та як її звуть.
Крім того навіть “Майкл” не так астронавт, як солдат, десантник(?).

Загибель Майкла подана красиво – стати падаючою зіркою для хлопчика, який нею надихнеться… Ну це драматично в тій площині, де це однаково сумно, але по-світлому.
Успіхів на конкурсі!

Задумка мені довподоби, твіст не дуже, але який міг би бути кращим я не знаю. Загалом, для середньостатистичного ледачого гуакамоле, текст завантажує “венасами”, “інтеркомами”, “зільсплавами” і каньйонами Артеміди, ба більше, доводиться напружуватись, щоб уявити “ніби він занурив голову в густий суп помаранчевих хмар і сірчаних вихрів”, а це призводить до дискомфорту -_-. З іншого боку, поки це єдиний твір, який мене автор змусив перечитати, бо все ж таки цікаво. І заодно накинути йому кілька балів. Щасти!

Чому, як тільки почались інопланетні злочини, людство не запросило ішнопланетнтх експертів з криміналістики, чи що у них там? Але погоджусь з коментарями вище читається легко. І ще одне, в чому тут ідея? У тому, що не потрібно судити книгу по обкладинці, чи не все на перший погляд просто. Я трохи спантеличений.

Правда завжди випливає. Але не цей коментар

Дякую за відгуки.
От би їх на час написання — взяв би всі й увіпхнув у вільні чверть тисячі(!) знаків! 🙂

> Олена03.08.2020
> Взагалі не люблю фільми про альтернативну історію, бо вони зазвичай показують світ ще гіршим, ніж він є. А тут навпаки. Цікаво! Шкода, що мало.

Вибачайте… 🙂

> Трохи схоже на Стругацьких.
> А помилки ніхто не вичитував?

Ніхто. Оповідання цілковито саморобне… 🙂

> Ion04.08.2020
> Хороша ідея, але, як на мене, мало дій і багато опису

“Більше показувати й менше розказувати…”?
А в якому саме уривку найважче читалось?

> Фантом03.08.2020

> Власне, а чому у Мультивсесвіті лише українці?

У мульти… — всі є. На те він і мульти. 🙂
Чому саме в цьому світі укри — мабуть тому, що першим тут був укр. А далі все за відомою “схемою” – “свій до свого, по своє…”
Можливо ще є окремі світи індіанців, карелів і т.п…
Світи всіх, кого остервеніло виживали з рідного світу й землі… 🙁

> Хто перевіряє людину перед тим, як врятувати?

А от про це я трохи писав в оповіданні.
“Емоційного вибуху для переходу, як-от у вас, ми не маємо, звісно ж, але ще змалку кожному треба досліджувати  життя і людей старого світу аби потім змогти когось врятувати. Громадянство з правом голосу є лише за одного врятованого! Або за виявлену фальшивку. А працюємо ж великими командами – то цілого одного не так вже й легко набрати… Багато разів по 16 років для того треба. Інколи – надто багато.”

На опис механізму “дослідження” якось не було місця — але, якщо коротко — це, здогадно, могло бути й опитування людей після переходу (+ детектори брехні?), або просочування (+якось індуковане?) інформації (видіння?) при менших емоційних вибухах. Бо якщо цілісінька людина зможе перейти, то й відповідна інфо теж мала би якось просочуватись… Мабуть. 🙂 Чи, навіть, всю інфо добуватимуть через вилазки розвідників на збір даних? Хоча би й з прийшлих людей (невдоволених) таких розвідників можна було би набрати… Думаю. 🙂

> На війні от – чи прямо кожен здатен на емоційний вибух? А якщо людина гідна, відповідає усім критеріям відбору, але вибуху немає, бо ж кацапський снайпер у потилицю?

А от це сумно…
Єдина надія — що різні світи не жорстко синхронізовані й з одного в інший можна бачити розмитіше — ± кілька хвилин.
Й ідея ж у тому, що спонтанні переходи малоймовірні. Здогадно, набагато ж дієвіше все це буде, якщо Прохід відкриватимуть двосторонньо…
У кінці я писав:
”
Дивився символічне відворення Переходу першого із численних катованих на рідній землі й хаотичне ЗАКЛИКАННЯ наступних.
”

> Ідея щодо неможливості порятунку усіх і одразу – сподобалася.

> Успіхів і наснаги!

Дякую.

“Кекнув” вкінці. Мабуть перший із творів з надпростою задумкою (ІМХО), який не хочеться критикувати за цю ж простоту. Дяк, підняло настрій)

Доволі сумний твір. Мені стало цікаво, що ж колись змусило молоду людину покинути все заради роботи на планеті, де більше нікого немає? І на планеті є дозаправочна станція, але немає центру, який контролював би кораблі/ракети у повітряному просторі. Автоматизований процес? Можливо, але чому тоді процес заправки не автоматизували, а змусили живу істоту довічно стати відлюдником, щоб обслуговувати станцію? Самообслуговування було б гуманнішим 😉
Багато вдалих, небанальних описів, але є й не дуже, на мою думку, вдалі, як от “Стіни що вкриті книгами”.
Твору бракує вичитки пунктуації, часи місцями стрибають з минулого в теперішній.
Атмосферно, проте для мене надто метафорично.
Успіху, авторе!

Описи місцями настільки барвисті, що речення доводилося перечитувати, щоб зрозуміти його. Забагато прикметників? Мабуть. Однак картинка поставала перед очима живо і об’ємно, хоча й не завжди складалася.
Ось тут сильно кинулось в очі: “Полум’я жовтих свічок блідими язиками пестили холодне й змарніле тіло”. Склалося враження, наче полум’я огортало тіло, тобто, спалювало, але ж мається на увазі світло від свічок, як я розумію.
Текст не завадило б вичитати в плані пунктуації, і був момент, коли граматично стрибають часи.
“Таким чином замикаючи коло життя у якого є початок, проте немає завершення.” Дуже парадоксальне вислювлювання. Це авторська думка чи взято звідкись?
На жаль, мені так і не вдалося зрозуміти, що саме хотів/ла донести до нас автор/ка, гадаю тому, що мініатюра більше нагадує частину більшого тексту, ніж самостійний твір.
Успіхів!

Дякую за відгук. І правда, оповідання за жанром не НФ, а звичайнічінька фантастика. Теологія, як на мене, є також фантастикою.
А світлофокусні роки від світлових відрізняються відстанню проходження шляху за той самий час.

Забавно. Сумбурно але Забавно.

Незважаючи на авторські назви реалій світу, зрозуміти їх легко, тому що ці реалії (за винятком харчових) цілком збігаються з нашими, рідними і звичними. А от імена сприймаються з зусиллям, але як на мене, можна було б спростити цей момент для читача, якби у персонажів не було прізвищ – розрізнити три схожих нагромадженням приголосних імені значно легше, ніж шість імен+прізвища. У довшому тексті такого б не було, але у мініатюрі створює плутанину.
Оповідання сподобалося.

Немає ніякого другого акаунту. Адміністратори, коли автор коментує свій твір, виправляють нік на Автор. Нік збережений у формі автоматично. Ігоді, пишучи відповідь, виправляю його на Автор, щоб полегшити роботу Адміністраторам. Комент прив’язаний до електронної адреси. Думаю, лише ті автори, хто дуже б прагнув коментарів, придумуть нові адреси та ніки. Мене цікавлять думки читачів сьосовно мого оповідання. Свої власні я і так знаю)

Всіх учасників вітаю з І туром голосування!

Запрошую всіх бажаючих прокоментувати мій твір.

Бажаю ВСІМ задоволення від прочитання мого оповідання, оскільки створювався він саме для формування чудових емоцій!

Ваша думка дозволить:
1) краще зрозуміти власні помилки в творі;
2) виявити, що саме подобається людям;

З повагою, автор.

О… Дивно… Читне ж оповідання — а жодного коментаря!

Отже.
Читалось добре аж від початку й до кінця. 🙂
Тужливих думок, покинути його — не виникало. 🙂

А з мінусів — якась дивна роль українця (а як щодо інших станційників? вони ж мають бути!?)
Деякі слова недоперекладені… (“старушка, зліше, лічу…”)
Та й узагалі якось незрозуміла мотивація “терористів”.
І ота ненависть до “капіталістів”. За що? Якщо вони дають МКС вийти на самозабезпечення, а науковцям — продовжувати вивчення космосу, то це ж можна було зобразити привабливіше?

А мені от сподобалися “пам’ятники з переробленого пластику”!

Привіт всім авторам!
Оскільки спочатку мені було складно зрозуміти, як правильно сформувати бланк, тому хочу поділитися з вами зраками бланків для голосування кожної групи, де розміщені таблички з творами в порядку, розміщеному на сторінці http://short.starfort.in.ua/expansy/

Скачати документи WORD можна тут https://dropmefiles.com/Qx4CG (посилання безкоштовне, без реєстрації, буде дійсне протягом 6 днів) під наступники назвами:
Авторське оповідання з групи 1 (контрольна група – група 2)
Авторське оповідання з групи 2 (контрольна група – група 3)
Авторське оповідання з групи 3 (контрольна група – група 4)
Авторське оповідання з групи 4 (контрольна група – група 1)

Всім приємного голосування.
Бажаю успіхів!

Rosava, Сашо, Учасник і читач, Читачко, дуже дякую вам за відгуки! Тішуся, що твір викликав позитівні емоції 🙂
Читачко, мені теж ой як хотілось розповісти побільше, але ліміт знаків – самі розумієте 🙁 Лише зазначу щодо відеофіксації: нечисть не відображається на них (як і у випадку з дзеркалами), але предмети, які вони назбирали для засідки, звичайно, відображаються, тому домовикові довелось продемонструвати сучасні навички взаємодії з електронікою :).

А з якого дива юний дядько раптом подумав, що це їхній сигнал? Адже перед цим у творі нічого пов‘язаного немає. Ата?