Коментарі

На судні ніхто собою не жертвує без дозволу капітана. Всі існують по волі капітана і на його розсуд. Сергій ладен собою пожертвувати. Та останнє слово лишається за капітаном. І він зважує шанаси, йомвірності та людські життя.
така вона капітанська буденність )

Ось тобі маєш, а я вже був подумав, що Сергій собою пожертвував. Тут все таке загадкове – навіть не знаю, чи варто питати, чому оповідання так називається ))

Це елементарно, rosavo, це щось, сподіваюсь.

Це елементарно, Спостерігачу, це – експансія нестримного абсурду без трусів.

Це елементарно, Мандрівнику, це – фантастика, бо зміг вкластися в 666 слів.

Це елементарно, Едуарде, Ватсон погано знає теорію ймовірності, і думає, що шанси 50/50: або вийде, або ні.

Це елементарно, Сашку, 36,6 – це всього-на-всього довжина нестандартної сигари.

Для George Longly:
Якщо брати до уваги те, як відповідально Ви оцінюєте оповідання, мій висновок: Ваше – у групі 1, тому з нетерпінням чекаю на завершення конкурсу, щоб ознайомитись з Вашим, у якому:
на 30% багатша мова у порівнянні зданим твором
на 50% – сюжет
відповідність темі – всі 100% зі 100%
і відповідно – на 10 балів)
Бажаю успіху))

До Лора:
Дякую, що читали)) Думаю, це не про агресію. а про відчайдушну спробу захистити шанс на “інше” життя

В цілому, непогано, але… Але те що у вас тюремна камера – це місце для симпозіуму відкривачів артефактів це занадто. Яка логіка “злим силам” утримувати цих людей разом? Якщо б інший “пасажир” був знайомий із ще одним відкривачем, або чув про аналогічний випадок, тоді б це якось “натягувалось на глобус”.
Успіху на конкурсі!

Млявого хаосу (також керованого) і у реал.житті вистачає. 🙂

А щодо працівників АТП…
Я, звісно ж, розумію, що вони мають конституційне право на працю, на зарплати і т.д. Але коли вони перевозять людей гірше аніж худобу (аби побільше напхнути, “не кришталеві ж”), коли спалюють автобуси конкурентам (зд., так виявляють несхвалення демпінгу), коли б’ють(!) скло приватним автівкам, що наважились прихопити людину й повезти її в пристойних умовах… То як ставитись до таких АТП? 🙁
І ці випадки на корумповану владу вже не спишеш. Бо ці випадки — вже після того, як вона допустила на ринок обмежену кількість жлобів, аби ті могли безперешкодно наживатись у майже монопольних умовах.
Мені здається, що мала би бути вільна конкуренція. І відповідне зростання якості, коли вони почнуть думати, як заробити на вільному ринку. І гордість за добре виконану працю. І пасажири, які не думатимуть повсякчас, що треба купувати власне авто/велосипед/самокат…, навіть коли місця на дорогах вже просто нема…
А не подобаються умови — то йди з ринку.

І от я просто спробував поставити їх в умови справді вільного ринку — хоча б в оповіданні.
Думаєте, що вони поводились би краще?

А якщо ні… то як інакше по них “проходитись”?

Добре прописане оповідання. Бракує, як то кажуть, конфлікту. Героям треба було щось зробити і вони це спокійно зробили, без особливих перешкод, сюрпризів чи неочікуванної розв’язки.

Я б охаректиризував це оповідання, як жвавий хаос)) Якось Ви, авторе, жорстко по працівникам АТП пройшлись))

Локальна оцінка:
Мова 60% із 100%
Сюжет: 60% із 100%
Відповідність Темі:и60% із 100%
Попередній бал –6

насправді наркомани, алкоголіки, злочинці – це люди поставлені життям у певні рамки з яких немає виходу і найкращі колонізатори саме зних. Лише вони можуть найкраще колонізувати, як це було наприклад, з Австралією та Нової Зеландією…

Локальна оцінка:
Мова 60% із 100%
Сюжет: 60% із 100%
Відповідність Темі:и60% із 100%
Попередній бал –6

думати людям невластиво…аналізувати цифри та факти ніхто не вміє, доки не розкажуть, як це треба робити правильно, щоб було вірно…
авторе це не вам, це свідкам свинячих, пташиних, коронячих страшилок…
========================

Локальна оцінка:
Мова 50% із 100%
Сюжет: 50% із 100%
Відповідність Темі:50% із 100%
Попередній бал –5

“Маска Гагаріна, цього фейкового космонавта, який навіть не літав на відміну від песиків” – здається, у вас, George Longly, цілий власний альтернативний Всесвіт 😉 Не заважаю!

Дякую за дуже детальні оцінки, але не згоден з 10% по темі. Подія, яка описана в оповіданні, цілком може бути каталізатором освоєння космосу! 😉

Спостерігач, дякую за відвертість. Зізнаюся, що довго думав над кров’якою та оцим пікантним моментом, але все ж таки залишив. Насправді там треба щось таке, але, мабуть, в іншій формі.

крадіжка технологій у майбутньому – то АБСУРД, який добре ілюструє вкрадена (!!!) пітекантропом (!!!) машина часу, з допомогою якої він допав та випитує Біла Гейтса, як творити чудеса…замаскувавшись програмістом…

Локальна оцінка:
Мова60% із 100%
Сюжет: 40% із 100%
Відповідність Темі:20% із 100%
Попередній бал –4

Легке, наївне оповідання. Перша половина сподобалась. Гірше сприйнялись стандартні філософські твердження: люди кращими не стали, любити краще, ніж ненавидіти і тому подібне. Кінцівка вже дуже солодка навіть для такої милої дівчинки))

Людству невластиво лише одне – одностайність…
Мужчини ніколи не кинуть жінку ради покірної суперниці, мужчини обожнюють проблеми та стервозних жінок…
Ясна річ, що це просто такий світ , вигаданий автором, лише подібний до нашого, бо така ситуація у нас неможлива…навіть з точки зору феміністок…хоча хто його знає, до чого вони вже додумались )))

Локальна оцінка:
Мова:70% із 100%
Сюжет: 50% із 100%
Відповідність Темі:40% із 100%
Попередній бал –5

ТОбто, для вас фiльм поганий якщо там фiнал вiдкритий? Така в вас логiка?

майже смішно…авторе подумайте, шо треба переробити,щоб цей сирець перетворився на
щось пристойне…
Маска Гагаріна, цього фейкового космонавта, який навіть не літав на відміну від песиків,
мене не вразила, радше навпаки…
до речі з ерекцією, як і з виверженням сім’я в невагомості проблема…

Локальна оцінка:
Мова:70% із 100%
Сюжет: 50% із 100%
Відповідність Темі:10% із 100%
Попередній бал –4

Авторе ви це:
“Нора Кейзик ніколи не знає, куди саме спрямований погляд Ґло – це як намагатися порахувати оберти чорної глянцевої кулі навколо її осі – й вкотре відчуває, що їй складно підтримувати зоровий контакт.” – в голос читати пробували?
Чи розраховували що у читача запаморочитсья в голові і він впаде до ваших ніг?
Гм… судячи що і далі, такі самі, важченні речення, що нависають своєю громадою слів, над сенсом буття та змістом, я перконуюсь, що це був такий задум.
Впринципі не погано. Але просто христоматніна порада яку ви знайдете в кожній “книзі про книги” старайтеся спрощувати речення та не розятгувати їх. Вам про це скажуть і Кларк, і Кемпбелл, і Кінг і усі решта.

Прочитав половину і виникло в мене питання:
Автор а ви знаєте що випадкові абзаци в одному файлі не є текстом?
Хто? Кому? Шо? Куди? Де все це? Нащо?
Колейдоскоп сцен та замальовок. Який прокочується повз тебе, а ти стоїш та питаєш в себе : “А шо це взагалі було?”