Коментарі

Існує затишне фентезі, а це затишна апокаліптична фантастика. Твір передає настрій пасажирів, які не билися за шлюпки на Титаніку, а просто лягли спати у власних каютах. Безперечно, десь на цій планеті вже запустили в космос команду під “I’ve got a ticket to the Moon”, бо на планеті, де є сміттєзвалище космічного непотребу, має бути більше, ніж одне радейко. А, можливо, то однаково безглузда затія, тоді єдиний варіант: “не дивіться вгору”.
Підсумую, що задум мені сподобався, щоправда, структура речень де-не-де відволікала увагу від того, що написано, щоб подумати, як це написано.
Удачі, хай конкурс пройде цікаво!

Прекрасне оповідання.
коли вони розвинуться і вийдуть у космос – то о, диво, їх там зустрінуть брати по вірі.
Чудова ідея і гарне виконання. Мені сподобалось.

Мені згадалася Бессонова “Люсі” з краплинкою “Переваги”, але написано доволі некепсько.
Удачі, хай конкурс пройде цікаво!

Про штампи – підслуховування кураторів і відкриття таємничої інформації – так і є. Навтіь на етапі написання мені воно теж муляло, але нічого іншого я тоді не змогла придумати, тому най буде штамп.
Мультивсесвіт мені особисто ніколи не набридає – тому це справа смаку.
Гра Ендера – дякую за відсилку, фільм подивилась, дійсно нагадує і фільм мені сподобався. Проте до написання твору я про фільм нічого не знала. От як насправді виглядає колективна свідомість)
Стосовно запобігання катастроф. Маючи всі технології можна запобігти? Справа в тому що гравців поселяли у той час і місце де сталася катастфрофа і навіть якщо були якісь русурси в той час для запобігання катастрофі, то людський фактор звісно завжди залишається головним. Наприклад його друг намагався завадити скиданню бомби на Хіросіму у образі американського офіцера і типу не віддати команду на скидання. Тому як бачимо не тільки технології мають важливу роль.
Про Помпеї пошукаю, проте виходячи з того, зо більшість населення все таки загинуло під шарами попелу – думаю мало там евакуювалися.
Колонізація космосу і можливість відхиляти чи знищувати астероїди потенційно несучі катастрофу на планету це можуть бути ріхні технології. Ми можемо мати круті кораблі що туди сюди людей з Марса до Землі і назад везуть але не мати отужної пушки що розіб’є чи відхились астероїд великий.

Всім дуже дякую за відгуки. Мені приємно що комусь сподобалось. Більшість ваших зауважень дуже слушні – я їх прийму до уваги.

Яке вишукане багатство метафор та порівнянь, соковитий текст. Посвята в лицарі і вирване око Тора Зевсовича – потужні образи, які закарбовуються у памʼяті. Щоправда, мені здалося мало пояснень, для чого їм тут свобідна воля: ну хочуть вбивати, най собі попереубиваються всі. Не думаю, що смак життя пізнається у момент, коли ти відчуваєш можливість з кимось жорстоко розправитися. Але це вже філософські розходження.
Раф наче мав битися двома кинджалами – саями, а мечі ж у Лео?
Удачі, хай конкурс пройде цікаво!

Можна дати підручник з ядерної фізики невігласам, навіть прочитати лекцію на тему, але, обмежені власним сприйняттям, вони за тисячі років перетворять його у Ґримуар. Ідея мені подобається, але, як на мене, підвело те, що це просто довжелезний переказ.
Удачі, хай конкурс пройде цікаво!

Колись доволі давно читав подібний твір, правда, там було більше жахів та гумору, та й ішлося про кухню, а не про холодильник, за яким дуууже погано доглядали 🙂 Вцілому, написано дуже добре, атмосферно, з зауважень лише те, як могли таргани без світла саме побачити всю ту благодать?

Читається доволі легко і мені чимось нагадало серіали 2000-их про космічні подорожі.
Щоправда, дещо трохи насторожило. Людство мало всього лічені тижні, щоб збудувати “ковчег”, той неминуче вийшов недопрацьованим і міг розвалитися ще у подорожі. Але ж у команди “Геркулеса” було 25 років і розуміння, що цю тарантайку треба якось приземлити з мінімальними втратами. Натомість, вони гуртом приховували це від Яна, наче велику таємницю. З іншого боку 15 + 25 = 40 і ще з пару років, щоб освоїтися. Якщо екіпаж збирався займатися репродукцією людства, то вийшло якось невтішно.
Думаю, якщо добре обміркувати часові відтинки і добряче вичитати (по спрaвам, сіроватий, суровий, “Микола і Марсела – спадкоємиця ролі капітана і його заступниця” – звучить, наче то дві дівчини), ще додати обсягу – і вийде непогана повість.
Удачі, хай конкурс пройде цікаво!

Оце так безвиграшний сценарій. Кажуть, що найсумніша людина на пʼядесталі – та, котра посіла друге місце. Але кубк Лубіка має всі шанси її втішити.
Удачі, хай конкурс пройде цікаво!

історія хороша. проте діалоги занадто неприродні. Донька розмовляє шаблонами, а батько занадто багато інфодампів видає у своїй мові. Хоча ідея хороша, мені подобається

Дуже багато бою і замало сенсу. Мені не зрозуміло навіщо вбили перший екипаж. Мені не зрозуміло навіщо в кінці розтрощили зірку – типу не собі ні вам. Мені не зрозуміло нічого) Планувалася певно епічна космічна битва, а вийшло нагромодження діалогів, які постійно цю битву преривали. Чи може битву показати треба інакше? І загальний сенс оповіді – не поняла…

Cozy Sheep, Валеріє, дякую за відгук та уточнення. Я сумнівалась щодо моменту, на який ви вказали, тому пішла до чату GPT, на що він мені сказав, що рослини не є білковою формою життя, адже вони хоч і містять білок, як і всі земні істоти, їхня основа — це клітинна стінка з целюлози (полісахаридів), а не білкових сполук. Тож штучному інтелекту довіряти поки зарано) Дякую!

Мені однозначно сподобався посил вашого оповідання, трохи менше – форма. Здалося, що діалог ЦАУ та Лямбди був задовгим, іноді важко було втримувати увагу. Та загалом, дякую, емоційна складова спрацювала)

Хороше оповідання, всі компоненти на місці, читається легко, окрім діалогу з лікарем, якийсь він чи то натягнутий, чи то затягнутий, хоча, може так і планувалося. Удачі на конкурсі!

Загалом твір сподобався. Але чому корабель класифікований як дерево, а не тварина, якщо йому потрібно робити щеплення? Та й функціонує він більше як тварина. Я одразу згадала дерево-корабель Іґґдрасіль з «Гіперіону» Дена Сіммонса, а це не йде на користь твору та прочитанню.
Успіхів на конкурсі!

Це ж було уже, ну тобто трохи “чужий”, і фейкова висадка на місяць, але окремо, тепер разом. Якщо беретесь за таку тему покрутіть її, не обов’язково пів оповідання розповідати про фейкову висадку на місяць. Пограйтесь, змістіть сторітелінг в вир подій, можете почати оповідання з фрази “Данило задихається в скафандрі. В руці — відірвана американська рука, кров повільно клубочиться в місячній тиші. ‘Краще б цю висадку зняв Кубрик, як і першу…” — хрипить він, озираючись на темряву, що рухається.’, а зекономлене місце використайте, щоб додати драми і трагедії, а ще краще сірої мораль, щоб Данилові довелось вибирати рятувати астронавта за Японії, що точно допоможе запустити корабель, чи милу астронавтку Німечинни з якою в нього було побачення, на якому вона замовила дитяче меню, от таке я б почитав! Натисніть на своїх персонажів! Не припиняйте писати, фантазуйте та експериментуйте!

Тільки хотів придратись до білку, але це вже хтось зробив. В цілому оповідання чудове, дякую вам!

Добрий день! Відсилала і голосування, і уточнуючи повідомлення – листа про зарахування голосу не мала. Хвилююся, чи е-мейл не потрапив у спам.

Мені дико бракує конфлікту. Текс написаний непогано, проте в кінці я не відчув змін: не змінились персонажі, не змінився світ, не змінився я після прочитання.

Котику вуркотику, дякую за відгук. Прикро, що моя відмаза на вас не подіяла, а я ж так хотів, щоб наді мною зжалились через нелюдські обмеження конкурсу, на які, якби мене щось не влаштовувало, я міг би й не подаватись.

Так, я дійсно не проти відгуків, і бачу, що оповідання й справді має проблеми. Я цілком свідомий того, що отримання критики і є однією із основних цілей конкурсу.

Втім, зауважу наступне: ідея вашого відгуку – не критика (це тема, десь у конспектах має бути), а самоствердження. Мені складно відповідати автору, який пишається власною літературною грамотністю, але не здатен відрізнити нефабульний твір від фабульного з нетрадиційною композицією, а понад те – не знає різниці між потоком свідомості та інтроспективною нарацією з апострофою.

Так, оповідання непросте навіть якщо виправити хиби в розумінні подій і розширити. Не викликають співчуття персонажі, боляче для мозку – то не читайте. Поставте незадовільну оцінку та й годі. І підіть погортайте тікток.

Решті читачів я дуже вдячний за відгуки та критику. Втім, критика – це одне, а хейт – інше.