Коментарі

Цікава історія, і фінал гарний. Неочікуваний і тим більше гарний. Мова приємна. Бажаю успіху на конкурсі!

Не дивлячись на трішки чізі експозицію “Діду розкажи ще раз як це було”, читати було цікаво. Дуже атмофсерний твір, та я купився й до самого кінця не розумів що відбувається взагалі. Про вуса дуже смішно, я прям намалював собі картину як біжить дід козацької зовнішності за чубом та вусами, як в мультиках.
Все спрацювало як треба, гарна робота, дякую.

Гарна історія. Дуже перекликається з сучасними подіями. Дякую і бажаю успіху на конкурсі!

Дуже, ну дуже багато непотрібної експозиції. Дуже багато речей, які наглухо ламають текст. Це і стіни з зашитими в них електромагнітними перешкодами, і вухо, яке вибилось з хвоста, і інші. Печаль.

Окей, це миле оповідання. Але поясніть, будь ласка, до чого тут тема конкурсу?

Це епізод із серіалу. Серія має свій контекст, але загальний сюжет серіалу нам невідомий.

Цікаві завдання у студентів майбутнього 🙂

Твір ні про що. Від початку й до кінця нічого не зрозуміло. Описи дій ГГ абсолютно не корелюють з таймлайном. Багато помилок – орфографічних, пунктуаційних і логічних. Присутня калька. Основна проблема – твір не вичитаний.

Дуже цікава ідея, але добре видно, як їй затісно в форматі короткого оповідання. Доводиться не показувати, а розповідати (через слідчого, головного героя тощо). Було б добре, якби після конкурсу автор довів все це до пуття (ні на чому не наполягаю, звісно, автору видніше, що робити з власним текстом). Бажаю успіху на конкурсі!

Таку цікаву ідею спаскудив. Це треба вміти. Жодних нюансів: тупо, картонно. У підсумку: як гімна мерзлого наївся. Ну, то таке.

Це синопсис. Кожен абзац дається важко, бо за ним приховано безліч деталей, але водночас ніби нічого немає. Я продирався крізь текст, і читати було нелегко — проте саме так і має бути, коли стискаєш велике оповідання до його суті.

Чесно кажучи, хочеться більше інтриги.

Коли зореліт із науковцями віддалявся від космічної станції, Арія відчувала, що це буде їхній останній політ… А ще місячні, що почались зовсім не вчасно. Хоча… принаймні це означає, що вона не вагітна.

Текст заграв по іншому.
Вибачте, я не повчаю. Просто намагаюсь поліпшити якось.

Не дуже розумію сенс і обґрунтованість усього, що відбувається. Хтось профінансував заселення нової системи покидьками (судячи зі слів капітана)? А ризики при цьому були проігноровані? Бо без стороннього фінансування – звіздки вони взяли такі кораблі, купи ембріонів і все решта. І капітан, який йде на такі жертви… Чому не можна було підключити дипломатію? Просто зайняти систему і заважати її спокійненько обживати? Почати одразу переговори, загрози, що-небудь? А то ж, виходить, вони уступили систему, нехай і тимчасово. І за час, поки наступне покоління виросло, вони що, ні разу ніяк не пересікались з іншопланетянами? Не робили ніякої розвідки щодо технологій і решти?
Коротше, це все виглядає дуже притягнуто за вуха. Є цікаві думки, – як от з промиванням мізків наступному поколінню, – але в цілому, сюжет вийшов ні про що. Ніби витягнутий з чогось більшого, де це мало б сенс.

Прикольна ідея. І так, чому б цій флорі бути поблажливими до чужинців, які хочуть їх використати?
Товстун у ванні посеред чужинської планети – це було сильно.

Скажу чесно – читав цей текст, ніби сидячи в повільному поїзді, що курсує навколо басейну п’ятизіркового готелю.

Владислав Лєнцев, Клас! Оцінюємо не оповідання, а Автора, як він лиже сраки іншим авторам-читачам 🙂

Тоді, мабуть, конкурс інакше б назвали та проводили 🙂

На відміну від Вас, Лєнцев, я завжди ставив оповіданню оцінку, яке воно заслуговує, навіть якщо Автор на мою думку мудак чи няшка…

Як на мене, цікава ідея, реалізована максимально нецікавим способом. Персонажі багато говорять, але при цьому картонні. Все, що відбувається, дуже умовно, але сама ідея про моделювання сценаріїв достатньо складна та передбачає багато нюансів, тож у підсумку виникає, що називається, лудонаративний дисонанс. Таке.

Не знаю як щодо оповідання, але коментар Людоїдоїда проходить у фінал. Та й інші молодці… крім автора. Це вже вважається деаононом чи ще ні?

А загалом старий як мережеві конкурси срач, на кожному щось таке має бути. Якщо на конкурсі нема ображених авторів, то який сенс в усьому цьому?) Та якщо серйозно, якби я голосував у цій групі, обовʼязково вліпив би 2 або навіть 1. І не тому що оповідання якесь дуже погане – я гадки не маю, не читав. Щоб просто дехто засвоїв, що на конкурсах та і в Інтернеті в цілому реакція автора твору на коментарі може неабияк зашкодити твору.

Тюрма на Фобосі – це не я придумав. Таке вже було а Філіпа Діка та Айзека Азімова. Так, бо звідти неможливо втекти. Бо довелося показувати лише “верхівку айсберга”, бо ледве зміг впитсатися в ліміт. а конфлікт пояснив слідчий Лагос – олігапрхія Марса не хотіла втрачати важелі впливи, бо це вони вирішують кому жити , а кому вмирати, а Максим винайшов лікі і хотів щоб цими ліками скористалися всі.

Непоганий початок, досить динамічний розвиток з абсолютно очевидним твістом “в лоб” і ніякий фінал. ГГ не використав отримані знання ні для чого, окрім таксидермії? І навіть не задумався про ширшу сферу застосування? Звідки дівчина знає такі деталі протезів? Я розумію, “доступність інформації” і всі діла, але це досить специфічні дані. І їх отак “з голови” не візьмеш. Принаймні не на такому рівні.

Я з самого початку заплутався, скільки їх там: ніби троє, а потім ще Орест зʼявляється. А далі… щось нічого не клеїться в мене. Вони були на Місяці, але опинилися в іншій зоряній системі… як? Навіщо? МАТІР діє самостійно чи ні? Як там інша цивілізація зʼявилася? Дивне відчуття: ніби обсяг пристойний і місцями затягнуто, але водночас ніби не дописано. А перечитувать ще раз, щоб як слід розібратися, на мережевому конкурсі, перепрошую, розкіш.

Почалося з інфодампа, закінчилося якимось цирком. Коментатр вище правий: все це так не працює, якщо тільки це не дитячий мультик. Також помилки, одруківки… Коротше, треба краще продумувати не лише сетінг, а й сюжет, і персонажів, а потім ще й перевіряти текст на помилки в одному з численних доступних інструментів.