Коментарі

Чекав, що хоч щось буде несподіване, оригінальне. Але ж ніт! Навіть характерника приволокли.

АТОксплоітейшн у чистому вигляді, але народа має сподобатись.

Авторе, ніхто нічого не плутає, бо ніяк інакше не виходить зрозуміти вашу фразу: “Самогубство через страждання – чи це не найбільший прояв людяності?”, з якою я категорично не згоден. Он в обговоренні “Першого меча” через відсутність всього лапок(я так зрозумів) розгорнулася ціла дискусія, а у вас тут ціла спірна фраза (

Авторе, мені здається, ви перебільшуєте щодо кіно або вам давно не траплялися хороші речі, яких чимало. Але я не буду сперечатися) Збережімо загальний легкий тон – не засмучуймося)

М-м, 140 км ядерною пустелею, де є гігантські капустянки, частину гг повзе і хворий, – за тиждень?..
Я щось згадала одразу “Довгу прогулянку” Кінга, там був моторошний епізод про “певний час повз зі швидкістю 5 миль на годину”.
Але тут ці 20 км на день якось мене підвісили. Нє, ну можливо, в принципі, але тут у нас кадр, який ледве лізе….

Як вивернуто навпаки тему, цікаво: маленький крок, який не зроблено, був би гігантським кроком для людства. Це мені сподобалося.

Суто процесуально нуднувато отак про все дізнаватися з монологу. Ясно, що це жанр такий, “передсмертні марення”, але оттформа якраз не зайшла.

І, Mesnick’у, ні. Суїцид – не прояв. Мені здається, ви плутаєте причинно-наслідкові зв’язки. Спроба самогубства – лише наслідок. Причина ж у тому, що Роб ще вчора міг творити (імпровізувати), мав талант, а сьогодні його втратив. Усвідомлення невідворотності втрати, усвідомлення того, що він не жива істота (якою себе вважав, допоки працював блок емуляції), а лише машина – як певне абстрактне мислення. Емоції, викликані цим – оце прояв, за авторським задумом. Ставлю собі мінус, коли маю пояснювати в коментарі.

Дивно.
І як вона не здогадалась зберігати в “порталі” харчі? Та й навіть молоді бурячки й картопельку…
Якоюсь коцюбою складати туди відра чи мішки, а потім виймати…
Запасного чоловіка можна ж! До речі, а основний у неї був, чи обходилась “безладними статевими зв’язками”?

А ще дивує отой “Денис”…
Чи він притрушений, чи й справді не знав, коли вона має з’явитись? Не знав, що значать “кілька сек”? Не міг завести за руку, чи хоча би вийти й узгодити “графік відпусток”??

До того ж, самогубства у тварин таки трапляється. У приматів та навіть котячих. А в багатьох примітивніших видів воно навіть є закономірним закінченням: залишив потомство, так звільни для нього місце. Та й взагалі, останнім часом дослідники навіть підозрюють існування релігії у шимпанзе, тож людська унікальність річ, як і все у цьому світі, дуже умовна.

Гарно змальована картинка, але місцями приходилось продиратись через текст. До прикладу
“Біля сходів знагла перед обличчям замайоріла невеличка камера у формі кулі, навколо якої вертілися чотири ніжки на спільній рамі-персні.” – складно уявити, як камера замайоріла. Ну і ще є подібні моменти.
Антураж сподобався, над реалізацією б попрацювати.
Бажаю удачі!

Самогубство? Це і є прояв?? У людей і у машин???
Дивно…

Чи це як наслідок відсутності (убогості) природних “ворогів”?

У тварин(рослин) — все простіше. Здорове й міцне — живе. Слабке чи хворе — вмирає і не мучиться… І голод вони інакше сприймають, здається…
Крім того, там завжди є кому допомогти зі смертю. Та й інструментів для самовбивства (ножі, зашморги і т.д.) у них катма!

А раптом вони би теж “проявили людяність”, у відповідних умовах?
Ті ж птахи. Посадіть їх під скло. І де впевненість, що пробивання його головою, це справді наслідок безмозкості, а не якесь 50/50 — вирватись/самовбитись???

Мені теж забракло динаміки, й образ гг справді ніяк не розвивається. Хоч сама ідея прикольна. І образ дерева наприкінці мені сподобався.
Але, якщо це явище, найімовірніше, тимчасове і неповсюдне, у чому ж тріумф?..

>Гнат зостався в Україні (замість повезти винахід у багатші країни) і це ніби натякає на українське походження.

Автор так і знав, що треба не скорочувати, а писати одразу — “Велика українська Гетьманщина”!
*сопе і виправляє в чернетці*

“– Бактеріальне дослідження показує відсутність збудників захворювань, – додає Троян.”
Це як?.. На Землі якогось мохнатого часу жодна кракозяба не літає в повітрі/лежить у землі/розкошує в тканинах мешканців?..

Ну, і невідома мова з ознаками латини мене теж збентежила. Палац у них є, пантеон “припускається”, раби є, мова з ознаками латини невідома, хм, мені просто цікаво, це в нас де і коли, що мали на увазі?..

Найпафосніша ідея твору мені здалася не дуже вартою довіри. От одразу жінки зацікавилися, як би стати рівними чоловікам. Мені здається, що виховання жінки в жорстко патріархальному суспільстві – це така міцна прошивка, яку за одну бесіду, навіть з богинею, не зламаєш. Якщо є уявлення про пантеон, то й уявлення про богинь було і до контакту, але ж чогось воно не надихнуло хоч якихось жінок тут на здобуття освіти, скажімо.
Ну нехай, це суто гіпотетична ситуація.

Мабуть, тіснувато цьому сюжету в мініатюрі, був би обсяг на розвідку, вивчення, сумніви й поступові контакти – було б правдоподібніше якось.

Це стосується й головного твіста. Це мусить бути якась Атлантида чи Лемурія, словом, щось міфічне. Бо інакше якісь підозри мають з’явитися одразу, усе ж тут науковці, досвідчені й освічені. Та й, мабуть, якийсь ШІ для порівняння маркерів культури з відомими на Землі в них є.
(Тут я замріялася про те, як би можна було вивернути “а-а-а, ми абсолютно неправильно розуміли й реконструювали всі археологічні знахідки”))

Словом, ущільненість, подієва й ідейна, цьому тексту не в плюс.

Але він справді досить рівно написаний, відтак і читається, і назва прикольна.

Зіркоходе, дякую за виловлених бліх 🙂 Так, погоджуся, тема далеко не нова. Але ж конкурс на те і конкурс – хтось несе наднові ідеї, хтось вирішує певні свої завдання 😉

Птице Сірін, і я б хотів більш оптимістичний фінал. Та хтозна, що краще для Роба – припинити фізичне існування, чи змінити скрипку на кирку десь на копальнях на астероїдах?

Mesnick’у, насправді в оповіданні постільна сцена одна, та й та більше постпостільна 🙂 В першої сцени трохи інше завдання. Поки намагаюся зрозуміти, чи впорався з поставленою задачею.

Шпротино, так, згадані уламки – обман, яким Луїза намагалася обіграти Управління. Жорж знає, так. Він Луїзі допомагав створювати інсценування, а потім забрати справжнього Роба. Гадав сцена нічного дзвінка має на це натякати. Бо “показати” цю сцену читачеві = вбити подальшу інтригу. Та й обсяг заважав 🙂 Тому ця ланка залишена між рядків. Ну, принаймні автор намагався написати її між рядків. Бачу, вдалося не дуже, треба далі працювати в цьому напрямку. Тест на людяність згадано не просто заради краси чи пафосу. Нас же від мавп відрізняє набагато більше, ніж вміння працювати 🙂

Annet, а чи так все погано для самого Роба? Хтозна, як машина може сприйняти припинення фізичного існування. Можливо, для Роба це справді кращий вихід.

Примарна хмаро, приємно, що сподобалося.

Дякую дописувачам за увагу. Удачі навзаєм.

Життєво…

Єдине невисвітлене питання – походження.
Гнат зостався в Україні (замість повезти винахід у багатші країни) і це ніби натякає на українське походження.
Але в тексті чомусь цього не побачив

Детектив мені сподобався, в кінці хотілося щось цікавіше. Мініатюра буквально випирається з лімітів і бажає більшого обсягу.

Мене здивували дві речі: квантовий комп’ютер їсть світло як Київ і як Європол викопав із дарквебу інформацію, причому за останній місяць. Тут потрібно було підтягнути матчастину: сучасний комп’ютер тягне не так багато, однак у Вас будують 4-D мапи, тож на це можна ще дивитися крізь пальці. А от у те, що Європол витягнув інформацію з дарквеба, не вірю, оскільки там використовують цибулеву маршутизацію, завдяки якій неможливо дізнатися ані джерело, ані зміст інформації, що передається. Плюс проксі-сервера, які також використовуються для анонімізації. Тому мені цей момент трохи зіпсував враження від твору.

Щасти на конкурсі!

В любому випадку допущена помилка. Або пальник всюди, або лапках: …– В цієї “горілки” лезо метр завдовжки… Мене, як інженера-зварювальника, завидки бере двомільйоннаградусна плазма. Це ж ціла термоядерна реакція )

Цікаво.
Але, все-таки, не полишає відчуття надмірної абсурдності…
Невже на всій планеті нема більше людини із знаннями й інтелектом достатніми для цієї ідеї, крім як отого пивково-генітального Джузепа?

Добре.
Але дивує, що в оповіданні українці хапаються за голову й “бідкаються”, і вся надія лише на добрих прибульців.
А насправді ж все не так…

>>> Бо горілка в українській – це, трясця, горілка, а те, що горілка в російській – це по-нашому – пальник!

Ось! Я зрозуміла відповідь автора так, що він мав на увазі горілку-горілку, а не горілку-пальник. 🙂

У мене дивні відчуття після прочитаного…
Основне моє питання: де крок? Я його не побачив. У тому, що Джеремі у лікарні? Чи у закінченні будівництва, ліквідуванні ями і створення нового середовища? Не зрозумів і не вловив, вибачте.

Приєднуючись до слів Зіркохода, хочу додати, що навряд ГГ відчув би поверхню місяця ногами, адже одягнутий він у скафандр. І вперше чую, що зв’язок може розірватися.

“Цієї миті я зрозумів значно більше : про життя і смерть, про те – хто ми і для чого, про час та відстань.”
Нащо кидатися філософією, якщо немає продовження? ГГ щось зрозумів, але що… вже загадка.

Щасти на конкурсі!