Коментарі

  • Від Автор на Втеча

    Риба-зеленуха, тобто ви не допускаєте, що в фантастичному оповіданні можуть відбуватись речі, які не мають пояснення? Чому силове поле пропустило двох злочинців – це не принципове питання. Я міг би написати, що планета їх пропустила, бо їх, як і її обстрілювали. Можна було вигадати безліч причин. Але я свідомо це залишив на здогад читача. До речі, своєї думки у вас немає? Ви приєднались до поперднього коментатора, хоч я здається все пояснив. Спостерігач щось наплутав, неуважно прочитавши закінчення, яке відбувається в інший час і в іншому місці.

    Перейти до коментаря
    2020/08/04 at 3:39 pm
  • Від Спостерігач на Лицарський пес

    Якщо вибудувати сюжет та по розкидувати містки між провисаннями це може вийде непогане дитяче ововіднання 50х-60х років. А як додати естетику тих років то і на сьогодін потягне .. аткий собі фолаут у космосі.
    Але покищо воно сире та сумбурне. Цей шашлик ше не починали маринувати не те що смажити.

    Перейти до коментаря
    2020/08/04 at 3:35 pm
  • Від Murrrchik на Кінець світу

    Теж при читанні згадалися “Пасинки всесвіту”, тому єдине, чого не вистачає цій мініатюрі, це інтриги, навіть з іменами вийшло передбачувано. Все інше – на достойному рівні.
    Успіхів на конкурсі! 🙂

    Перейти до коментаря
    2020/08/04 at 3:21 pm
  • Від Автор на Бажання

    До Спостерігач. Дякую за коментар, мені приємно, якщо щось сподобалось, зауваження обов’язково врахую. На оповідання надихнули численні, описані на цьому конкурсі, катастрофи, дуже хотілось гарного фіналу, але не просто хеппи енду, тож вийшла така історія 🙂

    Перейти до коментаря
    2020/08/04 at 3:12 pm
  • Від Риба-зеленуха на Втеча

    Перепрошую, авторе, але це не той випадок, коли читач не докумекав.
    Відповідь “якось” на питання щодо сюжетно важливого епізоду – не відповідь.
    Приєднуюся до думки попереднього коментатора.

    Перейти до коментаря
    2020/08/04 at 3:02 pm
  • Від Громовик на Гидкий слиз

    Я плюнув і виникла культура. Як на мене, твір про людську культуру, як вона постійно перероджується в різних епостасіях, під впливом зовнішніх чинників або я занадто прямо зрозумів сенс слова “культура” в творі 🙂 Але після прочитання коментаря автора, я зрозумів, що твір про створення світу. Хоч це і стьоб але йому не вистачає якоїсь елегантності. Вийшло занадто максималічтично підлітково. І на останок, читається легко і цікаво.

    Перейти до коментаря
    2020/08/04 at 2:50 pm
  • Від Автор на ІКАР Єдність

    Дякую за коментар, чекав першого з нетерпінням)) Ідея справді не нова, але, на мою думку, незаслужено забута та навіть актуальна для нашого часу. Люди стають дедалі відчуженими та вразливими через протиставлення себе усім навкруги. У світі де «людина людині вовк» ми забуваємо, що завжди десь, або колись, буде той, хто розділяє твої найсміливіші бажання. Разом у вас набагато більше шансів досягти не лише власних цілей, а й відкрити дорогу іншим.

    Перейти до коментаря
    2020/08/04 at 2:16 pm
  • Від Бочечка на Цікава подорож

    Гарно прописані характери, проте більше скидається на початок якогось більшого твору. Я б із задоволенням його почитала.

    Перейти до коментаря
    2020/08/04 at 2:14 pm
  • Від Громовик на Вузли

    Квантове безсмертя? Чи може маразм вченого? Я не зовсім зрозумів оповідання, можливо так і треба було. Чатається легко, хоча декілька разів відволікався. І що до вузлів, що воно таке? Якщо брати час за лінійність, то на цій лінії в будь-якому випадку будуть точки не відворотності, так само як і вузли вони зв’язують минуле з майбутнім.

    Перейти до коментаря
    2020/08/04 at 2:11 pm
  • Від Едуард на Гравітаційні хвилі

    Авторе, якщо по простому, то “дежавю” це переживання чогось, що вже відбувалось. Виходить, що дядько пережив відчуття, що це їхній власний сигнал два рази? Вибачте, але не помітив натяків по всьому тексту.

    Загалом розповідь сподобалась, ще б русизми підчистити.
    Успіхів.

    Перейти до коментаря
    2020/08/04 at 2:04 pm
  • Від Спостерігач на Камінчик платини (14+)

    Категорично не згоден з Людоїдом.
    Експансія приваблює своєю науковісті та певною реалістичністю. Цей твір для мене закінчився “Ліна стерла з руки слід астероїдного пилу…”
    Чиатйте сучасну фантастику. Туж “Експансію”, “Марсианіна”, “Артеміду”, “Севеневес”

    Перейти до коментаря
    2020/08/04 at 2:04 pm
  • Від Бочечка на Я тебе бачу

    Нарешті несподівана кінцівка! Згодна з попереднім коментатором. Дякую

    Перейти до коментаря
    2020/08/04 at 1:58 pm
  • Від Суддя на Пісня (16+)

    Це цікаво… Люди, довгий час живучи в неприродніх умовах, здатні будуть, без стимуляторів та ін. наркоти — з усіма подробицями відтворювати в уяві Землю!?
    А як щодо крові? Місячні? Планові чи зовсім дивні, бо вже після менопаузи? І чи мали жінки на тому кораблі місячні? Чи все зайве було “вимкнено”…?
    Все це (яскраві спогади про вартісні речі, відновлення біолог.ритмів) надихає на експансію. Дає їй хоч якийсь сенс. Натякає, що долетять не самі лиш “живі трупи”. Але видається надто вже фантастичним. 🙂
    Для таких тривалих подорожей мав би бути надійніший метод. Або якийсь “анабіоз”, або хоч достатній простір на кораблі + цілісний шмат біосфери… У Сімонса було щось схоже.

    Перейти до коментаря
    2020/08/04 at 1:53 pm
  • Від Автор на Кінець світу

    Дякую за коментарі.
    @ Людоїдоїд. Я нікого не копіював, чи повторяв сюжет. Звичайно, припускаю, що схожа ідея може виникнути у будь-кого.
    Успіхів навзаєм.

    @ Фантом. На жаль, знаків обмаль. Це не стільки катастрофа, скільки запланована посадка. Проблема в тому, що пройшло настільки багато часу, що жителі Дому вже й забули (декілька поколінь змінилось) в чому ж деталі їхньої місії ну і корабель дещо застарів.

    @ Форель. Дівчинка живе виключно в жіночій частині корабля. І якщо дорослим різних статей можна спілкуватись, то дітям – ні. Тому й не знає нікого толком. Зауваження щодо імен приймаю. Мені хотілось щоб закінчення грало різними барвами. З одного боку повторення біблійної легенди, з іншої – що це і є сама легенда, яку потім записали в Біблію. 🙂

    Успіхів!

    Перейти до коментаря
    2020/08/04 at 1:46 pm
  • Від Суддя на Між безоднями

    Наук.фант, то, звісно ж, добре.
    Але зовсім незрозумілою залишились життя(?) і мотивація(??) “кварченят”. І це якось лякає… Особливо на тлі раптом відкритих їхніх можливостей… 🙁

    Перейти до коментаря
    2020/08/04 at 1:37 pm
  • Від Форель на Кінець світу

    Схожі ідеї мені ніколи не зустрічалися, тому задум дуже сподобався. А втілення хотілося б більш ґрунтовне, наприклад: оскільки дівчинка живе у замкненому просторі з обемежною кількістю людей, то мала б знати, ху із ху, зокрема той “кремезний дядько”. Відтак персонажі здаються дуже абстрактними.
    І, мабуть, погоджусь з коментарем щодо імен – якби діти знали біблійні історії, це вписалося б в текст, адже людям знайома концепція пекла, отже, частково знання релігії у них збереглося.

    Щасти вам на конкурсі!

    Перейти до коментаря
    2020/08/04 at 1:23 pm
  • Від Форель на Звіт про апокаліпсис на планеті Кларк IV 14 травня 3003 року (або фантастично трагічна історія мого друга Току-Галас-Збоку)

    Оце так ненаситний персонаж у вас вийшов, авторе_ко! Хіба Току мало, що “Коли будь-де у галактиці з конвеєра випускали нову модель роботів”, то зверталися до нього? Бо з тексту складається враження, наче він єдина чи то найкраща робонянька (як на мене, “роботонянька” передає більше істини, бо частинка “робо” означає, що істота, про яку йдеться, сама є роботом/андроїдом/кіборгом. Чи ми чогось не знаємо про Току?) у Галактиці, якщо його кличуть в різні її куточки. І йому однаково мало слави?
    “Я сфокусував усю його освіту на вченням Азімова, це геніально!” Це дещо обмежено, як не крути.
    “Він не хотів умирати.” Девіант, даруйте за термінологію з відеогри. Гадаю, це й було головною причиною піти проти наказу, а не відмовкою про перший закон, який він і порушив, вбивши Току.
    “професорятам, що все життя просиділи у пильних підвалах” от де-де, а підвали – останнє місце, де на мій погляд, вони могли б сидіти (хіба що наука у світі твору поза законом, і їм доводиться переховуватися).
    “перший акт війни за чистоту органічних рас” А це вже печально та страшно, як і ставлення гг до повістки, у якій він бачить веселенький заклик “мочити нелюдів”. Але й такі персонажі існують будь-де, у всіх світах та реальностях.
    Успіху на конкурсі!

    Перейти до коментаря
    2020/08/04 at 1:10 pm
  • Від Суддя на Лицарський пес

    Це схоже на сюр, але він на диво цілісний. 🙂 От-як у мікро-серіалі “Протяжно похмура стара крамничка з причандаллям”. Там абсурд доведений до межі (чи й за неї!?) — але вже живе власним (інколи й неабияк цікавим) життям. І тут абсурд теж громадиться, але не набуває потворних форм.
    Вдала спроба.
    Крім того, автор(ка) залишив собі гарну лазівку. У Саймака теж були високорозвинуті собаки (“майже як люди”).
    А ще й любов до тварин. І до обраних людей…
    Оповідання — на будь-який смак. 🙂

    Перейти до коментаря
    2020/08/04 at 1:10 pm
  • Від Автор на Гравітаційні хвилі

    Едуард, все цілком логічно. Є таке явище як “дежавю”. Про це по всьому тексту розкидані натяки. І враховуючи, що чорна діра викривлює час та простір, люди підсвідомо відчувають певний страх.

    Всім дякую за відгуки. Ата!

    Перейти до коментаря
    2020/08/04 at 12:57 pm
  • Від Суддя на Лусочка

    Мило.
    Читається на одному подиху. В скафандрі, звісно ж. 🙂

    Втім, не зовсім зрозуміла логіка.
    Навіщо освоювати такий відмінний світ і ще й загрожувати місцевому життю?
    Але, схоже, дружба переможе. Отже питання не таке вже й нагальне. 🙂

    Перейти до коментаря
    2020/08/04 at 12:55 pm