Коментарі

Зіркохід, дякую за коментар!
Питання про те, чого вчить оповідання, я задаю собі щоразу, коли сідаю писати. Щоправда, його не завжди собі задають читачі, а якщо й задають, то часто знаходять не ту відповідь, яку закладав автор) Власне тут я хотів показати, що інколи, аби протистояти злу, треба бути безпосереднім і щирим, як мале дитя. Бо найбільші злочини коять люди, засліплені жагою влади, слави або грошей. Якби доля звела Крукса з якоюсь амбітною і ображеною життям особою, хепі-енду би не вийшло.
Про “заяложеність до чорних дір” – мабуть таки правда. Особисто я не намагався переказати якийсь прочитаний твір, але, цілком очевидно, що ніщо не нове під місяцем і цей сюжет, який лежить на поверхні, вже використовував багато-хто. Тому я намагався вирізнити це оповідання, зробивши його ближчим до українських реалій – і це в певній мірі вдалося: вже трьох читачів зачепила моя картопляна тематика 🙂

Я правильно зрозумів, що бюлетені пишуться в окремому документі і заповнюються в довільній формі: назва твору і оцінка? І ще, в листі треба вказувати, хто давав оцінки (свої ПІБ чи псевдонім) або достатньо буде електронної пошти?

А мені сподобалося, і те, що хлопець починає з нудьги, а закінчує – через закоханість – усвідомленням величі людства і оце от усе – то це мені якраз здалося класним і органічним. Я була здивована поворотом.)
Дякую за світлу оповідку.

У мене ті самі враження.
Де хоч би якесь фантастичне припущення, крім того, що дочка терапевта стала б когось там пропускати, мені виявити не вдалося.
Оформлення тексту просто йой.

Клас, будо драйвово.
Гачок-підказка занадто виразний, але нічо. Усе разом дуже насичено й динамічно. Дякую за задоволення.

У мене теж викликає несприйняття формула “фентезі + АТО/ООС”, аж до відрази. А тут ще й “через космос” на драконі, памороки забиває.

Як кажуть, “занадто рано”.

Що, у принципі, не заперечує того, що читається рівно і за наших усе одно вболіваєш, бо наші.

Приєднаюся до попередніх коментаторів.
Не дуже зрозуміла, що хотів сказати автор: худі злетять, а огрядні гепнуться, але винні в цьому худі?)) Чи тут традиційна, освячена часом ідея: настрій натовпа мінливий?
Ніби так, але якось воно висловлено дивнувато з огдяду на сюжет.
Поезія наприкінці трошки – суто моя думка – зайва.

А на мене справило враження.
Можливо, тому, що поцілило в страхи: отакі фішки з викривленням простору, як на цьому ескалаторі, у снах мене добряче лякають.
Я якось не до кінця второпала символічну роль дівчини – ну, будемо вважати, що вона справді просто символічна. Як уособлення: Роман подолав страх.
Зрештою було стрьомнувато, але не те щоб дуже цікаво/яскраво читалося, проте остання фраза жирна й крута – у світлі цього речення текст одразу стає моторошним. І це класно, дякую авторові.

Проте я не дуже побачила, де тут тема конкурсу.(

Додам свій тихий голос до думки Зіркохода.
Мило, світло, але якось так: і що?..

Приблизно ті самі враження, що в Зіркохода. Але подеколи щиро поржала, дякую.

І так, згодна: всім супергероям потрібен суперкіт. Чоткий висновок)

Після “створити штучну копію жіночого організму” я, зізнаюся, думала, що далі поверне до питання про те, чи можна вважати цю штучну копію живою і чи має вона права. Так би утворився “оце так поворот”, але, на жаль для мене, ні: оповідь з рейок не збочила.
Ну нехай, слава сміливим науковим винаходам і дерзанням вчених, яких не зрозуміли.

Ще мені сподобався раціональний бізнес-план гг: спочатку своя справа, потім наука, щоб мати на кошти. Можна лише вітати таку мудрість – тільки, боюся, в реальних умовах пупок розв’яжеться(

Мені сподобався момент про те, що інтерес пересічних громадян до космічних досдіжень має чимось підігріватися, подією, новизною, сенсацією, бо далеко не всі прагнуть пізнання заради нього самого, бо гроші – ото цінність, та-а. Якось so true.

Фінал не дуже зайшов, бо справді передбачувано. Я не сумніваюся, що автор не дивився відповідну серію (і повнометражку) “Зоряного шляху”, раз так говорить, але позбутися асоціацій неможливо, бо майже однаково.

Я випустив з рук ноут і завалився спати просто на підлозі.
І все це через одне єдине оповідання.

Для мене найцінніше в цьому оповіданні це назва планети, на яку їх збираються переселяти.
Порвата-1.
Блін. МОЯ ПОРВАТА!1
Вважаю, треба було назву оповідання цьому присв’ятити:
ПОРВАТА ДІВЧИНА
Веселіше було б серед цього пафосного суму, яким наповнений цей текст.

Космічні москалі – це да, це знахідка.

Екшену багато, а сюжету якось не дуже, точніше, це ніби кульмінація від великого твору. Бо звідки ми можемо знати, хто такий гг, про що він попереджав (чи це алюзія на “просто пєрєстать стрєлять?”), що там з його матір’ю і які ще цікавинки соціально-політичного устрою чекають на читача в цій кострубатій, але справді космоопері.

Зате екшен дозволяє розкрити головну рису персонажа: він хоробрий.

Персонаж то Ґнат, то Гнат наприкінці.
А загалом я не розумію, в чому сенс цього оповідання. Ну ок, хлопець виріс і дізнався що магії не існує. І? Який його особистий конфлікт був на цьому зав’язаний? Що це змінило, чому це важливо? Тобто арка персонажу формально є: вірив у Бога в дитинстві, а багато років по тому – ніт – але ця арка беззмістовна. Гетманщина та Московія аж нічого не додають, окрім присмаку кон’юнктури. Тож тільки знизаю плечима від цього текста, який при цьому технічно виконаний непогано.

Найголовніше, чого я не допетрала: до чого був початок з інтересом до дівчат і говіркою?..
Текст посередині так переламався, ніби його двійко авторів писали, і то незалежно один від одного.
Далі там наче стібуться з науки. А далі наче й з релігійно-міфологічних уявлень. Але я не певна.

Дякую.

Ох він тут і заСУМує…
Мабуть, всім мало місця буде?
“Але якось та буде, бо ще такого не було, аби ніяк не було”. 🙂

Ви, до речі, наштовхнули на ідею: треба навчити інет-пошуковики шукати книжки за ідеями! 🙂
Але хто у світі відповідальний за ті пошуковики… Адмінів, мабуть, важко буде знайти. Як і у фільмі “РолерБол”…

Прикольно, так. Але дійсно рвано. Здається, у більшому обсязі, трохи розлогіше якби, ця історія почувалася б ще краще.
Остання фраза грає, хоч насправді чекаєш чогось саме такого.
Дякую авторові.

“крупи, макарони, тушонка” пам’ятаю в походi iз всього цього на багаттi така смачна страва готувалася, ще, наче, консерви додавали. А може це в дiвчат золотi руки були. Чи я був молодий, голодний.