Коментарі

Сподобалося. Чимось нагадало Олеся Бердника. Єдине, що трохи непокоїть, що всі ці часові петлі звідкілясь мають починатися.

Цікава ідея! Дорогу дійсно можна уявити як щось живе.

Дякую за прочитання! На обидва питання одна відповідь: головний герой зробив саме те, про що його вмовляли дороги – зробив крок по одній з них. Контакт може набути різнх форм, і мешканці цієї планети обрали звичну для нас.

Вітаю, Сашо!

Радію, разом з Вами обома, що маємо таку цікаву мультяшку – грозу всіх-всіх-всіх прибульців. 🙂
І дякую за відгук.

P.S.
Оповідання перекочувало крізь ГАК і аж сюди: http://liveua.in.ua/literatura/readingroom/vyovych-bograch.html
По дорозі відростивши собі все порізане мантикорою.
І тепер воно вже не на якихось 9.99тис символів, а на всі 15.755. 🙂

Оповідання сподобалось, дякую.
Два моменти які не даюсь спокою:
1. Про що вмовляли дороги?
2. Це нормально, що при першому контакті із позаземною цивілізацією Олексій вирішив просто потоптатись по ній? 🙂 навіть якщо ми назвемо цих істот дорогами, це не значить що вони “дороги”.

Вітаю! Герой не-телепат відрізняється від телепатів тим, що рубає правду? Круто.

Щойно прочитав у правилах, що “Наразі не передбачається проведення творчої майстерні за підсумками конкурсу.” Як же так 🙁 ? Це вже остаточно?

Дуже дякую за відгук! Що робиться з мораллю в космосі – це велика тема)

Успіхів, у вас гарно виходить!

Дякую за увагу шановному Зіркоходу! Хочу зауважити, що герої самі себе не проголошували богами, це зробили місцеві. І щодо уніфікації дивне зауваження. Хіба можна прогнозувати, кого зустрінеш і яка буде реакція наприклад у розумних блакитних черв’ячків? Ну і… можливо, ви прочитали швидко, і тому не побачили головного. А може мені треба було висловлюватися ясніше)

Дякую, Cassandra! Я ще тільки вчусь!

Колись давно було кіно таке “Муха”. Така сама тема телепортації, правда муха там зробила все цікавішим.

Людина-мураха?
Наноробот-транспортер мав би рухатися з принаймні світловою швидкістю, та й то процес був би не миттєвим. Електрони в провіднику летять значно повільніше. Вибачте, але фантастичне припущення тут ніяке.

Гарно написано. Виконання на висоті. Ідея так, не нова. Але не можу погодитися із Зіркоходом щодо правил ведення контактів. У високоморальність виконавців рутинних операцій в космосі не вірю, швидше вони будуть схожі на хлопців з “Ностромо”, які косячитимуть направо і наліво. Масова діяльність вона така.

Олдскульне таке оповідання. І ніби нічого, але після “Духу в оболонці” та “Аліти” не так все однозначно з механікою та людяністю. Крім того, неонові вогні – то ретро, а не фантастика. Сучасність – LED, в перспективі, напевно, примусять світитися повітря під стелею, абощо.

На жаль, в мертвої жінки неможливо взяти яйцеклітину. Її і в живої не легко добути) Варто було б трохи поцікавитися такими питаннями і не залучати патологоанатома туди, де працюють репродуктологи і генетики.

Ідея зовсім казкова, але гарна, романтична. Написано дуже стисло, варто було б трохи розвинути , подати подій…

Тема космічних кроків розкрита) Фінал несподіваний, сподобалося.

Маємо готовий синопсис твору. На жаль, це наразі все. Лінійність і монотонність викладу на смерть убиває інтригу. Ну і співпереживати нема кому. Кінцівка зімнута й невиразна. Але це все – як на мене, а мені властиво помимлятись ).
Удачі на конкурсі!

Написано непогано, але сама ідея твору, м’яко кажучи, далеко не нова.
Поведінка космонавтів абсолютно безвідповідальна. Вже не кажу, що зовнішній вигляд при контакті мусив би враховуватись апріорі: будь-яке відхилення від стереотипу могло б спровокувати зрив, а відтак учасники не мали б суттєво різнитись (уніфікувати зачіски, поголити бороди й вуса, зняти окуля чи прикраси). Але оголошувати себе богами – пряме втручання в розвиток інопланетної цивілізації, причому зі знаком мінус, що взагалі немислимо для космічних гостей. А тому дух Станіславського шепче тут мені: нє вєрю! 🙂
Удачі на конкурсі!