Архів категорії: Експансія

Текст знято з сайту на прохання автора

Повітря було наповнене запахом стріляного пороху. Звуки мечів і мушкетів стали поодинокими. Вони лунали все рідше, доки місцевість не накрила тиша. Посеред тіл, що колись були ворогами одне одному, лежав чоловік. У роті йому відчувався присмак вже остогидлого заліза. Він змирився з тим, що пропустив постріл дробом у живіт, але не міг прийняти втрату неба.… Читати далі »

Джез залишив авто на узбіччі дороги, взяв наплічник з карематом і попрямував до пагорба. Він розстелив килимок у тіні дерева, дістав пляшку вина і став чекати, мугикуючи набридливу дитячу мелодію. Зі слів Джез знав лише перший рядок «Хлопчик блукає по нічному небу…». Далі мало бути продовження, але воно завжди вилітало з голови, як і те,… Читати далі »

З планети вилетів невеликий корабель та менш, ніж за двадцять хвилин вилетів на орбіту, а потім попросив дозволу стикуватись із прибулим штурмовиком. Полковник Черненко із сивими скронями лише кивнув і його підлеглі одразу ж дали відповідну команду бортовому комп’ютеру. А через хвилину полковник Черненко відправив їм на зустріч команду бійців, в складі якої був один… Читати далі »

«Світло ніколи не приходить двічі. Не важливо, чи ви у кав’ярні, чи на цвинтарі, чи летите на космічному крейсері. Воно не повернеться. Нічого й ніколи не повертається. Час – лінійний. Світло промине лише один раз. » Я дивився на ці рядки дивуючись. На цей невеличкий клаптик паперу. Присягаюся, бачив його вперше. Роздивлявся з усіх сторін,… Читати далі »

Макаронина з’явилася з нізвідки. Ну як, макаронина. Швидше джгут пасти розміром з астероїд, який наблизився до Землі, викликавши хвилювання серед частини населення. Але коли вузлувате, схоже на макаронину сплетіння зупинилося на орбіті, вислані назустріч зонди не виявили прояву ворожості. Порожня всередині субстанція була схожа на канонічного Летючого Макаронного Монстра. Звичайно, Передвісники пророкували, що це має… Читати далі »

Сергій стояв на корпусі корабля. Хотілося ще раз все зважити. Провівши рукою він активував доповнену реальність скафандру розкривши розрахунки. Формули, вектори та прив’язки. А головне мапа стрибків до Землі. Дивлячись на колонки цифр Сергій не звернув увагу як відсунув мапу вбік, аби не заважала. А коли перевів погляд завмер. Рух був рефлекторний, але всі прив’язки… Читати далі »

Сьогодні мій останній день на Землі. Вже о п’ятнадцятій годині космічний корабель злетить з нашої планети. Тут залишу сім’ю, мрії та щиру любов. Це останній наш спільний ранок. Я з нею більше ніколи не зустрінуся, бо у цій подорожі немає зворотного шляху. Але ми вирішили не прощатися. Мене звати Андрій. Я інженер-дослідник. Нашою метою є… Читати далі »

Ця історія трапилася в останні роки існування Радянського Союзу. Дуже важкий період у житті так званих “радянських людей”. Час небаченого навіть у “Країні дурнів” дефіциту на всі види товарів, розгулу бандитизму, панування безнадії і відчуття повної незахищеності. Люди намагалися покинути “Імперію зла”, вигадуючи для цього найнеймовірніші підстави і приводи. Країну заполонили гадалки, ворожки, астрологи, екстрасенси,… Читати далі »

Лара розплющила очі. Електричне світло в каюті імітувало ранковий світанок, зазвучав шум прибою та крики чайок, а ліжко потроху починало вібрувати, розганяючи кров по організму. Так у представництві планети Земля на орбіті Марсу починався 207-й день дипломата вищого рангу Лариси Кругляк – середнього зросту, стрункої, хоч і вже трохи охлялої від постійного знаходження в малому… Читати далі »

Це була особлива планета-зірка. Вона випромінювала таємниче сяйво, яке зводило з розуму водіїв вантажних зорельотів. Спостереження свідчили про бурхливе органічне життя на поверхні. Але спроби наблизитись до її орбіти закінчувались невдачею. Силове поле невідомого походження не підпускало розвідувальні зонди на близьку відстань. Зрештою, планету визнали такою, що загрожує безпеці галактики. Командування галактичних військ віддало наказ:… Читати далі »

На головному екрані центру управління зорельотом був лише тоненький серпик планети. Частина зірки, що ще не встигла сховатися за диск Венустії надсилала свої проміння з горизонту, фарбуючи атмосферу у червоний колір. Масштаби катастрофи були як на долоні. Орбітальна станція вибухнула, розпалась, розлетілась на тисячі дрібних шматочків. Я не міг відірвати очей від екрану. – Капітане,… Читати далі »

Гардеус стримано спостерігав за майже бездоганними та злагодженими діями команди об’єднаної дослідницької лабораторії. Протягом останніх діб він досконало вивчив кожний сектор цієї величезної космічної конструкції, величаво та неквапливо мандруючи її відсіками. Він візуально ознайомився з кожною людиною та їх функціями у лабораторії. Із багатьма доброзичливо, хоч і стримано, поспілкувався. Потреби в ньому лабораторія не мала.… Читати далі »

Ситуація виглядала цілком зрозумілою, та й загалом уся картина злочину сумнівів не викликала. «Елементарно, Ватсоне!». Капітан Чуйко обвів поглядом понівечений склад супермаркету, на око прикидаючи завдані збитки. Що й казати, повеселилися тау-китяни знатно. У тому, що цей злочин вчинили саме іншопланетні гості, сумнівів не виникало: почерк був надто характерним. Із часу Великого Прориву минуло більше… Читати далі »

Містить описи жорстокості

Маленька дівчинка збиралась у загальну залу Дому. Вона зневажала це місце, бо там завжди хтось нив. Але сьогодні особливий день – на великому табло має зникнути остання цифра. Деякі дорослі казали – коли зникне остання цифра, то всі втраплять у кращий світ. Хоча більшість вважала, що настане кінець життя. Вихід дітей у загальну залу був… Читати далі »