Коментарі

Написано… гм, складно. Деякі слова довелося гуглити, та так і не нагуглити (морений дуб чув, морену шкіру – нє). Вірші, та ще й подані отак-о, лише ускладнюють сприйняття тексту. Сюжет описується трьома словами: прийшли – побачили – пішли. Але чимось твір зачепив. Ну й ідея тут, безперечно, проглядає недвозначна. Загалом обсервуємо дисбаланс між формою та змістом :-).
Удачі на конкурсі!

Iдея відмінна, гарна мова. Проте заважає те, як це подано. Наприклад, звiдки дiдуган узнав, що треба звернутися саме до цього хлопчика? В нього на лобі ж не написано, що він читав книги й щось знає. От якби те, про що розповідає той дідусь, побачити би в сюжеті як дiї та вчинки персонажів. I знову питання до фiналу. В оповіданні повинно бути два поворота сюжету. В наявності – лише один. ГГ опиняється в iншому свiтi. Далі – опис не дуже цікавий, бо ми все це знаємо. Має бути ще один фінт вухами, а його немає. I це прикро, тому що зіпсує дуже гарний початок твору. Бажаю успіхів на конкурсі!

З кумедністю для ха-ха перебор, із русизмами та невичиткою тексту також :-). Сюжет лінійний, як лінія :-). Мотивація героїв смішна, цього не віднімеш. Кінцівка позбавлена будь-якої логіки – але якого дідька, це ж гумореска! І потім, треба ж було якось закінчити :-).
Але читалося (мабуть, і писалося теж) на одному подиху.
Удачі на конкурсі!

Непогано. Прибульців-румунів ще не зустрічав :-). Почуття гумору присутнє, екологічна складова в комплекті. Єдиний дисонанс – з якого переляку оповідання починається від імені персоніфікованої води??? Начебто далі це на сюжет не грає, натомість налаштовує на казку, якої, знову ж таки, читач не отримує. Єдине раціональне пояснення – для нарощування об’єму. Такого ще на мініатюрниках не бувало. Авторові приз в студію! 🙂
Удачі на конкурсі!

Це має йти комплектом iз оповіданням “Люкс, напівлюкс, стандарт”. Тому що пiдiймає схожi проблеми – реклама, сервіс, трохи шахрайства з одного боку, трохи простодушності з iншого. Фiнал, нмд, очiкуваний. Але нащо вона з`їла всi пiгулки вiдразу? Це вже зовсім фантастика.
Бажаю удачі на конкурсi!

Непогане оповідання, але, на мою думку, трохи бракує iнтриги. Бiльшу частину тексту займає розповідь про те, як ГГ готувався придбати Славу та як вiн йому допомагав. Для найцікавішого лишилося замало знакiв. Хоч i заяложена ця тема – кохання роботiв – можна було щось знайти нове. При тому, ще раз зауважу, написано добре. Удачi на конкурсi!

Що, авторе, дістали вас свідки Єгови? Не вас одного :-). Правда, толерантністю в творі й не пахне. Вірніше, я сприйняв його якраз як стьоб над толерантністю.
Написано непогано, хоч і з деякою кучерявістю.
Ну і чималий ляп у кінцівці: насправді сектанти завжди парами ходять! Думаю, це правило поширюється і на космічні простори :-).
Удачі на конкурсі!

Тобто натискати на невідому заборонену кнопку – це прояв людської допитливості й ледь не подвиг? Ну-ну… 🙂
Посил твору загалом зрозумілий, та не скажу, що для мене прийнятний. Ризик ризикові не рівня, є мужність, а є дурість, і все залежить не від ситуації, а від якості лою, залитого в посудину під кришкою :-).
Написано вельми кострубато, текст ну дуууже потребує хоча б вичитки (“скрутили якийсь зіваки”, “При масове перенесення”), про русизми давайте не будемо взагалі :-). Втім, досконалість не має меж, є ще куди розвиватися.
Удачі на конкурсі!

Антураж хороший, герої також рельєфні. Написано добре. А от кінцівка просто капець. Річ навіть не в тому, що очікувана до чортиків. Таке враження, що в автора різко скінчилися знаки. І замість шекліанського вибуху в фіналі читач пригостився банальною і бородатою мораллю. (Дух Шеклі скрушно зітхаєв кутку :-).)
Удачі на конкурсі!

Щось я заплуталася в просторі й часі ))) Ні, текст іде легко, просто ковтається. Тільки забагато персонажів і подій як на такий невеликий обсяг. І фінал… Так, знову фінал, як у більшості того, що я встигла прочитати з конкурсних оповідань. Шеклі з’являється як той рояль у чагарничку. Уявить собі – ви маєте справу з маніяками. Сталін, Гітлер тощо. А тут – Шеклі. Єдина пристойна людина з усієї зграї. Потім раптово звідкись виникає мотив ревнощів ГГ. Так заплутано, так заплутано… Ну й гаразд! Бажаю успіху на конкурсі.

Якщо би Шеклі писав у співавторстві з Кафкою, вийшло би щось на кшталт цього оповідання. Щодо жанру, можна сказати, що це фейлетон з елементами антуражної фантастики. Сценка, замальовка, ескіз – десь так. Бракує оригінальності сюжету й ідеї.
Удачі на конкурсі!

Оповідання сподобалося. Справжні космічні пригоди, яскраві герої, небезпечні обставини, трохи гумору, інтрига… Сюжет тримає майже до кінця. Проте фінал розчаровує. Фразою “Яку ж кінцівку люди хочуть почути?” автор відразу трощить у друзки філігранно створений світ. Ми випадаємо з утвореної реальності. Далі як пришвидшена кінозйомка – Афіна і Фред загинули, Ґорс просто зник із поля зору. Наче підійшов 10-тисячний знак. ))) І відразу виникає багато питань. Хто така ГГ, чому саме на неї “полювали” руджівійські жандарми. І найцікавіше – а хто є головним героєм у даному оповіданні? Оповідачка, Ґорс чи Афіна з Фредом? Коротше, чим краще текст, тим більше до нього питань… Бажаю успіху на конкурсі!

Який висновок робитиме читач після цього оповідання? Напевно, що треба вчасно лягати спати. ))) Дивіться: “Щось пішло не так… Можливо через втому і втрату сил. Мене закинуло в глибокі сни”. Тобто головна мета героїні – прокинутися. Але на цьому шляху на неї чатує багато усіляких пригод. На перший погляд – все логічно й зрозуміло. В фіналі героїня має прокинутися (це найпростіше) або зробити якийсь цікавий фінт. Це в теорії. На практиці є тільки сон, населений випадковими персонажами. Хто вони такі – бабуся, Пруто, звір, вартові, до чого клітка, ручка, ключ, озеро… Цей сон не закінчується, мета героїні залишається мрією. Фактично це виглядає фрагментом якогось великого твору, напевно, в жанрі фентезі. Тільки до чого тут Шеклі… І в чому полягає ідея оповідання – найулюбленіше питання Пташки. 🙂 Щодо стилістики оповідання – не ображайтеся, авторе, але склалося враження, що це гугло-переклад із російської, тільки трохи відкоректований.

“Якщо серйозно, то пан Шеклі з нами. Тільки не кажіть йому, що я проговорився. :/”
🙂
Домовилися! Тільки й ви не кажіть йому, що десь тут є ще один Шеклі. Бо посваряться відразу. А нам розбороняти.

Всім дякую за коментарі.

Птиця Сірін, приємно, що твір не лишив байдужими і дав можливість шукати альтернативні варіанти розвитку подій. Але це вже ваше оповідання. Напишіть його. Ще є день. Можливо ще вісім авторів підтягнеться. 😉

Якщо серйозно, то пан Шеклі з нами. Тільки не кажіть йому, що я проговорився. :/

Славо, навзаєм!

Дякую, авторе! Удачі на конкурсі!

Дякую за відгук. Русизми в себе повиправляв .
Про мотивацію: люди не завжди діють раціонально і логічно. Здебільшого ми заручники обставин та наших звичок. І не хочемо змінюватися, хоча це нам і не на користь. Це головна ідея тексту

Я тут випадковий подорожній, не у грі )))

Дякую, навзаєм)