Коментарі

Справно написаний fell-good нарис. Але якщо фокус не на тому як саме хробаки працюють, які побочні ефекти очикуються, а на те, що Харалампій отримав надію повернути собі сенс життя, то я не бачу необхідності у фантопі якщо чесно.
Ось я представляю собі – в пари, яка прийшла до діда нема гранту, та не існує хробаків. Та вони говорять, що в них прибори, та вони збирають дані, та шукають новий спосіб очистити море. Але в них прям нічого нема, настільки що вони навіть лодку не можуть орендувати. Чи була б тоді та сама кінцівка у твору? Так.
Але не було б магічного швидкого вирішення проблем. Воно надто близько до реальності та тому ввиглядає не мотивуючим, а скоріш заспокійливим. Мені, як читачу, цього замало, чи таке мене вже не чипляє, бо я знаю що так не буде

Ідея класна, дуже гарно вписується в тему конкурса, але так, рояль все псує. Якби героїня сама додумалася до цієї ідеї (наприклад, коли розраховувала провізію і зрозуміла, що будь-яке рішення так чи інакше не вирішує головну задачу), написала вірус і під’єдналася до мережі, щоб земний ШІ проник у систему і заразився. Звісно, можна придумати щось набагато оригінальніше, але й так, на мою думку, було б краще ніж раптовий спам з готовим рішенням через невідомо яку мережу.

Десь далеко гикає Дж. Мартін

Дуже класно. Одне з оповідань, якому думаю поставити 10.

Дуже добре збалансоване оповідання. Я подумав, що на початку забага то експозиції, коли поняв що вже третій умовний абзац читаю, але читати було цікаво. Хоча теж наприклад, з шерифом пояснення нічого не зіграло, все це можна було замінити на “були пошуки але нічого не знайшли”, все ж цей сад дуже замалий для таких масштабів. Також настільки пряме пояснення про енергоїдів було вже мені трішки аут оф контекст. Але мені не шкода часу що я це читав, то значить все правильно.
Поворот цікавий. Мені здається енергоїхд як спец по матеріях повинен таке знати, але це не рушить мені відчуття від оповідання, дуже гарна робота.

Занятно, але не вистачило історії, яка б відбувалася в цьому сетінгу.

Для Бонобо
Дякую!
Що таке “Гоулі шит”, чесно, не знаю 🙂

Вибачте за час який ви витратили на моє оповідання.

Дуже динамічно, темп балансує на краю, ризикуючи завалитися в розмазану кашу, але тримається) Ну просто акробатика, і я здивований тим, що попри всю сумбурність, текст в якийсь момент бере тебе за руку і несе до кінця, на одному подиху! Розрубування людини одним ударом дійсно треба або прибрати або обгрунтвати якоюсь особливою конструкцією меча, абощо. З політичною і етичною позицією автора згоден. Дякую за оповідання!

За пасивним героєм просто не цікаво спостерігати, а ще відчутний брак наукових знань, багато речей просто не мають сенсу. Що таке міжорбітальна станція, це як? Навіщо інопланетянам створювати на планеті захист від радіації, якщо їм потрібна радіоактивна планета?
Не зрозумів навіщо були потрібні флешбеки зі спогадами з дитинства, та й загалом уся артхаусність радше дратує, аніж додає якогось враження від твору.
Загальної ідеї так і не вловив, відчувалось як набір банальностей, вибачте.

Андрію, дякую дуже за коментар, саме такою і має бути дискусія про науково-фантастичну складову) цікаво було побачити, що саме ви побачили в оповіданні)

Відчуття від інтерстелару чудово розумію, хоча в ньому мене скоріш наукова складова розчаровує, а герої якраз чіпляють.

Друге бажання у героя окрім саморуйнування є, і воно навіть прямим текстом написане в останніх абзацах 😉

“Звичайно я мусив використати художні вигадки та спрощення, щоб зробити сюжет більш динамічним та цікавим.”
Не вийшло.
Поки відчувається як шкільна пʼєса, далі читати коментарі з порожніми вихваляннями автора не бачу сенсу.

Дякую за ваші слова. Ви відкрили мені очі. Дійсно нічого цікавого тут не стається, я мав би подумати про це, а не просто написати перше, що прийде в голову. Ще раз дякую!

Мені сподобалася кінцівка, але всередині все було надто сумбурно і загалом відчуття якесь змазане вийшло. Але задумка прикольна, дякую.

Написано біль-менш пристойною мовою, це можна читати, на відміну від деяких інших оповідань на конкурсі, але весь час відчуття, що щось не так. Десь чи то недокручено, десь перекручено, десь персонажі ведуть себе не як люди, а як бездушні автомати… Забагато персонажів, з якими не встиг ніяк познайомитись, недостатньо пророблені НФ-елементи… І так далі. Але загалом текст, от саме мова, якою написано, дає надію що з достатньою кількістю редактури і переписування можна і це оповідання зробити цукерочкою. Удачі в праці!

Бомба.

Блін, я так важко бралася за читання і а тут бомботекст….шикарна штука . В мене навіть слів не має щоб описати

Цікаве оповідання. Але є нюанс: рослини – це теж білкова форма життя, як і тварини, гриби і т.д. Адже життя, таким як ми його знаємо на Землі, взагалі базується на синтезі білка за допомогою ДНК та/або РНК.

Вааааа, класика жанру. Боже, як це смачно ж було читати, струнко, легко, неперевантажено, майстерно подано, з гарно розвішаними гачками і акуратно сформованим світом, ні слова менше, ні слова більше, від початку і до кінця. Моя Вам пошана

Єнот з дубу, хороший твіст 🙂

Котику-вуркотику, дякую за коментар. Вибачте, що образив Ваші почуття своїм текстом, але хіба тут не йдеться про безвиграшну ситуацію? Хіба тут є хоч слово про знецінення всіх тих,хто бореться за нашу перемогу? Хіба фантастичне припущення не є достатньо фантастичним? Хіба десь написано, що для перемоги більше нічого не треба буде робити? Так, знаю, що написано не настільки добре,як би мені, і, тим більше, Вам хотілося б, але як можу так і пишу.
Ванк, дякую за коментар та позитивну оцінку. Якби такий метеорит влупив під прямим кутом, то так,проломив би земну кору, а от якщо падіння було б під дуже гострим кутом, то були б значні руйнування, але без катастрофічніх наслідків для планети.
Лісовик, дякую за позитивний коментар. Знаєте, я думаю, що наша теперішня реальність набагато фантастичніша за будь-яку фантастику, і що для твору достатньо було наявного в ньому фантприпущення. Але дійсно, якби додати туди щось із того, про що Ви написали, то стало б краще у плані фантастичності.
Том Самжене, героям слава!