Коментарі

Спробую одним коментарем відповісти на усі питання.

У зав’язці я хотів створити відчуття максимальної безвиході головного героя. Я намагався передати почуття ситуації у якій ти просто НЕ розумієш, що робити. Я частково використовував автобіографічні моменти та переформульовані переживання, що сам зараз проходжу.

Оповідання писалось у два заходи + додаткове редагування власними силами, але зараз, коли перечитую, то вже бачу як можна підсилити другу частину (мотивація стосовно “турніру” є головною проблемою). Розв’язка планувалась такою, що створює неприємне відчуття, коли наче й розв’язав усі проблеми, але не отримав задоволення від цього.

Також додам, що мотивація робота була саме у сухому прибутку. Це був аспект, яким я хотів підкреслити прагматичність корпоративної машини з якої мені доводиться працювати з дня у день. Тримання дружини у капсулі теж планую докрутити до цього аспекту.

Зараз (вже поза конкурсом) працюю над тим, щоб покращити саме другу половину тексту, бо вона просідає, на мою думку.

Дуже дякую за конструктивну критику.

Гарний ретелінг Біблії. Мені зайшов

Навіщо писати такий довгий відгук, якщо котику так важко дається читання? Здається, котик не може осягнути твору? Котика дуже жаль: певно укр мова для квадробера не рідна, якщо так важко продиратися через мереживо слів.

Мозку котика боляче. Як і мені, читаючи цей відгук. Його просто хочеться «загребти лапкою» (цитуючи автора коментаря).
Конструктивна критика до твору була б доречною, але ваша зверхня і недоречна манера висловлюватися викликає огиду. Як людину, яка сама пише, мене таке ставлення обурює. Ви хотіли показати свою винятковість і оригінальність в цьому коментарі за рахунок чужого твору? Що ж, ви мали на це шанс у вашому творі. Удачі.

Автору оповідання: історія цікава, мені б хотілося прочитати повнішу версію. Мені дуже сподобалися переживання та емоції гг. Стиль написання – це окреме задоволення: красиві виважені слова, насичені сенсом та емоціями, вміло побудовані речення. Це все одразу занурило в атмосферу твору.
Деякі нюанси сюжету дійсно хотілося б уточнити, дізнатися більше. Тут таки відчувається брак простору.
Мені сподобалося, що треба було напружити звивини і було над чим задуматися. Автору бажаю успіхів та натхнення.

Ідея сподобалась. Хотілось би, якось почитати вже про пост “газилічний” світ. Дякую за оповідання

Мені сподобалося. Я люблю, коли твір розкриває героя. І історія про кубик-рубик дуже повеселила.

Дякую за коментарі. Це дуже особистий твір, багато рис героїні я взяла від себе. І це про мій досвід життя за кордоном, я дійсно ходжу і всім постійно розказую про Україну і наших письменників. Навіть коли це недоречно. У деяких людей так туга за батьківщиною проявляється.
І так хотілося щось оптимістичне написати. Рада, що ви вловили цей вайб.

Мені сподобалося. Атмосферно. Я люблю, коли увага зосереджена на одному персонажі і його розвитку. Але, як на мій смак, трохи багато усього намішано. Я так і не зрозуміла, до чого там дівчинка.

Так а чим же цей “Фенікс” займався в космосі? Так і не зрозуміла до кінця тексту. “слідкували за специфічними науковими експериментами, системами життєзабезпечення, а також виконували різноманітну діагностику”, “завершенням дослідження, над яким вони з колегами працювали. Це було щось про іншу Галактику чи можливе відкриття, що перевернуло би уявлення людства про науку..” – намагайтеся все ж таки уникати таких загальних фраз, хоч трошки більше конкретики.

Погоджуся з попереднім коментарем: дуже цікаво, але зовсім незрозуміло. Написано прям майстерно і читається легко, але от з розумінням того, що відбувається, трошки важкувато. Загалом, схоже на якийсь психологічний науково-фантастичний соціальний триллер, наче серіал дивишся, але не до кінця врубаєшся, бо пропустив декілька серій. Напевно, розкрити весь потенціал ідеї завадили обмеження об’єму.

Технічна сторона трохи підкачала, мабуть, через відсутність досвіду у автора. Але задум хороший, сюжет розвивається, трошки навіть саспенсу є, як на мене, в цілому доволі непогано.

О!
Котик нарешті знайшов твір на тему конкурсу.

Розділяй та володарюй. А потім об’єднай і знищуй…
Написано дуже гарно, прям легко читається, але,як на мене, удвічі більше об’єму було б якраз добре для цього оповідання, щоб розкрити весь задум автора, хоча він і так впорався непогано.

Перепрошую, але від ваших мовних обертів, голова йде обертом і нащо стільки зайвої інформації, на кшталт того, що герой купив в магазині, та яким чином він скидає взуття… За цим всім не розгледіти того, що ви хотіли донести читачу. Пишіть якомога більше, шукайте свій стиль, бажаю вам удачі в цьому, зрештою, ми всі тут здебільшого початківці, які лише вчаться.

Мені сподобалась ідея, але на моменті, де дівчина спить з опудалом миші, перепрошую, але не втрималась від усмішки) загалом, виникає чимало питань щодо цієї лавки й чому Тая почала одразу малювати свій протез, але тим не менш, оповідання лишає приємний після смак, дякую!

“Набагато легше працювати з пташками чи рибами.”
Птахи – маленькі кісточки, пір’я, тонка шкіра, яку легко пошкодити.
Риби – одна з найважчих речей у таксидермії. Настільки, що її намагаються уникати, використовуючи муляжі.
Читати було цікаво, але думаю, варто змінити головний твіст. Той самий “Будинок на озері” – це класика фантастичної мелодрами, тому твіст виднівся з самої появи дівчини і її малюнку у зошиті.
Але автор писати вміє, тема таксидермії та музеїв цікава, їй можна було б надати трохи більше ролі в сюжеті.
Удачі!

Олег Осипов, Ех, де ж ті коментарі з вихвалянням автора…. Але радий, що Ви так думали 🙂

Дякую було цікаво.
Теми конкурсу не знайдено, але шош…

Та нормальний інфодамп, не нудний, не затягнутий, все чітко і не дратує. Головне що все це було виправдано заради гарної і цікавої розвʼязки. Я дуже зрадів такому якісному тексту в кінці групи, приємно, дякую вам.
Є місця де виникають питання: навіщо все ж проводити цей турнір (ну хоч якесь пояснення дайте), чи спеціально тримають дружину героя в капсулі, раз все так просто можна вирішити (ну може хоч натяк, або підозру героя на те, що це такий жорстокий експеримент), але написано добре тож навіть так готовий закривати очі на недопрацювання. Сподіваюся перед публікацією десь у друці редактор вам все підправить)

Для себе буду думати що робот в кінці видав про “збільшення прибутків” лише щоб заспокоїти власника, хе-хе)

Щож… важко! Осягнути сенс цього твору дійсно важко, хоча певний магнетизм в ньому однозначно є. Цікава манера оповіді, нетривіальний світ, але ж… для такого обсягу забагато всього, твір починається одразу з купи всього незнайомого й незрозумілого: імена, місця і ти копирсаєшся в ньому майже до кінця, лише час од часу виринаючи на поверхню розуміння. Але тим не менш, бажання розібратися є й гадаю я ще повернусь до вашого тексту, коли дочитаю решту)

Так, є якісь нестиковки і натягнуті місця, та й план видається дещо дивним в деталях (навіщо “вбивати себе”, чи не надто ризиковано це — брехати про вагітність, чому колоністи одразу не забезпечили озоновий шар над місцем висадки і т д), але написано якось так добре, що просто хочеться закрити очі на недоліки і вірити. Гарний меседж, дуже відгукується мені, дякую.

Але редактуру все ж якусь провести варто.