Коментарі

Ну от на відміну від багатьох інших оповідань, просто віриться, навіть попри кілька недоладних моментів. Згоден з досвідченими авторами Валерії Малахової, кілька каменів, що хитаються, можна ( і треба) виправити в редактурі і буде афігенсько. Те, чому удача не зробить сестрі моментальну ремісію, або як все ж чоловік відстежував ці вірогідності (написав свою програму, має зібраний вдома прилад?), але це пояснюється одним-двома реченнями.
Єдине що дійсно спантеличило, так це те, як швидко пронеслася кінцівка, хоча наче ще багато символів лишалося до 15 тисяч. Мені здається, варто було б додати трохи більше часу на вагання після пропозиції Олега, щоб рішення відчувалося більш виваженим і сильним. Бо, все ж, це було рішення головної героїні, а не її сестри, це важливо.
Енівей, загалом сподобалося, дякую за оповідання!

Трішки попрацювати з текстом і буде гарна історія.

Класно написано. Текст викликає емоції – і це головне!

Єнот з дубу, дякую за коментар. З астрономією я, мабуть, не товаришую))

Рудий хвостик, дякую за Ваш коментар.

Звірунька-бурмотунка, дякую за коментар. Мені цікава ваша думка.

Валерія Малахова, дякую за коментар та надихаючі слова. Повністю з вами згодна. Буду далі навчатися та розвиватися.

Antidepressant, дякую за коментар. Все саме так, як Ви подумали. На жаль у світі є те, на що ми не можемо вплинути, тому залишається лише насолоджуватися останніми митями.

Ох же ці раптові астероїди… Надто багато питань до того, як можна прогавити астероїд що прилетить за кілька днів. Окей, імовірність у два відсотки при зближенні через кілька десятків років це ще вірогідно, але у цивілізації, що уже космос колонізує, очікуєш дещо більшої точності. З моменту потрапляння героя в симуляцію все якось понеслося у “потрібний” напрям, як по діях героя, що раптом забив на місію (чи то пак гру), так і по кураторах, що гучно говорили, і зручному відключенню від того всесвіту.
Але сам кістяк історії, з героєм, який розчарувався у самій можливості когось врятувати, це цікаво. Така-собі пласко-негативна арка персонажа.
А ще пошукайте сучасніші публікації про події в Помпеях, там все ж відбувалася евакуація, вулкан не за один день прокинувся.

Добре написано, постійний екшн, змагання ніби просте по суті, але має багато цікавеньких деталей та це все до того ж дає підгрунтя для розкриття голвної героїні. З цим це прям на висоті.
Поворот з тим що шанс, який вона ловить – це шанс загинути, прикольно, дало драматизму.
Але в іншому кінцівку я не поняв, хоча арка з Наумом дуже добре шла. Якщо вона погодилась з принципу меншого зла, то це було подано дуже зімʼято та мені вічувалось скоріш як програш такої активної та виназідливої головної героїні по всіх фронтах.
Для мене це, мабуть, единий мінус – все інше круто, дякую.

Я не памʼятаю жодного випадку щоб бог із машини ставав хорошою основою для історії, і це оповідання закономірності не порушує. Ну не бачу я, як би це все мало працювати і що б мало значити.

Друга особа?
Дякую, але не дякую -__-

Вітання від черніговчанки)))

Величезні важкучі два інфодампи які розповідаю про кожного члена екіпажу, хто він, звідки і все таке) Треба над цим попрацювати.

Ідея мені сподобалась, проте кінцівка вийшла пласка. Мати просто вибір замало, треба щоб екіпаж зробив вибір, щоб вони провели якесь голосування чи ще щось, щоб вони нервували і мучались, а дехто щоб просто вже пішов до свого кишенького всесвіту доживати віку в світі-раю персональному. У вас не завершена думка яка не є хорошою в конетксті твору. При тому що багато чого можна було б скоротити і доробити кінцівку і влізти в символи. Скоротити його прокидання, походи поїсти і все таке, скоротити інфодампи і швижше показати що вони всі воскресають. Тоді були б символи для кінцівки. А так мати вибір просто…не вражає. Тим паче що важливість місії була лише мимохідь вказана, тому просто наявність вибору не є вирішенням для космонавтів.

Точно! Мама!
У всьому винна мама!

Мені сподобалося, як написано: тобто подача, образність, оповідь від другої особи – теж плюс. Але, як і інші коментатори, не розгледіла фантастичного елементу, принаймні в тому вигляді, в якому очікуєш на цьому конкурсі. Тим не менш, дякую за твір та удачі!

Вибачте, будь ласка, але як дізнатися, чи дійшов лист з голосуванням?

Справно написаний fell-good нарис. Але якщо фокус не на тому як саме хробаки працюють, які побочні ефекти очикуються, а на те, що Харалампій отримав надію повернути собі сенс життя, то я не бачу необхідності у фантопі якщо чесно.
Ось я представляю собі – в пари, яка прийшла до діда нема гранту, та не існує хробаків. Та вони говорять, що в них прибори, та вони збирають дані, та шукають новий спосіб очистити море. Але в них прям нічого нема, настільки що вони навіть лодку не можуть орендувати. Чи була б тоді та сама кінцівка у твору? Так.
Але не було б магічного швидкого вирішення проблем. Воно надто близько до реальності та тому ввиглядає не мотивуючим, а скоріш заспокійливим. Мені, як читачу, цього замало, чи таке мене вже не чипляє, бо я знаю що так не буде

Ідея класна, дуже гарно вписується в тему конкурса, але так, рояль все псує. Якби героїня сама додумалася до цієї ідеї (наприклад, коли розраховувала провізію і зрозуміла, що будь-яке рішення так чи інакше не вирішує головну задачу), написала вірус і під’єдналася до мережі, щоб земний ШІ проник у систему і заразився. Звісно, можна придумати щось набагато оригінальніше, але й так, на мою думку, було б краще ніж раптовий спам з готовим рішенням через невідомо яку мережу.

Десь далеко гикає Дж. Мартін

Дуже класно. Одне з оповідань, якому думаю поставити 10.