Коментарі

Дуже добре збалансоване оповідання. Я подумав, що на початку забага то експозиції, коли поняв що вже третій умовний абзац читаю, але читати було цікаво. Хоча теж наприклад, з шерифом пояснення нічого не зіграло, все це можна було замінити на “були пошуки але нічого не знайшли”, все ж цей сад дуже замалий для таких масштабів. Також настільки пряме пояснення про енергоїдів було вже мені трішки аут оф контекст. Але мені не шкода часу що я це читав, то значить все правильно.
Поворот цікавий. Мені здається енергоїхд як спец по матеріях повинен таке знати, але це не рушить мені відчуття від оповідання, дуже гарна робота.

Занятно, але не вистачило історії, яка б відбувалася в цьому сетінгу.

Для Бонобо
Дякую!
Що таке “Гоулі шит”, чесно, не знаю 🙂

Вибачте за час який ви витратили на моє оповідання.

Дуже динамічно, темп балансує на краю, ризикуючи завалитися в розмазану кашу, але тримається) Ну просто акробатика, і я здивований тим, що попри всю сумбурність, текст в якийсь момент бере тебе за руку і несе до кінця, на одному подиху! Розрубування людини одним ударом дійсно треба або прибрати або обгрунтвати якоюсь особливою конструкцією меча, абощо. З політичною і етичною позицією автора згоден. Дякую за оповідання!

За пасивним героєм просто не цікаво спостерігати, а ще відчутний брак наукових знань, багато речей просто не мають сенсу. Що таке міжорбітальна станція, це як? Навіщо інопланетянам створювати на планеті захист від радіації, якщо їм потрібна радіоактивна планета?
Не зрозумів навіщо були потрібні флешбеки зі спогадами з дитинства, та й загалом уся артхаусність радше дратує, аніж додає якогось враження від твору.
Загальної ідеї так і не вловив, відчувалось як набір банальностей, вибачте.

Андрію, дякую дуже за коментар, саме такою і має бути дискусія про науково-фантастичну складову) цікаво було побачити, що саме ви побачили в оповіданні)

Відчуття від інтерстелару чудово розумію, хоча в ньому мене скоріш наукова складова розчаровує, а герої якраз чіпляють.

Друге бажання у героя окрім саморуйнування є, і воно навіть прямим текстом написане в останніх абзацах 😉

“Звичайно я мусив використати художні вигадки та спрощення, щоб зробити сюжет більш динамічним та цікавим.”
Не вийшло.
Поки відчувається як шкільна пʼєса, далі читати коментарі з порожніми вихваляннями автора не бачу сенсу.

Дякую за ваші слова. Ви відкрили мені очі. Дійсно нічого цікавого тут не стається, я мав би подумати про це, а не просто написати перше, що прийде в голову. Ще раз дякую!

Мені сподобалася кінцівка, але всередині все було надто сумбурно і загалом відчуття якесь змазане вийшло. Але задумка прикольна, дякую.

Написано біль-менш пристойною мовою, це можна читати, на відміну від деяких інших оповідань на конкурсі, але весь час відчуття, що щось не так. Десь чи то недокручено, десь перекручено, десь персонажі ведуть себе не як люди, а як бездушні автомати… Забагато персонажів, з якими не встиг ніяк познайомитись, недостатньо пророблені НФ-елементи… І так далі. Але загалом текст, от саме мова, якою написано, дає надію що з достатньою кількістю редактури і переписування можна і це оповідання зробити цукерочкою. Удачі в праці!

Бомба.

Блін, я так важко бралася за читання і а тут бомботекст….шикарна штука . В мене навіть слів не має щоб описати

Цікаве оповідання. Але є нюанс: рослини – це теж білкова форма життя, як і тварини, гриби і т.д. Адже життя, таким як ми його знаємо на Землі, взагалі базується на синтезі білка за допомогою ДНК та/або РНК.

Вааааа, класика жанру. Боже, як це смачно ж було читати, струнко, легко, неперевантажено, майстерно подано, з гарно розвішаними гачками і акуратно сформованим світом, ні слова менше, ні слова більше, від початку і до кінця. Моя Вам пошана

Єнот з дубу, хороший твіст 🙂

Котику-вуркотику, дякую за коментар. Вибачте, що образив Ваші почуття своїм текстом, але хіба тут не йдеться про безвиграшну ситуацію? Хіба тут є хоч слово про знецінення всіх тих,хто бореться за нашу перемогу? Хіба фантастичне припущення не є достатньо фантастичним? Хіба десь написано, що для перемоги більше нічого не треба буде робити? Так, знаю, що написано не настільки добре,як би мені, і, тим більше, Вам хотілося б, але як можу так і пишу.
Ванк, дякую за коментар та позитивну оцінку. Якби такий метеорит влупив під прямим кутом, то так,проломив би земну кору, а от якщо падіння було б під дуже гострим кутом, то були б значні руйнування, але без катастрофічніх наслідків для планети.
Лісовик, дякую за позитивний коментар. Знаєте, я думаю, що наша теперішня реальність набагато фантастичніша за будь-яку фантастику, і що для твору достатньо було наявного в ньому фантприпущення. Але дійсно, якби додати туди щось із того, про що Ви написали, то стало б краще у плані фантастичності.
Том Самжене, героям слава!

Якось так намішано все, судові експерти займаються експертизами, злочини кваліфікують слідчі, до винесення вироку людина перебуає у слідчому ізоляторі, тюрми це місця перебування після винесення вироку, а тут виходить все на купу. Однак світ працює і показує певний хаос довкола винаходу головного героя. Щодо стирання пам’яті вченого. Стерти п’ять років практики, це однозначно відкинути людину і їх досвід на п’ять років назад. Не завидно, коротше. Мені от самі цікаво, як чувак зламав свій імплант
Загалом сюжет насичений та емоційно напружений, цікавий.

О, це було моторошно навіть, психоделічно, особливо щодо образу ванни і чоловіка. Цікава форма життя і ці формамеросіс. Мені сподобалося їх самовизначення, як глина, яку не використали і забули. Виходить, хтось з прибулих створив жінку і чоловіка. А решту образів вона створила з того ж формаморісу? Мені здається, тут явно бракує ширшого об’єму, гарна ідея

Сорі, потребую допомоги від пояснювальної команди. Яку саме інформацію Макс передав на Землю? Що буде прийнято рішення про бомбардування, але голосування перенесено на наступний день? Так це ж саме те, для чого вони збирались, і напевно пресі було вже відомо, про що голосуватимуть. Чи запустив дезу про чиюсь вагітність, щоб люди повірили у новий шанс?
І в кінцівці, може, логічніше було б репліку подати від Макса (“якийсь русявий чоловік”), а не від офіціанта?

Гарне оповідання. Гарно написане, гарно побудоване, гарна мова. Єдине, що не зрозуміла, код , який скинув Олег, діяв точково на одну людину, чи на всіх людей? Якби на всіх всіх, тоді не зрозуміло, чому не скористався сам, а якщо точково на долю конкретної людини, на їх шанси і удачу, то так , воно максимально реально, що користуватися таким кодом треба індивідуально