Коментарі

Ідея стара, однак реалізовано добре і актуальненько.

Вітаю, пане Владе! Невимовна рада, що ви прочитали мій текст, адже до цього я слухала на Вашому каналі, як ви критикує когось іншого, аж тут черга дісталася мене)
Слушні зауваження, навіть сперечатися не буду (та й сенсу немає), але насмілюся сказати, що далеко не завжди оповідання має містити конфлікт. Він, звісно, яскрава пляма, рушій сюжету, але я пишу не так давно і моєї майстерності поки не вистачає, щоби вкласти в такий невеликий обсяг повноцінний конфлікт. Тому це радше ситуативна замальовка, фрагмент, де я робила ставку більше на атмосферу. Власне, зародок конфлікту тут є, навіть не один – внутрішній конфлікт ботаніка та його можливе протистояння з капітаном корабля. Але дуже поверхнево, після закінчення конкурсу, коли вже не буде обмежень по обсягу, я спробую його розвинути у щось більше. Дякую, що звернули на це увагу.
І кінцівка не замислювалась, як добра, власне, вона спірна. Люди такі люди, що не завжди зважають на небезпеки, коли можуть отримати дещо настільки цінне. Тож тут я хотіла зайвий раз продемонструвати порочність людської натури. Можливо, вийшло посередньо. Дякую ще раз за слушні зауваження, буду покращувати текст вже поза конкурсом)

Цікава концепція з оцим “збереженням” та й форма подачі оригінальна, читалось напрочуд легко. Бажаю удачі на конкурсі й поза ним!

Частину коментарів прибираємо.
Ще раз прошу коментувати твір, і не переходити на особистості.

Дякую за приємні слова 🙂 Я час від часу проводжу соціальні експерименти. Хороша діагностика суспільства. І дієвий метод навчання учасників.

От спеціально почитав, щоб зрозуміти, що це тут в коментарях сталося.
Мова дуже хороша і є чітка послідовність подій. На відміну від деяких оповідань, де пропустиш один рядок – і треба перечитувати спочатку.
Недолік (не вельми критичний, однак) у тому, що автор писав як психолог для психологів (чи принаймні студентів-психологів). Тому пересічному читачеві буде важче зрозуміти чи повірити в наукові підґрунтя з термінами та симптомами. Гадаю, більшість знайомі з зображенням шизофренії та її сприйняттям за фільмами. От цю різницю між кіно і реальністю було б цікаво обіграти в наступних творах. Продовжуйте.

Місцями важкувато читати через дивну побудову речень. Щодо ідеї – в цілому цікаво, оригінально та я не знаю, чи сподобалось мені. Тобто відчуття якісь непевні від прочитання, сум’ятні, але це добре, коли текст змушує замислитися) хай щастить на конкурсі!

Назва, звичайно, інтригує : )
А мені оповідання здалося веселим. Така собі іронія над молодіжними жахами. Привид, монстр… і тут бац!
Безвиграшну стратегію, як треба розуміти, обрав метелик.

Твіст в кінці гарний! Та й сама оповідь теж: достатньо динамічна, щоби тримати увагу й не обтяжена заскладною інформацією. Бажаю удачі!)

Дві цікаві ідеї:
1. Показати подію від імені тих хто спілкується запахами.
2. Показати свідомі овочі (як вам таке вегани?))))
Спершу трохи важко вклинитися в подачу і невиразні “імена”, але через дві вищевказані ідеї це оповідання у мене поки фаворит.

Гарно написано, піднімає важливі тема творчості та межі медичного втручання, й балансу між різними аспектами здоров’я. А от срача в коментах я не зрозумів.

Дякую. Для горору оповідання трошку беззубе, а для фантастики трошки не вистачає фантастики. Та й для теми конкурса тут не вистачає прояву волі, а обставини далекі до безнадійних.

Сам концепт твору дуже сподобався, чудова ідея з “кімнатою свіжого повітря”, а ось кінцівка розчарувала. І ще не зрозуміло, якщо у цьому світі герої не розуміють різницю між чоловіком та жінкою, то як з’являються на світ нові покоління людей? Повинна бути якась технологія для вирішення цього питання задіяна.

Перше, що кидається в очі, це те, що твір явно перекладений з російської мови, це видно за деякими характерними словами і неспівпадінням родів, треба було краще вичитати.
А загалом оповідання непогане, є цікава ідея, є хитрий і дієвий план обману сильнішого супротивника, і т.д.

Дякую за відгуки! Мені здається що старша дівчинка збагнула б що сталося щось непоправне. Вона могла істерити і т.п. А п’ятирічні бувають дуже розважливі. Тим більше що дідусь привчив Тонечку не боятися підвалу. Для неї це місце для гри. І хоч та гра затягнулася, є “дідусь”, який з нею розмовляє, заспокоює її і грається з нею. Саме дитяче нерозуміння ситуації – захисний купол для дівчинки, яка вірить що двері охолонуть і мама прийде.
Чи будуть смартфони через 300 років? Можливо у вигляді прикраси, яка розкладається при потребі. Можливо це буде браслет з кнопкою чи ґудзик. Якось не віриться що всі поголовно встановлять чіпи. Поживемо – побачимо)))
Люди – консервативні істоти. Магазини точно будуть)) 300 років – це не так і багато. Може змінитися мода, а може й повернутися до стилю “ретро” – у всьому, навіть в запеченій курочці. Мені подобається комфортний футуризм)
Ще раз дякую, можливо пізніше скоригую час і взагалі – попрацюю над ляпаси.

Дуже переконливий жахастик. Дякую!

Пресвітле небо, кожен новий епізод – картинка, дуже чітко прописана кількома фразами. Я все те бачу – і підсвітку на волоссі, і той неймовірний паркур: дівчину з розкинутими як крила тремтячими руками. І відключення імплантів, і новий ранок. Це справді щось футуристично-нігілістичне, але дуже людське, бо бути для когось батарейкою чи світлом, чи натхненням – це було в усі часи.
Зачепило. Удачі, авторе!

Щиро дякую за відгуки.
Хлопець з вірусом повернувся на Землю хворим, там інкубаційний період три дні, а далі – лікування, яке закінчується летально. Спершу лікували як застуду. Потім почали досліджувати вірус, по ходу з’ясували що він не знайомий. Не зразу виявили джерело походження. Хлопець привіз жменьку замороженої космічної “малинки”. Хтось спробував. Зрештою розібралися і локалізували.
Вума Соломія заразилася від латентного носія вірусу. Довелося скоротити цей шматок, щоб увійти в конкурсні рамки.
Відвідувачі лікарні не їли десерт, тому що я не уявляю як можна щось їсти, забігши провідати хворого.
Гадаю, мутація вірусу почалася вже після першого контакту з людьми.
Погоджуюся, що є над чим працювати. Дякую!

Що ж, жалісливо, приємно, добре.
Цікаве поєднання теорії струн, мандрів у часі та як просто героїню визволено аби не застрягла в породі.
А порода то геологічна)) справжня…
Русизми проприбирайте, будь ласка.

Це зашифроване послання з фронту. Не маючи як дешифрувати, я ніц не зрозумів. Мабуть так і було задумано.
Сподіваюсь текст знайде свого адресата 🙂