Коментарі

Вона не повірила, що він “відчув”, бо сама має загострене право на чуття, компенсовані відсутністю слуху?
Можливо. А . можливо, зрілість душі, бо він пацан пацаном.
Дуже саспенсована оповідь, потіпує при читанні. А це чимала майстерність:))

Для М’яка Лапка, щиро дякую за прочитання і за відгук! Успіхів вам на конкурсі!

Дуже класний розбір актуальних деструктивних психологічних установок. Тим паче поданий з незвичного і мало дослідженого боку: ” роботи теж не всесильні”. Кожен має свій ресурс після якого просте “вперед, вперед, краще, більше” вже не працює.

Відповідь для Валерія Малахова
Дякую за Ваш коментар.
“Хорошенька”, от мені хотілося використати це слово, в українській літературі це слово є, якось мені воно з вуст Гг більше звучало ніж “гарненька”, чи “миленька”.
“Дівчина така хороша, що аж-аж” – колоритно звучить на мою думку.
Дякую!

А нині прогрессори не ті що раніше. Самі не вміють меча тримати, не знають звичаїв місцевих, да взагалі якось нехлюйськи ставляться до своєї міссії…

Люблю похвалити за хорошу річ.
Успіхів! Дякую за отримане задоволення – повіяло справжньою маленькою НФ.

Майстерно. Професійно. Технологічно. Футуристично.
Фінал не зрозумілий – і тому ставлюся до нього з розумінням.
Успіхів – думаю, текст уже один з… обраних.

При читанні, в голові ніяк не могло остаточно сформуватись враження від тексту. Аж у розділі з коментарями вийшло побачити потрібні слова: цікаве дійсно так і не почалося, і це просто потік думок.
З цього можна було зробити щось цікаве. Якщо б це було частинкою великого твору, якщо б ми були знайомі з цим персонажем, а потім спостерігали за тим, як він себе втрачає – це могло бути дійсно дуже цікаво. Але в такому вигляді, як це представлено тут – це не цікаво, беззмістовно і не викликає жодних співпереживань. Ми, як і головний персонаж, просто пасивні спостерігачі. Неважливо, що там і як там відбувається – все одно ніхто ні на що не впливає. І все занадто незрозуміло, щоб затягнути у цей вихор і зацікавити.

Якийсь нудний апокаліпсис маленької людини вийшов.
Герої живуть на смітнику, не мають мрій, але тим і щасливі. По радіо сказали, що завтра кінець світу- значить це правда. Ми маленькі люди, нічого зробити не можемо, тому покірно складемо лапки і тихенько помремо. Ні, звісно ми не будемо намагатися щось змінити, і навіть думати про те, щоб щось змінити не будемо. І навіть іншим пропонувати якось рятуватись чи думати про це ми не будемо, бо ж напевно усі такі маленькі люди без мрій чиє життя не варте не тільки рятувати, але й хоч маленький спалах емоцій продемонструвати з нагоди його закінчення.
По формі текст ніби не погано написаний, читається легко, тобто автор писати може, але зміст – сум, журба

Чесно кажучи, я трішки заплуталася: як на мене, заскладна форма подання для оповідання такого невеличкого обсягу. Проте мені сподобалося. Є русизм (“Обличчя __хорошенької__ дівчини), проте в цілому мова гарна. І є над чим поміркувати. Дякую за твір і бажаю успіху на конкурсі.

Включення ануннаків та шумерської історії дає унікальне звучання, хоча в межах наукової фантастики це тягне до міфологічного, як у творах Захарія Сітчина. Ануннаки ще ті езотерики.

Я не люблю залишати коментарі, але мені, на жаль, доведеться це зараз зробити, бо це оповідання отримало лише 2 коментарі, і обидва вельми негативні.

Це велика несправедливість, бо оповідання насправді дуже приємне, має цікавий сетинг, гарну історію і, на відміну від купи інших учасників, ідеально підпадає під тему конкурсу і написане з невеликою кількістю помилок.

Коротше, мені сподобалось. Бажаю вам успіхів!

Цікаво, що попри науково-фантастичний жанр, текст тримається реалістичних емоцій: герої поводяться природно, навіть у ситуаціях, які здаються неможливими. А фінальна напіввідкрита інтрига залишає післясмак невідомості, примушуючи замислитись: що далі?

Starfort: “Частину коментарів прибираємо”.
Учасники конкурсу: перестають читати твори та ідуть читати коменти під суперечливим твором)))

Загалом чудовий текст! Є інтрига, жива мова, динамічний розвиток подій.

Мені сподобалося. Добре прописані деталі, напруга та головне це гумор.

Супер! Різний контраст між поетичною, сенсорною сценою морквин та буденною розмовою вчених спрацював на всіх сто. Це класичний «ефект невидимого жаху».

Вам дякую! Біль не заслуговує на любов, однак, точно заслуговує на розуміння

Дуже приємний ритм оповідання. Звісно, сюжет затертий, але який ні!?

Непогано 🙂 Мутації такі мутації. І назву вдало підібрано.
Фінал, як на мене, трішечки змазаний, але в цілому – добре. Саспенс тримається, але іронію автора “чутно” протягом всього тексту.
Удачі на конкурсі!