Коментарі

Багато “наукових” та “технологічних” описів, але дуже мало сюжету та персонажів, через що читати дуже важко. Тут би більший об’єм та розписати про всі ці події, але від імені персонажів, тоді було б зрозуміліше та цікавіше.

Написано гарно. Цікаво освітлено упереджене ставлення керівника до молодого спеціаліста, та ще й дівчини.
Але дуже важко читається через перевантаженість фізичними термінами.

Початок непоганий, але далі переплітається купа всього, вноситься важлива для подальшого сюжету інформація і на цьому кінець. Твір не закінчений.
А ще слово “Кабанга” не має аж такого крутого сенсу, але при цьому часто зустрічається й тому дратує. “Карамба” це фішка Барта Сімпсона, й відображає його дитячий та піратський характер. “Кавабанга” у Мікеланджело підкреслює його незрілий та трохи пришелепкуватий образ. “Кабанга” це слово заради слова, бо під час прочитання я не помітив персонажа, характеру якого воно підходить.
І ще претензія до всіх творів конкурсу й цього теж: “Коли вже хоч в одному напишуть, що наркотики це погано, а не норма, ліки, розвага чи псевдораціональний вибір “сильної” особистості, яка “в будь-який момент може кинути”, а продовжує лише, бо вільна від кайданів моралі…”? Люди від цього втрачають життя в прямому та переносному сенсі, а ми робимо “крутих персонажів” для підлітків. Прогадав я трохи, треба було надсилати твір, в якому всі ці наслідки описано.

“Цей дурний місяць не знає, що він існує!
Місяць Альфа справно обертався довкола Земля-5, спричинюючи припливи і відпливи. Тоді як місяць Бета обертався, однак «забув», що він існує”.

Що?..
Нє, я справді не доперла, як це, якщо можна, поясніть.

Протокольні відомості про персонажів – це дивний прийом.

Якось дуже дивно виходить, що у ВСІХ пацієнтів лікарні раптово прокинувся неадекватний потяг до сексу, якого вони раніше (скоріш за все) не відчували. Якось неправдоподібно. Окей, якби це було в якихось окремих персонажів, але у всіх одразу? Це якось дивно та підозріло і взагалі не відповідає людській психології. І окреме питання, звідки на медичній орбітальній станції алкоголь та шкідлива їжа?
Тому загалом ідея цікава, орбітальна медична станція, на якій збирають невиліковно хворих. Такі собі ідеї нацизму в вакуумі. Але для мене особисто поведінка персонажів надто неправдоподібна, ну не вірю я що невиліковно хворі (які вже мали б змиритися з своєю смертю) вирішили трахатися, бухати та наркоманити наостанок. Тим більше всі одразу.

В оповідання цікава структура, що далі, то менші абзаци. І що далі, то живішим воно стає.
Початок страждає тим, що вже чимало творів на конкурсі – лекцією про світ оповідання. Для більшості художніх творів діє правило “не розказуй, а показуй”. Наприклад, в наступному абзаці “Недалеко від доріжки, аж до горизонту, з сірого ґрунту рясно проростали місцеві сині рослини, які зовні чимось нагадували земне алое, але висотою до двох метрів” – це саме те, що потрібно аби зробити світ живим. З цього б і почати, а далі вже що то за планета і хто на ній живе.
Певна відстороненість андроїдів від людей, думаю, тільки на користь. Дуже подобається їхній технічний стиль мови і як N-118 формально слідує йому, але почуття таки проблискують.
“під стіною стояла довга ємність із ґрунтом, над якою був постійно увімкнений випромінювач ультрафіолету” – і тут закралась думка, що андроїд вирощує коноплю
Остання репліка спантеличує. Ну так, вона змушує посміхнутись, але це несподіване одкровення, до якого ніщо не веде. Так що “кек”.
Твір спершу здавався не дуже, але під кінець відчуваю, що читав не дарма. Продовжуйте!

Хороше оповідання, сподобалося. От тільки вже навіть на цьому конкурсі є подібні ідеї.
Удачі на конкурсі! 🙂

Усім дякую за критику.

Такий собі експрес потяг історією імперії. Таку історію було б цікаво почитати у великому об’єму, щоб зрозуміти всі деталі та співчувати персонажам. Тому ідея загалом цікава, але коротким об’єм тексту для неї не підходить, занадто хаотично вийшло, як на мене.

Спостерігач, бути на одній планеті, а потім опинитись якось на іншій, це не те саме, що пролетіти крізь загадкове силове поле. Фінальний епізод починається зі слів: вся галактика затамувала подих… Не треба мені приписувати те, що не склалось у вашій голові.

Хто під моїм ніком пише?))) Не знав, що можна дублювати нік, маючи інший мейл

Тут є дві суттєво різні за настроєм частини. Перша так би мовити наукова і друга релігійна. І другу читати куди легше й цікавіше. В результаті твір “розломаний” надвоє. На мій погляд, твору шкодить, що до зустрічі з Перуном ніяких передосилань. Летіли і тут бац! – Перун. Твір можна почати з цього місця і нічого не зміниться, бо переживання оповідача та все, що він несе в собі та з собою з дому в другій частині десь зникає.
Тож і виходить 50/50, ідея та мова хороші, а сюжет розвалюється.

“Більшості потрібно розжовувати та класти до рота…” – Категорично не згоден. Сучасний читач любить шукати глибинні смисли та причинно-наслідкові зв’язки у творах. Проблема в тому, що для цього вони мають там бути. Твір треба продумати і якщо навіть в ньому не написано як вони на зірку попали, то автор має це знати і вибудовувати подальшу історію з оглядом на це знання. В ідеалі треба ще й лишити людям підказки до відповіді на цей секрет. У протилежному випадку це діра в сюжеті, яку закривають словом “якось”.
Люк Скайвокер був на планеті “Хот” й опинився у Києві. Як? Якось! Живіть тепер з цим…
Фінальний епізод дуже сумбурний і в ньому не вистачає ключової інформації, що натякала би на факт та характер перетворення. Через це руйнується логіка та не передається ваш оригінальний задум. Здається, що Гаро і Руда зустрічають прибульці на планеті, а не люди поза нею.

Ми змінили ім’я коментатора, щоб коментатори розрізняли коментаторів
модератор

19 липня 2060
Якщо нашому герою не загрожують місцеві бактерії, віруси та чужородні білкові сполуки (шматки луски) то заради чого перйматися через якусь труту ?

31 липня 2060
І більше не стріляли.. Чому ?

6 серпня 2060
А перш ніж за дуже дорого спускати корабель та людей просканувати планету супутнкиами та зондами і зрозумівши що для життя вона не придатна завадило що?

15 серпня 2060
А навігатор ваш інженер теж користуватись не вміє?
А нащо туди слали корабель що бял 1 000 000 000 000 зірок пошукати не можна? І якщо вологість атка то як люди себе почуватью під постіним тиском у пару атмосфер? І пліснява з Озоном мають сильно різні запахи.

22 серпня 2060
І пластиком ніхто не отруйвся? Знаєте якось вікінги пригостили Північноамериканських індіаців молоком. Спойлер вікінги померли.

***
І людство радісно вчинили масове самогубство. Ну а чо? Сьогодін це модно.

Круто 🙂 В одному місці я б дещо підкорегував, а так усе чудово!

І знову. Якщо сенс твору доводиться пояснювати в коментарях, то над ним ще треба працювати.
А так, звичайно. Раз твір не зрозуміли, то треба сказати, що це метафора.

Риба-зеленуха, тобто ви не допускаєте, що в фантастичному оповіданні можуть відбуватись речі, які не мають пояснення? Чому силове поле пропустило двох злочинців – це не принципове питання. Я міг би написати, що планета їх пропустила, бо їх, як і її обстрілювали. Можна було вигадати безліч причин. Але я свідомо це залишив на здогад читача. До речі, своєї думки у вас немає? Ви приєднались до поперднього коментатора, хоч я здається все пояснив. Спостерігач щось наплутав, неуважно прочитавши закінчення, яке відбувається в інший час і в іншому місці.

Якщо вибудувати сюжет та по розкидувати містки між провисаннями це може вийде непогане дитяче ововіднання 50х-60х років. А як додати естетику тих років то і на сьогодін потягне .. аткий собі фолаут у космосі.
Але покищо воно сире та сумбурне. Цей шашлик ше не починали маринувати не те що смажити.

Теж при читанні згадалися “Пасинки всесвіту”, тому єдине, чого не вистачає цій мініатюрі, це інтриги, навіть з іменами вийшло передбачувано. Все інше – на достойному рівні.
Успіхів на конкурсі! 🙂

До Спостерігач. Дякую за коментар, мені приємно, якщо щось сподобалось, зауваження обов’язково врахую. На оповідання надихнули численні, описані на цьому конкурсі, катастрофи, дуже хотілось гарного фіналу, але не просто хеппи енду, тож вийшла така історія 🙂