Коментарі

Як можна припустити стерилізацію емоції у вашому світі (з якого перляку? мені цікаво.).
То ніколи не можна допускати стерилизацію емоції у вашому тексті. У вас вийшла порожня стіна тексту.

Яскрава сцена із пожиранням людини, але політика в кінці трішки зіпсувала все

Хороша ідея, але, як на мене, мало дій і багато опису

“Не убий, не жери ближнього свого і таке інше.” Особливе дякую! Шедеврально! Успіхів, авторе. Ідея пречудова!

Яскравий за описами твір якому катастрофічно не вистачає ком. Написано дуже атмосферно, школа тільки, що за буйними описами не видно ідеї. Проте мова чудова. Дякую, авторе, і успіхів!

Дякую за гарний коментар і увагу! Дійсно є моменти, в яких текст потребує доопрацювання.

Цікаво, сатирично і повчально. Сподобалось!

Хтось спалив свій другий акаунт)))

До rosava:
Так, насправді, не має значення, хто б залишився на Землі:лише жінки, лише чоловіки чи 50/50, думаю, проблема у людстві загалом. Беручи щось нове і незаймано чисте – ми можемо це зруйнувати. При бажанні – згуртуємося і відновимо майже зруйновану планету. Пам’ять тримає нас за минулі болі та не дає насолоджуватися перемогами. А саркастичне завершення твору показує своєрідне жертвоприношення, але вже у новому витку спіралі історії, тільки без віри в містичне, а є банальною помстою. Думаю, людям того часу не вистачає Бога( Любові). Його вигнали звідусіль і забули. Тому все так☺

Оповідання сподобалось. Та й ідея експансії до мікросвіту – цікава. От тільки це драматичне наповнення – не для мене. Як і мелодраматичне завершення твору. Хотілось б чогось цікавішого. Нестандартнішого. Хеппі енд тут й справді ні до чого. Автору – дяка, за потужний твір! Бо він саме такий! А все інше – справа смаку.

До Fantaserka:
Так☺Дякую за уважність☺

Далебі, мені не вистачило драйву. Твір звісно ж написаний вміло й справно. Та це, вибачайте, нагадує мольберт залитий, аж до нудоти солодкою фарбою. Ти мов і бачиш її, і сприймаєш. Та до чого ж вона однотонна. Та й коли подумати – для чого вона потрібна? Не вистачає відтінків. Або ж дії. Мені не зайшло.

А ось це круто! Стисло і гарно. Хоч і явної експансії не проглядалося, одначе Автор заглянув всередину неї, і вийшло дійсно класно. Можливо, ідея не нова, але ця партія особисто мені сподобалася.

Тепер трохи про погане: видно, що текст якщо і вичитаний, то не сильно: попадається тавтологія та пропущені коми. І хоча це не так сильно впливає на якість твору, одначе на якість тексту таки впливає 🙂

Щасти на конкурсі!

Погоджуюся зі Спостерігачем: твір радше нагадує набір фактів. Мені ж навіть здалося, що я читаю синопсис до роману або фільму.

Фантастична складова сеттінґу хоч і цікава, але використана ніби насильно. Багато елементів у мене залишили питання:
1) Чому все стерильно?
2) Чому стерильні навіть емоції? Чому і які емоції “стерилізуються”?
4) Що таке капсулювання?

Їх багато, і вони маленькі. А для малого обсягу оповідання цього, як на мене, забагато, бо тоді не має за що зачепитися і про що думати у першу чергу.

Я і ніби зрозумів Вашу ідею, Авторе, а ніби і ні, бо, на мою скромну суб’єктивну думку, вона завелика для оповідань такого формату.

Щасти на конкурсі!

Дякую за коментар! Дійсно можно було обмежитись світанком і електричне варто було замінити на штучне. 100 світлових років – писалось як явне перебільшення, та й робота на Марсі – це останній пункт на шляху повернення додому, а який той шлях був і коли розпочався, хто його знає). Не люблю алогічностей, тому погляд зі сторони завжди корисний)

Вітаю, авторе!

Спроба поєднати НФ і теологію? Даруйте, не сподобалося. Судити про оповідання важко саме через таке поєднання. От ніби НФ, яке має свої чіткі закони жанру. Зустрічаєш грім. У вакуумі, ага. Реакція – рукалице. І тут нізвідки – бог. І от вже не НФ, а невідомо як вже й назвати.

А, ще. А чим, власне, світлофокусні роки від світлових відрізняються?

Успіхів та наснаги!

Вітаю, авторе!

Летіли-прилетіли-з’їли. І що? Тобто, конфлікт з’являється наприкінці, та герої його зливають під нуль. Співпереживати нема кому, бо ж герої не намагаються взагалі ніяк врятуватися.

Ясно, що керівник посилає людей на смерть. До абсурду нелогічно виглядає спроба висадитися на явно агресивній планеті без жодних засобів захисту. Системи корабля, які РАПТОМ перестають працювати – такий собі рояль у кущах. Себто, на це мають бути якісь причини, а їх і немає. Посадка більш-менш вдала, про якісь аномальні поля жодного слова.

Ви вперто називаєте планету новою. Але яка ж вона нова, коли сюди вже не перша експедиція вирушає? Яка має вже власний номер.

Успіхів та наснаги!

З десяти прочитаних оповідань це перше, щодо якого виникло бажання написати коментар.
Оповіданню трохи не вистачає гостроти наприкінці, останні речення ніби трохи змазані. Замисел цікавий, та ефект від поєднання світу фентезійного та технологічного можна було б ще посилити, додавши дрібних деталей, наприклад, як фентезійні істоти уникають відеофіксації або як взаємодіють з роботизованими системами. Або ж якщо є метеоритник, чому б не виникнути якійсь істоті, що опікується космічними кораблями. Або що завгодно ще на смак автора, буквально кілька слів для сильнішого контрасту чи для посилення гумористичної складової.
Як на мене, оповідання потребує невеликого редагування, і буде цукерочка.

Радий, що Вам добре читалось.
🙂

Вітаю, авторе!

За такого фіналу виникає сакральне “і що”? Написано добре, характер Лари і її стосунки з ДАК розкриті. Проте в оповіданні дуже багато алогічностей. Наприклад. Втекла від батьків за кілька СОТЕНЬ світлових років. Але ж дія відбувається біля Марсу. Де ж тут ті світлові роки? Якщо ж малося на увазі, що люди розселилися далеко за межі Сонячної системи, то про цуе варто зазначити, бо ж в оповіданні Венера-Земля-Марс-супутники.

Електричне світло імітувало ранковий світанок. А є світанок вечірній чи полуденний? 🙂 Та й електричне навряд чи змогло б. Тут би його краще змінити на якесь незвичне нам нині смарт-світло чи щось подібне.

В те, що Лара дипломат не віриться. От вона ж так хоче залагодити конфлікт, тобто для неї це найприорітетніша задача. Тож всі вимоги вона має пам’ятати сама. А тут питає підказки у ДАК. Ні, тут зрозуміло, для чого автор зробив саме так, проте ж достовірність персонажа постраждала 🙂 Якщо важе так потрібно ознайомити читача з останніми вимогами, то нехай би ДАК сам їх озвучив, а Лара відмахнулася, типу і так знаю. Ну або щось таке.

Успіхів і наснаги!