Коментарі

Плюсую “Спостерігач”
Автори точно впізнають митарства над текстами у спробі занести своє ім’я у вічність
Теж захотілось вийти в небуття але дзуськи, ще не відредаговані останні абзаци й ідеє ще не початий віз гною

Загалом оповідка норм. Фінал не подобається, бо аж надто він відкритий.
Удачі на конкурсі.

Найкращий снайпер, але ж не єдиний.
В їх початкові плани взагалі не входила зустріч з ворогом.

Дуже добре зроблене оповідання! Тема жахастиків щодо роботів/ші підзадовбала ще до мого народження, але у вас вийшло дуже й дуже непогано, дякую!

Але організатори відмовили джину у візі на цей конкурс, бо за етнічним походженням не вписувався в регламент, тож довелось бідоласі екстрено перетворитись на аборигенну форму життя.

Не за етнічним, а за фантастично-піджанровим)

Початок дуже сподобався: в теорії одне, навіть у математичній, а в житті маємо інше…
Сюжетний хід із таємничими незнайомцями, які просто беруть і допомагають дуже слабкий: чому він сам не запустив той код, чому так довго чекав? При тому ця проблема лікується буквально лвома реченнями. Що запустити руйнацію павутини “висмикнувши нитку” має та людина, яка сама в неї вплетена, яка перетягнула на себе багато вірогідностей.
Те ж саме із “просто почула в коридорі”, дуже лінивий сценарний хід: просто почула, просто прийшов дядя, просто дав код…
Оформлення діалогів на американський манер теж трохи бентежить, але не сильно.
У вас хороші ідеї, але можна фантазію ще більше відпускати на волю)

Без зайвих слів: просто сподобалось.

Дякую за коментар!
Ха, у початковій версії тексту то був взагалі джин, навіть із красивим довгим ім’ям. Тому й балакучий, і на мізерні уступки йде. Що йому ті півгодини, він все одно ж своє отримає. Тому й гординя, джини й самі в цьому плані не безгрішні. Але організатори відмовили джину у візі на цей конкурс, бо за етнічним походженням не вписувався в регламент, тож довелось бідоласі екстрено перетворитись на аборигенну форму життя. 🙂
Відстань, звичайно, важливий фактор, але лише один з них. За сюжетом закладено деякий час спуску до моменту, коли їх перехопив джин-енергоїд, коли помітив нестачу “музейних фондів”. Десь 5-10 км руху під гору у них точно було, а вибух стався з протилежного боку хребту. Так, сюжет під це підігнано, не сперечатимусь, але це не про рояль у кущах, а про те, що хтось помічає крихітний тригер, що відкриває вихід із безвиграшної ситуації, а хтось проходить повз нього.
“Хімія це та сама фізика” – так, але коли звільнюються такі рівні енергії, то істоті описаного походження забезпечена якщо не й не вічна пам’ять, то як мінімум довгочасна мігрень. 😉

Питання “чи повториться для тебе день заново, якщо ти помреш?” це тільки початок. Стануть актуальними такі:
– Чи можна жити у часовій петлі необмежено довго, чи тіла і розуми людей “зношуються” при цьому русі по колу?
– Як бути з психікою тих, хто раз за разом переживає цього дня значні стреси? Смерть близької людини від старості чи хвороби, чи навпаки – пологи?
– Що робити з вибуховим ростом злочинності? Коли дехто зрозуміє, що може красти, грабувати, гвалтувати – і наступного ранку знов прокинеться безвинним ягнятком?

Таких не беруть в капітани чогось більшого за двовесельний човен.
А з морозивом красиво вийшло.

А чого такого феноменального снайпера, як Дердент одразу не поставити стріляти у ворожий корабель?
Якщо не брати до уваги височенні шанси на загибель від влаштованого вибуху всередині корабля – вигадка автора під назвою “стратегія ящірки” заслуговує на аплодисменти! Дякую, сподобалось.

Повністю фентезійна основа із потойбічним монстром, мисливцями, почуттями гордині і т.д. Хороше вирішення конфлікту з допомогою знань фізики. Але сюжет занадто підлаштовується під це вирішення конфлікту: і монстр балакучий занадто, і відстань потрібна, і півгодинки дав перекурити, і туди-сюди по одному носить їх. І хто сказав, що його це знищить, якщо на нього закони фізики не діють (хімія це та сама фізика, тільки на складнішому рівні)

Гарне оповідання. А гг знайдуть і у глухому селі…

Сама ідея не нова, років …цять тому хтось написав дещо на близьку тему – тільки там інопланетяни принесли декілька релігій на античну Землю, аби прискорити розвиток цивілізації. Тільки там один з тих інопланетян і опинився згодом на хресті.
А ось про розповзання таким чином церкви – це цікава знахідка.

Тобто ГГ взяв у антигероя Гроші (саме так, з великої літери) за те, щоб поступитись своїм місцем у літаку, а тепер це додаткова причина ненавидити антигероя? Чи ГГ все ж вважає, що продешевив?

Погоджуюсь, дивно що капітан отак влоба каже людям на межі паніки, що вакцини на всіх немає, незрозуміло на що вони розраховували. Момент зі штормом теж дивний. Окей, корабель не пускають у порт, але ж це не значить, що його виштовхали кудись у відкритий океан, зазвичай в таких ситуаціях корабель стоїть десь у гавані, доки карантин не завершиться.
Сцена з морозивом — просто шикарна, дуже сподобалось!

Ще би віднайти таких потужних хробаків, які допоможуть із розмінуванням…

Знайшов одрук, передостаннє речення має мати наступний вигляд:
По-моєму НЕ варто переносити на об’єкти макросвіту такі поняття з мікросвіту, як колапс хвильової функції…

Зацитую найцікавіше:
– Чи існує звук від падіння дерева, якщо в лісі нікого нема?
– Звісно існує, – Микола не зрозумів питання.
– Ні. Він існує тільки тоді, коли будуть вуха, що його почують.

Значить за цією логікою планети Уран (відкритої у 1781 році), чи наприклад Нептуну (відкритого у 1846 році) до моменту коли їх побачили люди у телескоп – не існувало? Бо не було очей, які могли їх побачити?
По-моєму варто переносити на об’єкти макросвіту такі поняття з мікросвіту, як колапс хвильової функції…
Та й узагалі вчинки героїв оповідання психологічно непереконливі, а МАТІР настільки довірлива, що погоджується на періодичне вимикання, а отже на повну втрату контролю над ситуацією…

Не думаю, що для рибинок, пташинок, тваринок та людинок – велика приємність стати безсмертними у найкращому для нас моменті за допомогою зусиль чи то земного, чи небесного таксидерміста. Однак ідея цікава та заслуговує на увагу! І загалом оповідання незвичне, гарне, мені сподобалось, хоч автор не роз’яснив що то була за чарівна міжчасова лавка і чому у дівчини з протезом проходила біль від речей з минулого.

Носії ШІ між собою не балакали б як люди, а напевно у ефективніший спосіб обмінювались би інформацією.
Перечитав двічі, але так і не второпав, що насправді там сталося і хто такий Григорій. Так само не зрозуміла роль Костянтина як Як Компаньйона для Ідентифікації Безумства та Організації Реабілітації Громадян. Схиляюсь до версії, що ніхто нікуди не літав, а Григорій – пацієнт психлікарні, якому періодично ввижається космічний корабель, Глізе 581Д, Ніна, знаходження нових хімічних елементів (явний натяк на безумство: адже новими можуть бути тільки трансуранові елементи, які в природі дуже нестійкі, швидко розпадаються, їх вчені отримують виключно штучним способом), Костянтин, Кирил, Семен та увесь відділ андроїдів…