Коментарі

Сподобалось. Цікава ідея. Та хотілося б трішки драми зі світу людей. Хоча, ні, занадто вузькі рамки.
А ще, я дійсно очікував, що над цією расою ще хтось є.
А так, як то кажуть у світі бобрів: “Дуже добре, брате бобре!”

Хороше оповідання. Є гарна задумка та інтрига? Чи все ж таки ніякої?
Питання ці уже не для критики, а до того, хто як сприйме.
Така драма нам потрібна. Ще й у фантастиці.
Дякую авторові/авторці за твір!

Щось занадто заплутано. Так і не зрозумів, який співрозмовник і куди дивиться вкінці. І чиє знайоме обличчя?
Під час читання будь-якого тексту я автоматично перескакую інформацію в дужках, бо вона ж додаткова, пояснювальна. А тут доводиться пропускати добру половину всього оповідання. Ху, важкувато було читати, можливо тому не зрозумів, що і до чого. Ідея загалом цікава, але ж уся концентрація іде нанівець, коли така подача.
Мені оповідання не сподобалось.

Ідея чудова! Так і хочеться розвивати отой гібридний жанр. Так, вампіри були і в Пітера Уоттса, наприклад, але ж не так, по-науковому. А тут – дійсно вступ у космічну демонологію! І оповідання саме досить добре. Так що заслуговує на високий бал.

Крута ідея з мікро-макро.

АЛЕ

Поєднання з такою дешевою мелодрамою шкодить їй самій. Бо замість того, щоб досліджувати цікаві наслідки фантприпу, ми змушені читати, як жаліється головний герой. Я розумію, що хотілося особистої драми героя, але тут вона, на мій погляд, втілена геть невдало.

Мені ось що цікаво: а чи живуть ці істоти в самих людях? Ми ж з атомів зроблені. І які це наслідки може мати?.. Перепрошую, на це немає часу, дивіться, як герой плаче!

Тьху…

> George Longly 11.08.2020
> …
> кількість коментів критично мала.
> …
> Ми не привчені думати, не привчені критикувати та сприймати критику.

Дійсно… На жаль… 🙁

На іншому конкурсі я читав, що кількість коментарів — то і є успіх конкурсу.
А от тут — зате є багато побажань “успіху всім” 🙂 (без розбору…)

А є ж, мабуть, простий спосіб збільшити кількість коментарів.
Встановити залежність між кількістю фіналістів від групи і кількістю коментарів (а краще у кілобайтах) у їхній підсудній групі.
Не коментують — втрачають місця.

А ще необхідним є зазначення автором бажаного рівня критики.
Напр., “мене лише хвалити”, “бажано без лайки”, “кажіть вже, що думаєте…”

От я на цьому конкурсі прокоментував обрані оповідання групи, а потім, здуру, вирішив прокоментувати й сумнівну решту, яка, так чи інакше муляла чимось при читанні… Але нащо я це робив!? Якшо їхнім авторам потрібна не критика й реальні враження від тексту, а лише яка завгодно похвала? Якщо вони навіть синтаксичний аналіз коментаря не виконують, перш ніж ним обуритись…
То й хай би колекціонували ту похвалу, скільки вже її набирається, та й жили собі, й не тужили! 🙂

О, дивлюсь, дехто з коментаторів активізувався у фіналі))

Дякую на доброму слові, колего! 🙂 Бо я тут без уваги критиків трошки знудився.

Владислав Лєнцев, дякую за відгук. Якщо чесно, мені й самому трохи ніяково, що пройшло саме це оповідання. У фіналі багато сильних опоідань, тому я тверезо оцінюю шанси іронічної замальовки про гіпотетичне сприйняття нас “ними”. То ж з радістю чекаю на перемогу вашого оповідання зі складним гумором, складним сюжетом та об’ємними персонажами. Без сарказму.
Вдалої гри.

Воу, тут уже все розібрали по атомах: і про паперовий щоденник (щоправда, сам прийом тут використаний грамотно), і про недолугий фінал, і навіть про технічні аспекти експедиції.

Загалом таке враження: те, що я собі нафантазував, поки читав, виявилося цікавіше, ніж сам твір. Дякую, звісно, за таке натхнення, але, власне, оповідання слабке і недопрацьоване. І ні, причина не в тому, що я не розділяю якихось екологічних поглядів.

Воно просто не може визначитись, яка тема головна.

Вітаю, авторе! Дуже шкода, що ваш твір не вийшов у фінал. Як на мене оповідання цікаве, легко читається і що найголовніше, ну окрім гумору і вміння не переходити межу вульгарності:), має чітко висловлену ідею. Мені дуже імпонує ваш стиль!
Удачі і натхнення!

В принципі, нормальна ідея для мініатюри.

У виконанні не побачив прям таких мінусів.

Але загалом… Таке враження, що текст ні про що, жодних емоцій не викликає. Навіть дивно, враховуючи паралелі із нашими проблемами.

Може, треба було дійсно довести персонажів? Бо вони такі: “Блін, туалет відрізали… Нам це не подобається, хоча ну й добре”. Пасивні, коротше.

Кілька разів перечитав початок і не зрозумів, кому там хто демон (а їх ще й два!), хто не мав називати імені та взагалі де відбувається дія.

Подальше читання ясності не додало. При цьому основний задум я зрозумів – мікс містики й космоопери – але для мене репліки персонажів просто висять у повітрі і не зклеюються у сцену.

Навіть заздрю тим, хто розгледів тут круте оповідання. На жаль, виконання дуже підвело.

Задум для мініатюри-анекдота непоганий, але в реалізації явно бракує майстерності. До того ж, краще було би показати, як саме ГГ додумався обійти бюрократію – а не поставити нас перед фактом, що він це зробив.

В результаті – дуже посередньо.

Приєднуюсь до попереднього коментатора і дякую вам за тему, яку ви представили на обговорення. Дійсно тішить, що вона не залишила нікого байдужим, а мене ваші коментарі змусили по іншому поглянути на оповідання. Щиро бажаю вам успіхів і натхнення)

“Затишна кают-компанія тремтіла стриманою тишею”
Я розумію, що автору хотілося почати образно і лаконічно, але особисто я не вловив, яка це така тиша має бути. Це відразу збило з пантелику.

“— Вітаю, шановні одноразуми! — почав я.”
Ось нащо це в тексті, та ще й другим реченням? Будь ласочка, викидуйте всі ці формальності з діалогів, коли в них немає необхідності – а це 99% випадків.

“Я пильно оглянув десять людських обличь всіма чотирма очима. Такі юні та свіжі. ”
Тут я вже сміюсь. Юні та свіжі – очі? 😀

“— Ата-ата? — спитав мене штурман.
— Ата-ата, земляна, — відповів я.”
Це має бути смішно? Загалом дуже розтягнуті діалоги, персонажі картонні, гумор дуже примітивний.

І звісно ж, на нормальний сюжет за таких умов не вистачило знаків. Дійсно, не розумію, що це робить у фіналі у той час, як класні оповідання не пройшли 🙁 Не мої, якщо що.

Ділюся виключно власним враженням. Не здивуюся, якщо виграє найбентежніше з найбентежніших. Тому ще раз успіхів. 😉

До речі! Дуже іронічно, що саме оповідання з позитивним фіналом у мене не пройшло… От і кому вірити? 😉

Те, що я вже прочитав з фінальних творів, мені виглядає цілком пристойним. Та й на конкурсі загалом побачив багато непоганих ідей та сюжетів. Так, багато з них, треба докрутити, але ж ми всі тут на шляху до досконалості)) Щодо відгуків, то не певен, що вони будуть якісними, якщо примусити учасників їх писати. Тим, хто вперше бере участь у таких конкурсах, я б порадив аналізувати відгуки не лише на свій твір, але й на інші, зокрема і на ті, що вам сподобались, але не пройшли до фіналу. Крім того, в кінці конкурсу всі побачать бюлетні з оцінками, що теж непоганий фідбек. Такого ви не отримаєте на закритах конкурсах, де усе вирішує думка двох-трьох суддів. А от практика публічно зазначати у коментарях оцінку твору мені видається не надто коректною. Ідея комплексного оцінювання твору досить цікава. Хіба, може, не для мініатюри, а на більші оповідання.

Примарна хмара, Murrrchik, дякую за такі оцінки!

Лісовик, чому сам себе загнав у пастку? 🙂 Первинною в мене була якраз ця ідея гірко-іронічного фіналу, все інше добудувалося. Тобто це свідоме рішення, яке не було продиктовано необхідністю запиляти несподіваний твіст.