Коментарі

ТОбто, для вас фiльм поганий якщо там фiнал вiдкритий? Така в вас логiка?

майже смішно…авторе подумайте, шо треба переробити,щоб цей сирець перетворився на
щось пристойне…
Маска Гагаріна, цього фейкового космонавта, який навіть не літав на відміну від песиків,
мене не вразила, радше навпаки…
до речі з ерекцією, як і з виверженням сім’я в невагомості проблема…

Локальна оцінка:
Мова:70% із 100%
Сюжет: 50% із 100%
Відповідність Темі:10% із 100%
Попередній бал –4

Авторе ви це:
“Нора Кейзик ніколи не знає, куди саме спрямований погляд Ґло – це як намагатися порахувати оберти чорної глянцевої кулі навколо її осі – й вкотре відчуває, що їй складно підтримувати зоровий контакт.” – в голос читати пробували?
Чи розраховували що у читача запаморочитсья в голові і він впаде до ваших ніг?
Гм… судячи що і далі, такі самі, важченні речення, що нависають своєю громадою слів, над сенсом буття та змістом, я перконуюсь, що це був такий задум.
Впринципі не погано. Але просто христоматніна порада яку ви знайдете в кожній “книзі про книги” старайтеся спрощувати речення та не розятгувати їх. Вам про це скажуть і Кларк, і Кемпбелл, і Кінг і усі решта.

Прочитав половину і виникло в мене питання:
Автор а ви знаєте що випадкові абзаци в одному файлі не є текстом?
Хто? Кому? Шо? Куди? Де все це? Нащо?
Колейдоскоп сцен та замальовок. Який прокочується повз тебе, а ти стоїш та питаєш в себе : “А шо це взагалі було?”

Немає експансії, немає експресії…
Хороша мова, але…

Локальна оцінка:
Мова:70% із 100%
Сюжет: 60% із 100%
Відповідність Темі:30% із 100%
Попередній бал –5

Щоб я зміг співпереживати героям, варто показати, чому вони вирішили лищитись. А так це виглядає невмотивованим самогубством. У фільмах при такому сюжеті також здебільшого лишається пара в обіймах, але зазвичай тому, що не встигли врятуватись. І ще такий момент – відвести астеройд грошей не вистачило, а на евакуацію цілої планети фінансування знайшли.

авторе, навіщо Вам мої коменти? IMHO колонізація Меркурія – це абсурд, як і взагалі вся ілюстрована фотошопом космопрограма yahoo людства…
Уявіть, Гагарін приземлився на ПАРАШЮТІ на територію воїнської частини…
==============================
Локальна оцінка:
Мова:70% із 100%
Сюжет: 60% із 100%
Відповідність Темі:60% із 100%
Попередній бал –6

P.S. магнітні кванти – то супер !!! ще краще монополі із різнобарвними кварками…

Мда.
Ви схоже для іншого оповідання коментаря писали. Але почикаю поки ви прочитаєте цей текст. Буде цікаво почути вашу думку.
Бо тут усі важкі рішення прийняті і борг сплачено. Граф зробив все що обіцяв і виконав усі свої зобов’язання. І кожен вчинок отримав свій наслідок.

… автор відчуває що, ми гарантовано знищимо себе. А конкретний спосіб то вже не так важливо,
більшість зхаває про кварки-перезавантаження і бадьоро стрибне у сучасний шредер-крематорій…

Локальна оцінка:
Мова:60% із 100%
Сюжет: 60% із 100%
Відповідність Темі:60% із 100%
Попередній бал –6

“темноволоса з короткою акуратною зачіскою струнка жінка, яка аж ніяк не була схожа на бабусю в нашому уявлені, але тим не менш була нею для цього хлопця, легко, навіть якось весело, по-дитячому підстрибуючи на деяких кроках, йшла звичайною асфальтованою сільською дорогою між старих будиночків, радісно озираючись навкруги”
Вау! Який в автора об’єм легенів? 😀 Чесно – дуже важкий опис на початку, ще й засунутий у ремарку. Треба якось розбивати, бо з середини вже погано сприймається.

“бабуся запропонує унікальну, цікаву і пізнавальну подорож, туди, де ніхто з його однокласників не бував, вона матиме на увазі цей старезний куток Землі!”
В принципі, гарна ідея, але вона очевидна з перших абзаців, і нічого суттєвого до неї не додано. Тому реакція така: “Ну так, прикольно. І що?” Здалося, що навіть цієї мініатюри для такого анекдоту забагато. Треба було якось розвивати.

“– Ти досі не віриш Йому, – Лія торкнулась руки чоловіка, яка впиралась у каремат. – Ми всі чули Його голос, плакали тоді, наче діти. Ти пам’ятаєш той день, коли Він знову заговорив із нами?”
Все було дуже добре аж до цього моменту, коли Бог цього оповідання – Автор – почав розмовляти зі мною, із читачем.

І далі персонажі хрестоматійно розповідають одне одному те, що і так знають… А я позіхаю. Все ж таки треба було якось інакше експозицію викласти. Так – зовсім очевидно.

Коротше, Тед Чан на мінімалках. Як у персонажів не повірив із-за діалогів для читача, так і враження – ніяке, хоча задум у цілому був цікавий.

Локальна оцінка:
Мова:50% із 100%
Сюжет: 50% із 100%
Відповідність Темі:20% із 100%
Попередній бал –4

Локальна оцінка:
Мова:50% із 100%
Сюжет: 40% із 100%
Відповідність Темі:10% із 100%
Попередній бал –3

Початок історії геть невдалий: я три рази перечитав, перш ніж зрозумів, що взагалі відбувається.

В цілому так: герой знайшов казна що, у справжній небезпеці не був, а що тепер буде? Ніколи не дізнаємось.

Дивно, що так багато подробиць, але насправді так мало розказано.

Еге ж!

Проблема тут ще ось в чому: ви презентуєте Нору як таку, що дуже класно розбирається у прибульцях, а тут не змогла побачити, що перед нею голограма.

Сама ідея класна, мені подобається. Але дивно виходить, що нам розповідали про проблеми раси, якої, умовно кажучи, навіть в кадрі немає.

Втім, це одне з найкращих оповідань у групі.

Локальна оцінка:
Мова:60% із 100%
Сюжет: 40% із 100%
Відповідність Темі:20% із 100%
Попередній бал –4

Ох вже ці невідповідальні митці (( Ден виявися ще тим навігатором… Написано с пафосом, але гарно. Шаблонність кінцівки також трохи розчарувала.
Авторові удачі!

Дуже сміявсь із коментаря Читача 😀

Не зміг би прокоментувати краще! Персонажів треба, персонажів… Переказ міфології – це технічний документ для самого автора.

Локальна оцінка:
Мова:70% із 100%
Сюжет: 40% із 100%
Відповідність Темі:20% із 100%
Попередній бал –4

“Бо супутники Юпiтера завжди повернуті однією стороною до світила, а іншою – до планети”
Гм, це зовсім не так. Бо Сонце не завжди з одного боку. Це те саме, як із Місяцем: ми називаємо той бік темним, але Сонце там насправді часто. Помилка новачка в астрономії.

“Око Шторму” – це Велика червона пляма, якщо що. І зовсім ніяке не око шторму – це весь шторм.

Взагалі дуже наївно: змішалися психлікарні, колонії, Ковчеги, Артефакти… І фінал відкритий. Раджу особливо в мініатюрі зфокусуватися на чомусь однму і розповісти історію з чітким фіналом. Бо тут таке враження, що просто місце закінчилося.