Коментарі

“чоловік із силою закрив двері”
Тут має бути “грюкнув дверима” чи щось таке.

Не зовсім зрозуміла, як ця мініатюра стосується теми конкурсу. Самій історії не вистачає структуризації, щоб розуміти, що і де.

досить добре, навіть у такій не новій темі…
456 oF

Мені знадобилося три рази перечитати текст, щоб зрозуміти про що він. А я не люблю читати, та ще й читати так багато. Авторе, ваш задум банально не втиснувся у ліміт. І я не раджу його допрацьовувати. Бо це безнадійно. Так буває, коли задум ще не сформовано. Краще напишіть три-чотири окремих оповідання, де окремі ідеї не будуть заважати одна одній. Можна їх об’єднати появою спільних героїв і допитливі читачі відчують паралелі.
Успіхів.

Кінець рятує весь текст. Описи бога подекуди вдалі, подекуди — ні. Я сказала б, що щось в цьому є, але дуже важко продиратися крізь початок.

непогано…

>>> Тут можна пригадати Борхеса. Є чотири типи сюжетів. Пошук, штурм фортеці, повернення додому, та самогубство бога

Лісовику, я не автор цього оповідання, але погоджуся – тут усі сюжети пов’язані зі “штурмом Фортеці”. 🙂

Сподобалось. Герой не переймався історією перших космічних польотів, а після зустрічі з дівчиною усвідомив, що той маленький крок уможливив їхнє теперішнє.

Страшно трагічне оповідання… Майже до сліз.

Вид істот, які вважають себе розумними, ще й наголошують на цьому(!), влаштовують дорогу, пілотовану місію (як наголосив автор) замість спочатку виконати пошук в земних базах даних…

І все-таки залишаються питання… Чим виправдані саме таке несхвальне, неприємне, прикре уявлення про найкращих представників людства? І які ж наслідки були в оповіданні??

Куди привів отакий “дуже маленький, і дуже дорогий та безглуздий крок”?

задум був добрим…

Ясно не, що нічого незрозуміло. Дуже багато складних слів, а сюжету нема.

Всіх вітаю, не відповідав, бо не знав, як це зробити, зберігши анонімність та не порушивши правил, та на щастя, на цьому сайті є люди розумніші за мене. Тож відповідаю:
Неймові.
Так, зі Стоунхенджем і на мою думку вийшло трохи кострубато, та, ніде правди діти, захотілося примазатися до знаменитості. Тим більше, його справжня роль й досі не відома, а саме доказова база і відрізняє НФ від фєнтезі.
Олегові Субчаку.
Там і задумувалося: художня ілюстрація до лекції. Сподіваюся, Вас задовільнив рівень моєї художності.
Зіркоходові.
Щодо втілення це виключно на моїй совісті, а от за тему дозвольте заступитися. Всюди, де він мені траплявся, “№-ий вимір” використовувався як відмазка для: “Ми не придумали, як це працює, але у нас НФ, а не фєнтезі, тож це не магія, а викривлення реальності, це просто така наука, що здається магією” Через це, я власне і розжував, що саме це і з чим його їдять. А щодо розробляти: ну, якщо для Вас тема з іншими вимірами не нова, то хлопчиком, викраденим прибульцями, та дикунами, що зіткнулися з невідомим, я б Вас точно не здивував. І моралі в творі немає, він взагалі аморальний. Я лише хотів, щоб після прочитання ви озирнулися навколо і спробували уявити свою кімнату чотиривимірною. Шкода, якщо не вийшло.
До Шпротини.
Ще є К’ю у “Зоряному Шляху” і містер М в коміксах про Супермена) Але всюди інші виміри це не тема, а відмазка, сюжетне припущення для розвитку історії. І ви праві, лекція найголовніша. Може, мої смаки і застаріли та я виріс на НФ-оповіданнях, де найголовнішими були не динаміка, пригоди чи бойовик, а логічне пояснення нереальних речей. Я навіть читав кілька, де взагалі нічого, крім лекції не було) Тож, я розумію Ваше бажання динаміки і сам не проти, та для мене вона радше додаткова прикраса, ніж необхідна складова НФ. І так, Стоунхендж я притягнув до солідності, грішний)
Ще раз дякую всім за коментарі і за те, що прочитали моє оповідання навіть не заради голосування. І, втративши усякий сором додам, що якщо я зумів прив’язати Амстронга до зовсім не космічного сюжету, то це заслуговує пари додаткових балів, еге ж?

Хотілося б написати авторові щось добре та позитивне. Але це буде важко. Сюжет на трієчку, динаміки немає, персонажі не промальовані, але що ж робити. Спробую надати хоч якусь конструктивну критику. Тут можна пригадати Борхеса. Є чотири типи сюжетів. Пошук, штурм фортеці, повернення додому, та самогубство бога. В оповіданні так-сяк нашкрябані перші три. І то з натягом. Що хоче бачити читач у вартісному оповіданні? Всі чотири сюжети. Щоб там справді був пошук, штурм фортеці (хоча б алегоричний) та повернення додому. І не забути про останній пункт. Чому герої не розділилися? Чому один не захотів лишитися, а інший полетіти у майбутнє? Коротше, можете не звертати уваги, але мені, як читачу, від оповідання б хотілося більшого.
Успіхів.

Є останній крок, а все інше досить майстерно допасовано, хоча і неоригінально нітрохи…
Стандарт.
Та одначе доволі якісний.
Удачі одначе.

поки що найкраще з прочитаного…
респект та успіху…

непогано, хоч і дещо плутано…
удачі

От і виросло покоління, яке не бачить відсилок до Стерлінга

Дякую всім за коментарі!!!! Те, що хотілося – досягнуто: ваші емоції. Мені, як автору, дуже хотілося чогось теплого і затишного. В житті так багато негативу. Простенький сюжет, і обмежений час і маленький крок до світлих почуттів і нових відкриттів… У цих героїв все ще буде… У НАС все ще буде! З маленьких кроків складається дорога. Всім Удачі! МИ переможемо.

непогана спроба. Хоча фантастики мені бракувало…

Дрібні недоліки псують добре написаний твір,
та одначе це було досить-таки непогано…
удачі.

загалом дуже сподобалося.
удачі…