Коментарі

Мені сподобалося. Я люблю, коли твір розкриває героя. І історія про кубик-рубик дуже повеселила.

Дякую за коментарі. Це дуже особистий твір, багато рис героїні я взяла від себе. І це про мій досвід життя за кордоном, я дійсно ходжу і всім постійно розказую про Україну і наших письменників. Навіть коли це недоречно. У деяких людей так туга за батьківщиною проявляється.
І так хотілося щось оптимістичне написати. Рада, що ви вловили цей вайб.

Мені сподобалося. Атмосферно. Я люблю, коли увага зосереджена на одному персонажі і його розвитку. Але, як на мій смак, трохи багато усього намішано. Я так і не зрозуміла, до чого там дівчинка.

Так а чим же цей “Фенікс” займався в космосі? Так і не зрозуміла до кінця тексту. “слідкували за специфічними науковими експериментами, системами життєзабезпечення, а також виконували різноманітну діагностику”, “завершенням дослідження, над яким вони з колегами працювали. Це було щось про іншу Галактику чи можливе відкриття, що перевернуло би уявлення людства про науку..” – намагайтеся все ж таки уникати таких загальних фраз, хоч трошки більше конкретики.

Погоджуся з попереднім коментарем: дуже цікаво, але зовсім незрозуміло. Написано прям майстерно і читається легко, але от з розумінням того, що відбувається, трошки важкувато. Загалом, схоже на якийсь психологічний науково-фантастичний соціальний триллер, наче серіал дивишся, але не до кінця врубаєшся, бо пропустив декілька серій. Напевно, розкрити весь потенціал ідеї завадили обмеження об’єму.

Технічна сторона трохи підкачала, мабуть, через відсутність досвіду у автора. Але задум хороший, сюжет розвивається, трошки навіть саспенсу є, як на мене, в цілому доволі непогано.

О!
Котик нарешті знайшов твір на тему конкурсу.

Розділяй та володарюй. А потім об’єднай і знищуй…
Написано дуже гарно, прям легко читається, але,як на мене, удвічі більше об’єму було б якраз добре для цього оповідання, щоб розкрити весь задум автора, хоча він і так впорався непогано.

Перепрошую, але від ваших мовних обертів, голова йде обертом і нащо стільки зайвої інформації, на кшталт того, що герой купив в магазині, та яким чином він скидає взуття… За цим всім не розгледіти того, що ви хотіли донести читачу. Пишіть якомога більше, шукайте свій стиль, бажаю вам удачі в цьому, зрештою, ми всі тут здебільшого початківці, які лише вчаться.

Мені сподобалась ідея, але на моменті, де дівчина спить з опудалом миші, перепрошую, але не втрималась від усмішки) загалом, виникає чимало питань щодо цієї лавки й чому Тая почала одразу малювати свій протез, але тим не менш, оповідання лишає приємний після смак, дякую!

“Набагато легше працювати з пташками чи рибами.”
Птахи – маленькі кісточки, пір’я, тонка шкіра, яку легко пошкодити.
Риби – одна з найважчих речей у таксидермії. Настільки, що її намагаються уникати, використовуючи муляжі.
Читати було цікаво, але думаю, варто змінити головний твіст. Той самий “Будинок на озері” – це класика фантастичної мелодрами, тому твіст виднівся з самої появи дівчини і її малюнку у зошиті.
Але автор писати вміє, тема таксидермії та музеїв цікава, їй можна було б надати трохи більше ролі в сюжеті.
Удачі!

Олег Осипов, Ех, де ж ті коментарі з вихвалянням автора…. Але радий, що Ви так думали 🙂

Дякую було цікаво.
Теми конкурсу не знайдено, але шош…

Та нормальний інфодамп, не нудний, не затягнутий, все чітко і не дратує. Головне що все це було виправдано заради гарної і цікавої розвʼязки. Я дуже зрадів такому якісному тексту в кінці групи, приємно, дякую вам.
Є місця де виникають питання: навіщо все ж проводити цей турнір (ну хоч якесь пояснення дайте), чи спеціально тримають дружину героя в капсулі, раз все так просто можна вирішити (ну може хоч натяк, або підозру героя на те, що це такий жорстокий експеримент), але написано добре тож навіть так готовий закривати очі на недопрацювання. Сподіваюся перед публікацією десь у друці редактор вам все підправить)

Для себе буду думати що робот в кінці видав про “збільшення прибутків” лише щоб заспокоїти власника, хе-хе)

Щож… важко! Осягнути сенс цього твору дійсно важко, хоча певний магнетизм в ньому однозначно є. Цікава манера оповіді, нетривіальний світ, але ж… для такого обсягу забагато всього, твір починається одразу з купи всього незнайомого й незрозумілого: імена, місця і ти копирсаєшся в ньому майже до кінця, лише час од часу виринаючи на поверхню розуміння. Але тим не менш, бажання розібратися є й гадаю я ще повернусь до вашого тексту, коли дочитаю решту)

Так, є якісь нестиковки і натягнуті місця, та й план видається дещо дивним в деталях (навіщо “вбивати себе”, чи не надто ризиковано це — брехати про вагітність, чому колоністи одразу не забезпечили озоновий шар над місцем висадки і т д), але написано якось так добре, що просто хочеться закрити очі на недоліки і вірити. Гарний меседж, дуже відгукується мені, дякую.

Але редактуру все ж якусь провести варто.

Спочатку котик хотів просто фиркнути, загрізти лапкою та піти собі. Проте бачу автор не проти відгуків.
Тож спробую у деталях пояснити своє СУБ’ЄКТИВНЕ враження.
*слинить пальчика та гортає замизгані конспекти.
Як мене десь-колись нучали, то будь-який текст має певні складові:
1. Сама історія — сюжет;
2. Ідея — або моральна проблема, з якою авторі будує різні конфлікти. Така собі філософія рефлексія, моралізаторство… ну оте все.
3. Декорації — тобто сеттінг. Світобудова, експозиція, погода, описи… ітд
4. Герої.
5. Стиль письма.
Для того, щоб історію було цікаво читати треба мати бажано сильну трійку з вище зазначеного. Що саме на вибір, або на майстерність автора.
Почну з кінця.
Стиль: навіщо напружувати читача? Для чого вибрана така манера оповіді? Що такого в цій історії, те заради чого ми маємо пристосовуватись до такої оповіді? Потік свідомості не найпростіша форма для сприйняття. Така форма ускладнює роботу з іншими компонентами історії.
Герої: хто ці всі кобіти і якого котик має про них читати продираючись через оте все мережево незрозумілих слів?
Щоб було цікаво спостерігати за внутрішнім світом гг та її рефлексією, ми маємо законектетись з нею. (кажуть, що на це у автора є три секунди). Тут пропущена зав’язка та входження в історію.
Сеттінг: ну типу апокаліптичне майбутнє. Окок.
Філософія: через призму думок гг ми маємо подумати над дофіга складними темами…але все потрачено, бо байдуже на гг, вона не цікава котику. Аби не зобов’язання цей твір не читався десь після діалогу. Там де перший конфуз стосовно оповідача… То це не перша особа?.. ми вже на “ти” перейшли?
Сюжет: не фабульний сюжет для малої форми не найпростіший вибір. Оте все лише додає більше непорозуміння. Робить боляче мозку.
Тобто котик вважає, що це провальний текст. Ви вирішили створити химеру, а вийшов надмозг. Звісно, як зазначено вище, тут мало бути набагато більше символів. Проте котику недостатньо такої відмазки, щоб похвалити автора.
І ви, Авторе, і я прекрасно знаємо про обмеження і про тему. Нам обом довелось різати текст, щоб втиснутись у рамки. Тому котик знає і буде щирим — це саме ДЕШЕВА відмазка. Бо є умови конкурсу, а є задум який не пасує їм.
Якщо ви вагітні цією ідеєю і далі захочете перетворити це у щось більше та по-справжньому круте, гадаю ви впораєтесь, хоча буде складно.
Удачі на конкурсі.
Наснаги та натхнення з вашим задумом.

Соляріс, це ти?
Не буду називати вторинним, бо востаннє читав Лема в 13 років і вже не пригадую, як там було.
Енівей ідея про думки що прагнуть до автономності в цілому занятна.

Соціальна нерівність була, є і буде через сотні років, якби ми не розвивалися. Дякую.

Я теж голосую за Джина!