Коментарі

Наче сценарій до фільму “Спасибі, що не гей” із Безруковим в головній ролі. Насправді, непогана гумореска. Набагато якісніша за інші (які просто збірки гегів), бо, як і в “Повазі до старших”, все оповідання грає на останню фразу. Щоправда, ніхто не коментує їх, як гуморески… Що ж, повіримо на слово старшим колегам ) Але, на відміну від “Поваги до старших”, тут остання фраза виявилася для мене холостим пострілом. В оповіданні показується, як падають власні заборони однієї взятої людини: не смітити, не їсти м’ясо, не мати нових жінок після смерті коханої. Остання самозаборона не зайшла. Чому? Не вийшло повірити. Надто мало в житті зустрічається таке. Вегетаріанців і екологів набагато, набагато більше ) Може фраза “Добре, що я не імпотент” мені зайшла би більше. Хоча я із цим також не маю проблеми (на правах самореклами). Але сама ідея падіння завіс над заборонами – цікава. Можна розвивати й розвивати.

Ок, найгірше в оповіданні – його назва. Я ще подумав: ГМ, має бути щось про космос і якийсь артефакт. І БІНГО, хто б міг подумати?

Фінт непоганий, нехай і було таке десь. Проте якось варто було героя вмотивувати. Що це все для нього значило? А він просто щось собі міркує про знання/незнання. Словом, могло бути набагато краще.

Знову ж таки: гарний задум! Але як примітивно та наївно зроблено. Я розумію, що це свідомо, але з романтичною казкою оці всі хард сай-файні пояснення погано стикуються. ІМХО.
А ще:
Ішли роки. Хлопчик підріс. Він не СПИВСЯ, як чимало однолітків, і не розгубив мрії, як інші.
Йой, це ж в яку таку школу автор ходив? Суворо.

Кожного разу, коли обираєш такого оповідача типу котика, треба розуміти наслідки. У даному випадку, оскільки йому в принципі все одно що там за конфлікт у людей, то і нам все одно разом з ним. Слабко.

Два раза прочитав, не все зрозумів, втретє вже не захотілося.

Чесно – гарний задум, але метушливо, як на мене, розкрито. І я теж не згоден щодо самогубства.

Дякую.

І радий, що для читання Вам не довелось пропускати оповідання навіть крізь уявне “Ретро” 🙂

Уявляєте, наскільки недолуга метафора, якщо я два рази перечитав як КАРАМЕЛЬ )))))))))

Всім дяуую за коментарі! Шкода, що не зрозуміли 🙁

Чесно, не знаю, як оцінювати. З одного боку тема болюча і написано дуже емоційно, з іншого, фантастична складова все ж вторинна. Намагаюсь уявити, як би сприймалось оповідання, якби читач не знав контексту. Напевно теж чіпляло б.
У будь-якому разі висловлюю повагу за сміливість уникати напівтонів.

Annet, дякую за добрі слова. 🙂

Романтично. Також кінцівка сподобалась. Дякую)

Сильно. Удачі вам, авторе!

Сашо, так, згоден, побудова фрази дуже невдала. Але знову ж – ключове через. Тобто, самогубство через певні причини. І що ці причини штовхнули до такого емоційного та імпульсивного рішення.

З.І. У “Мечі”, наскільки зрозумів вже я дискусія виникла через русизм “горілка”, котра пальник 🙂 Але про це ми, сподіваюся не будемо дискутувати під моїм оповіданням 😉

До Вітру.
Дуже дякую!

Я зрозуміла інакше, ніж Шпротина – ГГ грубо кажучи надто голосно думає і це не витрумують інші.
А от, чого панує повна тиша не ясно: “Люди пишуть пісні, які ніколи вже не звучатимуть уголос. Ніхто не хоче порушити звучання тиші.” Але ж “телепатія має обмежений радіус дії” – для того, щоб пісню почув не лише сусід, треба-таки її якось транслювати. Чи я щось упустила?
Загалом написано непогано і вдалось передати настрій.

Нового, на жаль чи на щастя, не можу сказати. Написано досить непогано. З лекцією у мене двояке відчуття.

Щасти на конкурсі!

Дякую за відгуки!

Я хотів показати до і після. Не завжди крок має бути світлим. Так, герой – меркантиліст, і моя вина, що я не показав реальної мотивації, навіщо йому ці лимони. І, звісно, я не мав на меті викликати у читача співчуття до вченого.

Згоден із нудьгою у стилі і взагалі творі, з цим боротимуся. Радий, що ідею визнали непоганою.

Фантоме, цікава ідея з інфляцією. До речі, коли писав про пиво, вже й забувся, що він отримав п’ять мільйонів. Чисто випадково. Але все ж, думаю, варто мені пам’ятати усі деталі.

Обіграно симпатично, лишень такий момент- всюди камери спостереження, то чого ж хтось має нападати в прикордонній зоні.
Кумедно, але я якраз днями натрапила у Фейсбуці на Ваш сюжет. Вибачаюсь, що російський контент, іншого
першоджерела не знайшла https://rutube.ru/video/f82c541dff9106af8461ac82bbe70712/

Wow! Написано гарно. Нарешті я побачив твір без згадки про крок і з показом цього кроку. Дякую, Авторе. Стиль написання сподобався.

Щасти на конкурсі!

Вітаю, Сашо! Точно не сценарій)
Крейдо, дякую, але маленький крок наприкінці – дрорядне. Головне – крок між життям і смертю, перед яким можна побажати щось неймовірне. Звісно, і масаж)