Коментарі

Величне майбутнє нас чекаєєє…
Кожен чорноробочий зможе стати пілотом.
І вчитись, мабуть, не треба буде…

Тема 2рабів так і не розкрита.
Хто, кому і як?
Ми отримаємо, нарешті, омріяні 2(квінтильйони?:)) рабів-кварків?
Чи буде навпаки…? Вони нас якось “поділять”!?

Паперовий щоденник у 2060р!?
А з якого дива аж таке ретро…?
Чи у них зорельоти зовсім безрозмірні, а маса не має значення? І можна везти ще й “сміття і “зайві” інструменти…”
Бо мені чомусь здавалось, що все мало би бути навпаки — багаторазове використання, переробка…
Як не у такій далекій експедиції, то де ж і коли?

От, здавалося би, людиняки за свою недовгу історію вже досягли глибини глибин ницості. Неодноразово…
Але ніт! Ще ж куди впасти. Можна задурити голову Місяцеві. А що далі? Землі? Сонцю?? Чорній Дірі???

Дівчинка народилася пізніше, тому бачить світ по-іншому. У мене виникла асоціація з молодим поколінням – наприклад, вони не знають, що таке 90-ті, що таке СССР, що таке життя без інтернету і гаджетів. Тому теж сприймають світ по-іншому, не так, як їхні батьки.
Прочитав усі твори у групі – це мій улюблений 🙂 Дуже дякую автору!

А мені цей твір ДУЖЕ сподобався. І логіку я тут теж побачив.
Дякую автору 🙂

Дякую за ваші відгуки та зауваження! Вони мені будуть дуже корисні та ще стануть в нагоді!

Дякую. за зауваження! Я їх врахую коли писатиму “повну” версію

Надзвичайно вдячний за коментарі 🙂
Це моя перша спроба в такому жанрі (про космос із обмеженням у 6000 знаків), текст написав спеціально для конкурсу, і дуже було цікаво дізнатися, як його сприймуть інші.
Щодо “лекції” на початку – згоден, і навіть вже придумав, як цього можна було уникнути, але умови конкурсу не дозволяють редагування, тому візьму до уваги на майбутнє 🙂
Щодо емоційності – головна ідея була у тому, що вони усвідомлюють свою національність 😉
Іще раз дуже дякую і бажаю всім успіхів на конкурсі!

2 Мандрівник
Події довелося невілювати до натяків та відсилок у діалогах. Разом з мінімастичною експозицією. Інакше ніяк не влазив у 6к.

2 Лісовик
Ваша правда. Кінцівку зтискав під формат боючись втратити рим та емоцію тексту. Але зберіг оснвоне.
Гнат не міг вчинити інакше попре свої переконання та виховання. Але і вбивати ілдера союзної планети просто просто посерд біла дня – не аби яка дипломатична проблема і у Герцогині не великий вибір що можна вдіяти. Тома Гната чекає суд і суворий вирок.
Хоча зараз дивляччиь на тект бачу ті місця де можан убло притиснутись на прару речинь на початку аби вистачало місця для цього пояснення в кінці.

А добре.
Я погоджуюся за зауваження висловленими вище.
Проте оповідання ритмічно вдадле і думка донесена. Сподобалось. Дякую.

Я перепрошую, напевно, не догнав… Вони обидва люди, які прикидаються отими прибульцями? Щоб відшукати хоч когось?

Тоді ця драма дуже надумана, хоча в процесі прочитання я емоціонально вклався. А ще, чесно кажучи, забагато тексту в дужках. Таке виділення треба використовувати дуже, дуже обережно, і тут, на мій смак, явний перебір.

При цьому читається чудово, і для маленького тексту велика концентрація метафоричних знахідок, які розкривають суть того, що відбувається. За це однозначно лайк. Принаймні, оповідання має запам’ятатися.

Хороше оповідання, все що треба в ньому є, хоча, хотілося б якогось позитивнішого фіналу, та вирішувати авторові.
Удачі на конкурсі! 🙂

Написано дійсно непогано, але ну зовсім вестернізована стилізація з Четвертим липня і горою Рашмор…

Але головний мінус у тому, що малого, який нічого не відстрілює, зовсім не шкода. Якщо обидва його батьки тойво, то які взагалі у нього були шанси вижити? І так, чергове вторгення на Землю, оу май гад, скільки ж можна.

Стоп. А чому Місто 2.0? О_о

Все, тепер не засну…

Короновірус? загроза?
Інколи шкодую що по справжньому смертельний вірус не поширився так планетою. Отоб було нам паніки та істерики.
Так короновірус небезпечний. Як і решта респіраторних захворювань. Але за пару років про нього усі забудуть.
П.М.: мийте руки і вдягайте маски у транспорті.

Ем… Гарний задум. Мабуть. Складно зрозуміти, коли початок написаний настільки образно і сочно , а фінал – зкомканий, метушливий і загадковий. Плюс за стиль, але я навіть не знаю, чи відбулося те, що написане, насправді, або герой не того чайку випив 😉

Владиславе, на ваше зауваження є як підтримка, так і заперечення в історії. Людство не тільки “систематично нехтувало”, а й виправляло наслідки нехтування. А бувало і діяло на випередження, як наприклад з протидією поширення ахатини в США. Не бачу підстав не зобразити людство майбутнього трохи поміркованішим за наших предків і сучасників.

Тю, так це ж буквально сюжет одного з класичних фантастичних творів про дистанційні подорожі космосом… (назву та автора якого я забув…)

Тобто особисто для мене ніякої інтриги, але добре, що зовсім коротенько.

“Засоби масової інформації зосередили власну увагу на патологічних типах людей і статевих органах”
Дякую, з цього реготнув у голос!

Далі все якось дивно. Мені не було смішно, а навіть трошки нудно, бо всі ці подробиці побуту пізнього СРСР тут геть ні до чого. І магічна шапка. Отакої.

Нагадало лист читача з журналу типу “Очєвідноє-Нєвєроятноє”. Кріповата стилізація, чесно кажучи.

Так, тема натягнута, як і взагалі належність цього оповідання до фантастики.
Але дуже кумедно! За це великий плюс!