Коментарі

Вітаю, авторе!

Пропаганда алкоголізму детектед 🙂 Назагал, виверт із зовсім іншою фізикою прикольний, проте форма подачі – не зайшла. ГГ нічого не робить онлайн, він розповідає, як зробив це раніше. Самого героя до події ми не бачимо. Після – алкоголік. Тобто порівняти як змінився його світогляд, характер – неможливо. Можливо, він і до був алкоголіком Тоді йому співпереживати взагалі не хочеш. ООНівці за задумом мали б щось символізувати, окрім як задавати потрібні автору питання?

Успіхів і наснаги!

Так буває, коли технологіями займаються криворукі. Мало того, що створили систему живлення без дублюючого контуру, так ще й вбухали купу ресурсів, яка від мілісекундного збою перетворилась не металобрухт. Я б землянам майбутнього свою свідомість не віддав.

Авторе, тепер до вас. Ось ви відформатуйте жорсткий диск і спробуйте завантажити комп‘ютер. Чи скоро він зможе здогадатись, що треба робити? Адже структура диску не постраждала. А ніколи, бо це просто носій інформації.

Вам треба було продумати сюжет трішки краще. Наприклад синтетичні мізки, в яких відбувались біоелектрохімічні реакції. І наприклад вибух якоїсь зорі на шляху ковчега, випромінювання від якого знищило би пам‘ять, але не мізки з базовими командами, інакше втрачається основна ідея про старт нової цивілізації без всіх вад чи знань людства.

Ну і намагайтесь позбутися всіх риторичних (і не тільки) питань в тексті, краще покажіть як воно буде.
Пробуйте ще і успіхів!

Приєднуюся до вражень попередніх ораторів.
“Вони взялися за руки, пробігли крізь ошелешену міліцію, зрадницю-подругу” – крізь міліцію ще нехай, але крізь подругу – це потужно, прям на твіст тягне. Дівка весь цей час була нематеріальна)

Мене окремо прикро вразило, як нематеріальна прованатажує Серафиму матчастиною про світ – оце взагалі невдало. Серафима все це знає, бо ось-осьо мусить розмножуватися. Процедура персонажці відома. Тобто провантажують читача. Можна було б для цього знайти не такий умовний прийом.

Не так я собі уявляв останній день Землі 🙂
Може хтось все таки виживе?
Успіхів!

Починається як розповідь про ледаща й мамчиного синка, який б’є байдики – і ось-ось має змінитися й щось усвідомити, бо інакше навіщо воно, а закінчується якимось філософським прогоном на рівному місці. А нічого ж не віщувало.

Про рандомну розбивку на речення й відсутність абзаців уже теж сказали.

Єва, ну типу корабель приземлився на його тіло))

Цікавий сюжет. Нагадав “Місто” Хайнлайна, де усі люди переселились на іншу планету в іншій формі, бо відчули емпатично, як кльово у тій формі бути.

Не зовсім зрозуміла… Це Угхо виявився типу планетою, на яку приземлився земний корабель? Він їх пришльопнув?))

Дякую за коментарі і зауваження.
Так, імена і специфічні слова складні для сприйняття землянами, так уже є. Та коли уявити собі, що інша цивілізація Зовсім інша, то велика кількість приголосних – найменша із можливих незрозумілостей

На кістках першопроходців тримається міст за обрій.

Від описів рутини і засніжених ландшафтів мені відразу згадався The Thing Карпентера. А потім – Бінго – персонажа з таким ім’ям теж з’явився.

Атмосферно.

Дякую за гарні відгуки!

Фантом, змушуєте мене гарячечно перечитувати твір! 🙂 Пан Торій якраз хотів дізнатися, чи є в нього син або донька, але це можна було зробити тільки діставшіи ті диски. Звісно, ж Торій не міг уявити, що то буде саме Ян. Отака дивна доля: він дізнається про сина, коли той вже сам приречений на смерть.

Але тепер я переживаю, що це було не до кінця ясно із твору! Мабуть, подумаю, як це підкреслити, щоби не було плутанини.

Гуакамоле, мені хотілося венусянського колориту. Моя філологічна гордість: тераса = венаса, (бо корінь не “Терра”, а “Венус”). Але перепрошую, якщо переборщив. І додатково дякую, що не полінькувалися перечитати, це вкрай приємно!

Коли на екрані з‘явилась цяточка, то фінал був уже відомим. Тим паче, що піаніст потім вимкнув всі системи захисту.
Але читалось легко, тож трішки попрацювати над сюжетом і все буде добре 🙂
Успіхів!

Дякую за коментар-дубль, Суддя! 🙂

Щодо “недоперекладених слів” – нащо так? Я писав українською.

1) “Я лічу” – це слова дівчинки-мажорки, які свідомо викривлені, типу сленг
2) “Старушка” – є таке слово українською!
3) “Було зліше за всіх” – так говорять жеж, що “комусь було зле”. Це не калька, а радше спроба морфологічного епатажу, може, й невдала.

Тобто, якщо в чомусь помилився, то точно не тому, що перекладав з російської.

Щодо сюжету: я намагався показати, не пояснюючи, що МКС зоставили на одного оцього Ореста, щоб він прибирав за мажорними Інстаграм-вечірками, і ніякою наукою він там не має займатися. А тепер, за задумом, зможе привернути увагу до цього.

Щодо мотивації терористів – я даю натяк, що це могли бути росіяни 😉 Типу образилися, що американські корпорації випхали їх з МКС і все у них остаточно розвалилося.

Я чудово розумію, що ці пояснення – не аргументи на користь твору, бо все має бути ясно з нього самого. Але, принаймні, дякую за фідбек: може, внесу потім правки, щоби прояснити деякі моменти.

Ще раз дякую!

Мені також здалось, що перша частина описана краще, ширше, ніж друга. Останні абзаци скорочені, стислі, наче інша людина дописувала.
Я вважаю, що друга частина більш сюжетотворча, тому якщо була необхідність скорочення, то краще було б попрацювати з початком.

Я знаю, як це назвати: “лексичний експресіонізм”. Не знаю, добре це чи погане явище, але, по-перше, абсолютно не в тему конкурса, а, по-друге, просто не моє.

Між тим камєнти автора під разними логінами натякають, що краще не висовуватись, щоби не огрести езо-Істе-рики.

Чи читали ви “Листи з Пекла” Віктора Савченка? Дуже схоже, втім песимістичніше. Разом з тим, твір мабуть один з найцікавіших на конкурсі.
Видно, що автор мав що сказати, та змушений був різати. Все дуже стисло, водночас не призводить до сюжетних дір.
А Енкі – то натяк на шумерський міф про створення людей як слуг богів?
Маю одне питання-зауваження. Оповідач обрав самогубство аби лишитись вільним. Хто тоді розказує все це читачам? Отже він вижив і експеримент триває на якомусь вищому рівні. А це вже підґрунтя для продовження.

Я все терпів, поки не з’явилася оця маячня:

“– Капітане, система звітує, що ми потрапили в ділянку з високою щільністю астероїдів на одиницю простору…”

Спробуйте пролетіти крізь пояс астероїдів у найщільнішому місці насправді. Що буде?

А нічого! Не побачите жодного, бо космос, блін, надто великий. Тут мало того, що нереалістична проблема в них, та ще й оцей пасаж на початку з метафорою про віртуальну частинку… Хочеться сказати англійською “cheesy” за відсутністю українського відповідника. “Нахально примітивно”, якось так.

Дуже сподобалось! Легке, живе оповідання!
Хоча, на мою думку, не для цього конкурсу, фантастики в ньому мало.
Та воно чудове!

Я вже думав, що тут про сопливих надлюдей, які чомусь інтелектуально недалеко пішли від нас. Хотів критикувати за недостовірність.

А це, виявляється, горор про вторгення з іншого виміру чи щось таке. Насправді непогано, але мене бентежить одне: ну не стали б люди летіти до істоти самі. Послали б робота якогось. Типу у них немає роботів чи що? Коротше, награно вийшло, але принаймні щось грамотне.