Коментарі

Це мій фаворит у групі. Гарний пазл автор зібрав.

Це оповідання мене потішило 🙂
Написано досить добре, і ідея така свіжа та хрустка. Ням!

Добрий текст. Іісус на зарплаті. Я б хотів до нього попасти, підлікуватись трошки 🙂

Читаючи Нудоту, тільки й чекаєш, коли вона закінчиться. Але цей текст чіпляє — прочитав на одному подиху. Залишає добрий післясмак. Удачі!

Гарний текст. Має потенціал бути фаворитом.

Дуже тригернув момент, коли Вухама дивує стурбованість. Чудово розумію до чого це, але така реакція персонажа з “феодальних” часів виглядає максимально неприродньою.

На тему конкурсу походу ніхто не написав…

Оповідання написано грамотно і тримає інтригу до самого кінця, правильно реалізована чотирьохактна структура. Однак де тут наукова фантастика – не зрозуміло і, згідно з умовами конкурсу, це трохи таки мінус. Але оповідання класне.

Кінець оповідання це флешбек?
Взагалі добре, деякі фрагменти чипляють.

Чудове, оригінальне, інтригуюче.
Браво.

Раст, дякую за відгук! Тут вже назбиралося багато питань щодо сюжету, але я відчуваю, що пряма відповідь на них у якомусь сенсі зіпсує враження про мене, як автора, бо його робота надати усі ключі до розуміння у самому тексті.
У сценарному плані сюжету більше дії, ніж діалогів, і саме у діях розкривається значна частина історії.
У експозиції пояснюється сеттинг: ми у майбутньому, однією з потреб людей є збереження пам’яті, особисту інформацію люди довіряють духовним людям, які слабко контактують зі світським світом (пізніше з діалогу ми дізнаємося, що люди довіряють більше саме монахиням, тому гг (чомусь) є виключенням у чоловічому монастирі).
Далі місце, де люди заплуталися найбільше. У сценарному варіанті демонструється формування прив’язаності ГГ до померлої дівчини, і коли доходить до його рішення опублікувати книгу, це саме через те, що “ВОНА має право на життя.” Опублікувати книгу під її ім’ям він не може, бо це суперечить їхній етиці (втручання у життя померлих за межами роботи).
Тому думка про те, що дівчина була померлою – зумовлена сюжетом, а думка про те, що вона була вигаданою – цікаве припущення. Відповідь до обох позицій розкривається у кінці, де дівчина все ж існує, хоч і пам’ять монаха була очищенною за порушення правил.
Загалом, фантастичною складовою сюжету не є сам ШІ, який вже є нашим сьогоденням, а роздуми про його подальший розвиток і як це вплине на соціум. Адже у творі дівчини не змінилося практично нічого, окрім названого авторства, але саме це додало йому цінності.
За окремим проханням можу розібрати фінал, але знову ж таки, лише якщо це когось справді зацікавить і не погіршить загального враження
Дякую за увагу 🙂

Моментами написано ніби як непогано, а моментами — наче текст безплатної версії CGPT. Зате купа згадок філософів і класичної літератури, розумно.

Не дуже зрозуміла, як вони потрапили за той паркан, що потім вийти не могли.
Спочатку нагадує дитячу історію-лякалку, але під кінець досить непогано) Працювати із гумором та “хорошим” світом складніше, аніж витиснути сльозинку над мертвим котиком, тож лайк за спробу.

“Але не сподобалася кінцівка, бо вона стирає магію світу. Було б круто, якби головного героя стерли за дверима «Небуття», якби він побачив інший світ, типу реальний — а коридори й написання історій були б матрицею, наприклад. Якби щось було дотичне до світу, окрім виринання з коми, сну, забуття, клінічної смерті… Ех.”

В оригіналі мабуть так і є 😉
Ви це тонко відчули.
Але оригінал не влазить за кількістю знаків.

Добре. Є відповідність темі. Є ідея та сюжет. Вдачі вам на конкурсі!

Оповідання добротне, хороша структура сторітеллінгу і, на відміну від багатьох прочитаних оповідань, інфодампи не відчуваються штучними. Звісно, є ряд моментів, які викликали усмішку: і густина астероїдів на квадратну астрономічну одиницю, і наявність в ходової частини такого самосвідомого ШІ (і тут навряд чи це можна вичерпно пояснити втручанням одного інженера), і наявність у ШІ прямо вищих емоцій (паніка, погорда, страх, ступор). Для піксарівської мультиплікації оповідання було б непоганим. Зате з гумором, здається, все гаразд і в автора, і в ходової 🙂

« Можливо, якась людська поведінка подіяла як магніт, можливо, такою була просто людська вдача. »
Дуже наукове пояснення 🙂

Та що ж тут так люблять досікуватися до того, що й так ясно?)))
Є завершене оповідання. Є двічі заснована колонія – це вже хронометраж, а не “на рівному місці”, як може здатися деяким коментаторам, і про релігійний фанатизм нізвідки в тому числі.
Тим паче, не зрозуміти речення “Деякі прийшли через ненависть, деякі — через страх, а ще частина просто боялася не прийти” – й інтерпретувати його по-своєму, тобто не розібравшись, ну, це вищий пілотаж коментування))) Все у цьому реченні ТАК.
Автору дякую.

Раст, ви хотіли сказати (без)ВИГРАШНІ СЦЕНАРІЇ?

Здається дужки у цьому випадку вказують на варіативність.

а ви точно цей твір читали? точно-точно? якщо вже наблизитися до реальних технічних можливостей то подорож до інших зірок- це дорога в один конець. і літают туди не люди а роботи. а ембріони і клітини збепрігаються в саркофагах під захистом магнітного поля. фанатизм може з’явитися будь де. люди шукають “прості рішення” – і саме релігія дає прості відповіді. я писав це і думав про Союз Харизматичних Протестантів Америки – HARPA та кью-анони. а дурні книжки які взяли з собою колоністи могли сприяти появі нових “пророків” та “вчень” бо у критичній ситуації люди схильні діяти іраціонально.