Коментарі

Коли зайшло про агресивну кисневу атмосферу, стало ясно, що 113-3-1 – це Земля. Ну й тема, що люди такі-сякі погані в галактичній спільноті затерта ще десь із 50-х років. Мова хороша, розвиток дії є, але інтрига зникає вже на початку.

цікаво, це в мене мозок зіпсований, чи всі читачі з першого погляду розклали ЦБД на Центральна База Даних?

Оповідання нічогеньке. Але схоже автор поспішав. Оці два слова взагалі на поверхні первірки “бешено” та “сильною болю”

Перший твір, який викликав емоції.
Дякую.
Удачі на конкурсі.

Думаю це було задумано щоб зміст щоденника гарно контрастував зі звітом про нього, але чи варто було взагалі наводити той звіт? Чим писали, і так очевидно, а ці дати, номери, бренди лише вибили мене з занурення. Шкода, бо я б ще почитав абзац чи два свідка подій. На кшталт от хоча б – чого вони не пробували їсти померлих? Духовність, любов, старх покарання?

Ваш текст виглядає сирим і трохи недопрацьованим. Багато обдруківок та хибодруків наче ви поспішали відправити, щоб встигнути до закінчення приймання творів

В цілому досить непогано. Цікаво тільки, чому ім’я ворона закрите зірочками. Це натяк на щось, це просто так, чи було впадло придумувати ім’я для пташки? Фінальний твіст трохи проглядався з момента знахідки. Ну і в цілому це більше схоже на фанфік по казці, ніж на самостійний твір

Дуже оптимістична і обнадійлива замальовка, аж самому захотілося повірити, що все буде відновлено і відбудовано та ще й з таким заповзяттям. Дуже вправно написано, видно руку майстра. Удачі на конкурсі!

Окей, тут було два місця де я посміхнувся. А ще мене не коробило від помилок. В цілому це всі плюси. Що це і нащо? Ви хотіли взяти участь в конкурсі? Вітаю, у вас це вдалось)

Дизайнери ландшафтів саджають квіти з різним періодом цвітіння, щоб сад квітнув постійно.
Аби у мене були такі багнуті робопси, то варто б було проконтролювати, щоб вони не сідали на зарядку всі одночасно, а мали графік чергувань.

Також гадаю, що фінал трохи псує рівень. Ось це видавлювання емоцій про родину не дуже працює. Ймовірно було б краще досипати відчуттів Гермеса.
Дякую.
Удачі на конкурсі.

Домахатися нема за що. Але і похвалити теж. В цілому маємо такий собі діалог який з нічого почався і нічим же і закінчився. Чому у ГГ така реакція на слова МС? Чому він спочатку хотів його пристрелити? Чому не пристрелив? Відсилання на 2014-й сприймається як натяк, на те, що війна в Україні – менше зло ніж… щось?
Ну окє.

Murrrchyk мені цікаво, яким буде остаточне враження. Бо, зрештою, у кожного точка зору своя. Максимум що я можу зробити, це поспонукати побачити мою, однак точно не нав’язати.

Прочитав. Якби герой щось придумав, то я б був би у захваті. А так все гарно починалося, і ні про шо.
Можна придумати сотню різних сценаріїв, від вродливої дівчини з імунітетом, до якоїсь хитромудрої вакцини.
Автору бажаю наснаги й далі писати, сподіваюся наступні оповідання вийдуть більш завершеними.

Твір залишив змішані відчуття. Биття твору на купу огризків сильно збиває темп читання. Фінал нічого не пояснює, а тільки додає питань. Складається враження, наче це якесь звалище, де збирають інформацію з роботів перед переплавкою. Русизми і калька – це окрема розмова, особливо “без року не тиждень”….

Проникливо, попри всі недоліки.

Мені сподобалася розповідь. Наче фільм, але переконливіше.

Прочиталося на одному подисі. Хвилюючий експеримент. Наукові підходи до вирішення проблеми. Світло в кінці тунелю. Супер! Дякую автору/авторці.

Все тут класно, крім одного: не став би цей Дим отак просто зізнаватися героїні, що це була підстава. Не було на те жодних причин, зате зʼявився ризик, що вона зіскоче – і вона зіскочила. Я розумію, що хотілося якогось яскравого фіналу з наслідками, але це – не воно, на мою думку, надто надумано та штучно. Хіба що в кінці виявилося б, що навіть видалення акаунту передбачене Димом, бо він в неї вшив другий чіп, який стріміть всю цю драму незалежно від неї. А загалом виконання дуже порадувало, класно написано.

гадаю, що обставини та фанатики йому не залишили вибору.
його задача – забезпечити виживання людства у колонії. тому він був готовий до самопожертви

Гарно, страшно, доволі реалістично, особливо, описи голоду, безнадії та втрати глузду у персонажів. Формат щоденника створив атмосферу, схожу на комп’ютерну гру, особисто мені сподобалося. Також сподобалася відсутність містики та реалістичність сприйняття ситуації головним героєм. Удачі на конкурсі!