Коментарі

Доволі цікаве оповідання. Бажаю успіхів.

Клаас, це чудово, мені подобається, що тут стільки українського менталітету:)

Гм, дякую, Аматоре. У мене в колі друзів ці слова досить звичні, тому, певно, я надто звик до своєї інформаційної бульбашки 🙂

Шаблон 1 – чоловіки ВСІ пішли до більш покірних жінок, довели планету до ручки чоловіки – це 2, без них не буде воєн ну і т п, плоско – бо все чорне і біле, а в дійсності якби сталося, що жінки залишились самі на планеті, не думаю, що світ кардинально б змінився, тим більш що в ньому вже були жінки на керівних посадах. А світ став такий гуманий, що у ньому просто взяли і спалили групу людей! Змусила замислитись сама ситуація, жінки без чоловіків на планеті, що з ними буде, але не розвиток подій.

До Аматора:
Плоско і шаблонно? Якщо б Ви змогли конкретизувати ці два пункти, Автор був би вдячний))Бо якщо є над чим подумати, то це вже,по-моєму, не плоско, і не шаблонно.☺☺

Зовсім непогано!
Творчих злетів!

Зацікавило з першого речення, далі – не змогла відірватись

Цікава ідея, легко читати. Дуже сподобалось

Маю два серйозних зауваження:
1. Безконтрольна передача землі одним інопланетянам, щоб захиститися від інших? У чому різниця? “Захисники” забирають усі землі собі, в тому числі орні, як показано в оповіданні. У людей не лишається простору для існування та можливості виготовляти їжу. Наскільки пам’ятаю, за сучасним міжнародним законодавством це класифікується як реальний геноцид, бо є ознаки штучного створення умов для вимирання людей.
2. В самій історії не побачив якогось сенсу. От сталося і все. Що змінилось, який урок чи результат події? Це історія, щоб показати концепцію чи антиутопію? Поки що вона не достатньо закінчена, щоб бути життєздатною і тому не має смислової цінності. Подібні процеси були на багатьох територіях, що стали колоніями. Раджу почитати про землі корінних американців, Сонно Дзёи, або навіть українські колективізації та закон про п’ять колосків. Якщо доповните свою історію та персонажів історичним досвідом тих подій, то вийде цікава, напружена історія з потужним емоційним гачком та серйозним підтекстом.

Загалом, це легкий і навіть веселий твір. Змішання буденності з фантастичним – тема дуже плідна. У випадку ж саме цього оповідання, головний недолік, що тут складно комусь співпереживати як центральному персонажу. Можна симпатизувати поліції, можна вболівати за інопланетних злочинців чи наших тутешніх, можна за ведучу новин. Але автор наче хотів виділити кожному однакове місце, через що губиться думка хто головні герої.

Оповідання справді добре і, навіть, трохи енергетично наповнене! Та, якщо автор дозволить надати пораду, то вона буде наступною…

Жив-ільні ідеї однобічно вже заповнили простір. Але ж і Автор-Митець має змогу змінити точку зору і по-новому розкрити сутність, що описує. Може, треба самому стати тією сутністю, припустити, що вона може бути навіть НАДрозумною і не мандрувати образами, але ж створювати та розвивати їх.

Бо що є першим: «Слово» чи «Сутність» – ось де всесвіт для автора…

Дякую за твір – навів на роздуми!

Ptaha, це було перш за все викриття намісника як злочинця, а не пошук сестри.

Легке і позитивне оповідання. Сподобалось.

Сподобалось. Як ніби фільм подивився.
“А багатокутні почвари, що з ними станеться? І чому вони взагалі лізуть під купол? Якщо вони розумні та роблять це у самовбивчій місії проти загарбників, то напишіть це. Дика істота ж не буде кидатись у чуже їй середовище, хіба що ТІКАЮЧИ від чогось ще страшнішого.”
Зрозуміло, що для потвори хазяйнують на тій планеті. Я б запитав навпаки: чому люди розумні і туди лізуть, якщо там така небезпека? Якраз самовбивчою місією виглядає поселення людей на чужій планеті серед її власників – потвор.

Сподобалось.
Описано так детально, що під час читання виникла думка – як автору вдалось все вмістити у 6000 знаків.
Зауваження лише до пунктуації. Це не лише заважає читати, а й недоставлені додаткові знаки. Конкурс є конкурс.
Бажаю удачі!

Задумка автора непогана, а от її реалізація простувата. Оповідання більше нагадує параграф з підручника історії.
Авторе, доповніть твір красивими описами і плавними переходами між подіями, і він стане цікавим і яскравішим.
Успіхів!

Ідея світу мікроістот – цікава, опис світу і взаємодії сподобався, а от сама історія з голлівудським хеппіендом розчарувала.

Мені сподобалось, до останнього сподівалася, що ділянку з туалетом повернуть, а нову візьмуть у когось іншого, але сталося, як сталося. Дякую, прочитала з задоволенням)

Цікаво і легко було читати, хочеться знати, що було до того, що буде після)

Історія про українців, яких історія нічому не навчила. Сумно читати, але як на мене, занадто пряма аналогія, ну і асоціація українця з “борщ, горілка, свинки” трохи дратує. Знову ж таки, претензія не до автора, він має право на таке бачення розвитку подій, а з іншого боку, це ще один цвях в сформоване за радянські часи уявлення про українця, тільки шароварів не вистачає.