Коментарі

Дякую за оповідання! Більше котиків богам котиків!

Написано гарно, вміло і цікаво. Сподобалася ідея про розумну моркву, що самоорганізовується та розвивається для того, аби потім винищити тих, хто так смачно нею хрумтить. Як добре, що я не люблю моркву, особливо сиру, тому сподіваюся, що коли повстання овочів все ж таки станеться, то мене пощадять і дозволять спокійно доживати життя в якійсь людській резервації 🙂

Кінець зовсім не здивував, але читати було цікаво! Успіхів

“Завжди є більша риба”. Цікавий задум про ворожий і густонаселений космос. Більше того, мені імпонують безвихідні історії, де персонаж не має жодної надії на порятунок, а просто слугує очима, через які ми бачимо, як усе скінчилося. Щоправда, замість наростання напруги, відчувалася, що персонаж раз у раз проходить крізь одне і те ж. Можливо, допомогло б заглиблення у його внутрішній світ, щоб зрозуміти, хто він, і як опинився у цій ситуації. Або ж певні формулювання, які б підкреслили клаустрофобність і невпинне зменшення простору.
Удачі, хай конкурс пройде цікаво!

Непогано. Присутні декілька орфографічних помилок. Але основна проблема в тому, що вогонь в замкненому просторі дуже швидко спалить весь кисень, особливо якщо перекрити його подачу. Тому, найімовірніше, що ваш ГГ втратив би свідомість задовго до того, як отримав би шанс на порятунок.

Такий собі масовий день бабака. З точки побутової філософії можна сказати, що так воно і є: ми майже щодня робимо одні й ті самі речі, зустрічаємося з тими ж самими людьми, думаємо про одне й те саме і т.д. Єдина відмінність – ми старіємо і знаємо, що день не повториться, якщо померти. З точки зору безвиході, тема автором розкрита добре, можливо автор якраз це і хотів нам показати рівнем смиренності і приреченості головної героїні.

Якщо не враховувати декількох орфологічних і пунктуаційних помилок — це було дуже добре. Звісно, поведінка дівчинки не відповідає п’ятирічці, але то вже таке.

Ідея Murrrchykа дійсно додала б відчуття (без)виграшного сценарію 🙂

Саме оповідання – неочікуване і має хороший твіст, написане гарно. Твіст хотілося б мати пізніше, але все одно добре. Має потенціал подальшого розвитку історії. Сподобалось, як автор розіграв такий приземлений, локальний конфлікт. Я лише не зумів побачити (без)виграшного сценарію.

Корабель піонерів прибуває на планету, про яку невідомо нічого, окрім складу атмосфери. Капітан, ігноруючи елементарні правила безпеки, першим виходить. НЕ силовики, які мали б бути готовими до всіляких негараздів і бути навчені, як діяти в екстремальних ситуаціях. Капітан зі штатним біологом. Вони стикаються з небезпекою і це НІЯК не впливає на подальші дії екіпажу. Замість того, щоб підіймати весь шаттл, капітан вилітає на капсулі. Дуже багато нелогічних, нічим необгрунтованих рішень. Діалоги, це окремий біль. Люди так не говорять. Але читається легко і приємно. І задум непоганий.

Доброго дня! Ідея розробки вакцини в умовах обмеженого простору є хорошою
Текст не перевантажений подіями і зберігає хвилюючий тон, відчуття проблеми.
Через відсутність допомоги зовнішнього світу, того самого який міг би забезпечити лайнер складовими до вакцини – все на плечах жіночки, яка бігає по лайнеру і помагає в кожному кутку, і чоловіка, який поволі вмирає. В мене алюзії на старий фільм “Епідемія” де людей хворих на вірус спочатку обмежують в пересуванні, а потім спалюють померлих. Гарно зображені основні маркери схвильованого натовпу
Однак я підтримую інших коментаторів щодо сюжетних ходів. В таких ситуаціях, коли багатотисячний лайнер і на ньому важка епідемія- це надзвичайна ситуація. Мали б бути скеровані туди епідеміологи, мала б бути комуні акція з зовнішнім світом, хоча б з вертольотів, туди б могли скидати складові для вакцини. Альона використовує тільки маску? Рукавички, захисний костюм, антисептики, заходи щодо обмеження комунікацій, причини виникнення? По симптомах воно мені нагадало правець, або меніншіт? Тут якісь люмінесцентні бактеріх. Я чесно очііквала видовища з люмінесценцією трупів ХD. Відверто, в ідеї є потенціал. Однак треба багато моментів просто врахувати. Звичайно,то на значно більший об’єм

Цілком безнадійно за атмосферою і пречудово за виконанням, особливо сподобався стиль діалогів.

Мдя… Весь час, що я витратив на цей твір, мене переслідували питання. Що це? Як це? Чому це? Це не були питання до сюжету. Сюжет, принаймні його задум, нормальний. Але те ЯК це написано… Про русизми і кальку я не скажу нічого, окрім того, що вони є. А от про описи… “За цей час населення зросло у п’ятнадцять раз і з кожним днем зменшувалось” Це як? в цьому реченні два протилежні процеси показані як один. І таких багато. То люди кашляють, бо нічим дихати, то сміються і співають. Люди стоять місяцями в черзі і не мруть від голоду? Не мруть від отруйного повітря? Метеорити падають всюди, але тільки не на цю чергу? Твір надзвичайно сирий і не вичитаний. А половину тексту можна взагалі викинути, як самоповтори, які не несуть жодної цінності, чи користі.

Вітаю, Rem Raven! “Танець недоумка” поки не читала, тож на нього точно не спиралася. Всі співпадіння, як то кажуть, випадкові)

Мені не сподобалось. Я думаю проблема в тому, що нова інформація, яку, мені, як читачу, треба обробити, подається майже постійним потоком.
Якщо до того, як головний герой вийшов на станції, я ще тримав якось фокус, то потім, стара інформація почала реалізовуватись на грати свою роль, але це все йшо в перемішку ще з новою інформацією та поворотами.
В момент, коли головнгий герой опинився в себе дома та побачив себе, я зламався, бо я перестав розуміти що відбувається. Я бачу як головний герой усвідомлює себе Леонардом. Він завжди був Леонародом? Леонард вкрав його тіло, та він його обманув? Чи вони помінялись тілами? Чому? Щог це за вибух? Революція? Чому? Чому зараз а не раніше? Що змінилось? Якщо люди в місті були очевидно автократично пригнічені та не відбулось боротьби з головним олігархом планети, значить Грація все контролює? А зараз що? Те що в авто, це затерти спогади Леонарда? А чому потім його дом одразу вибухає? Від чого він звільняю Лютера? Лютер, це його субособистість, щоб отримати доступ до спогадів?
І головне, я так й не поняв, що таке право “Я”.

Я хочу одразу оговоритись, що я впевнений, що якщо я витрачу годину часу та перечитаю декілька разів, сопоставлю термінолгію, випишу головні думки – я сможу зрозуміти що відбулось. Але так не повинно працювати, я читав з очикуваннями що ця оповідь – це масова література, та я очикую від масової літератури, що якщо я не зрозумію нічого з того що відбувається, тому що я тупий, чи відволікаюсь на телефон, чи читаю уривками – я повинен бачити якусь базову, просту, зрозумілу історію. Тут, мені здається це повинна бути якась революційна історія, все дуже погано, опресія, головний герой знаходить якісь спосіб беремогти бездушного капіталіста + бездушну машину. Але навіть це теряється за нагромадженням інформації.

Мені сподобалась ідея про те що твоє тіло хтось бере в аренду та використовує як хоче, та одразу тут так, оця моральна дилема, я можу відноситись добре до інших бо я очикую доброго відношення до себе, але те що я до когось добре відношусь, не означає що мені повезе з відношенням до мене. Та є ще ілюстрації як це працює, що роблять люди. Чесно, мені здається, якщо б оповідання було більш простим, наприклад тільки навколо цього, воно було більш цікавим. Зараз весь обсяг праці автора для мене просто просіявся кудись повз бо я просто не зміг пережувати це у цьому обʼемі.

Олександро, монах так само думав, як і ви 😉
Першочергово ідея твору з’явилася, як мотив до сценарію. Тому багато речей, які мали б сенс на екрані але надто заповнюють і так обмежений конкурсний обсяг твору, було випущенно. На мою думку, це прибрало майже усю чуттєвість оповідання, що прикро.
Але якщо вас зацікавив сюжет – це дуже приємно! Дякую за відгук

Твір з технічної точки зору потребує невеличкого доопрацювання, як мінімум треба вичитати на предмет орфографічних і пунктуаційних помилок.
Щодо основної ідеї. На Землі вже доволі давно існує концепція стримування, яка поки що не дає розгорнути на планеті повноцінну війну із повноцінним застосуванням зброї масового знищення. Ця концепція полягає в тому, що сторони володіють зброєю, яка може завдати іншим сторонам колосальних втрат, що приведуть якщо не до повного винищення, то до повної втрати керованості. Так, будуються і засоби захисту, що можуть дати певній спільноті людей можливість прожити трошки довше, ніж інші, але в бункери вкладають набагато менше ресурсів, ніж у ядерні бомби, розумієте? Веду до того, що Рада Архонтів прийняла доволі суперечливе рішення, навіть зважаючи на технологічне відставання. Звісно, ІМХО.

Цікаво. Але виходить, що цей вступ про Френос взагалі не потрібен, бо тільки обтяжує початок і не дуже вʼяжеться з основним сюжетом. По-перще, це можливо і без суперкомпʼютера, по-друге, чом би одразу не показувати дистопію, де всі мусять щось оригінальне писати? Ну тобто щоб ми дізналися про це з конкретних сцен – це однозначно цікавіше, ніж вступну лекцію оповідача прочитати. Далі, не дуже зрозумілі критерії оригінальності текстів, тобто інформаційної цінності. А саме це і найцікавіше для теми твору: показати, як всі намагаються щось таке вигадати, але щойно це робить один – для інших такий варіант закривається. Ну або щось таке. І так, я теж не дуже зрозумів кінцівку. Дуже сподіваюся, що все це не психушка, бо тоді це чергова історія “сон собаки”. Втім, я взагалі не певен, у чому полягає розвʼязка, і для мене це, власне, головний мінус. Це про що саме було врешті-решт?

І так, відсилку до одного маловідомого блогера я зацінив. Ех, оце говорящою головою бути все життя до старості, таке… Справді дистопія.

Владиславе, дякую за розлогий відгук! Ви близько дійшли до розуміння твору, але занадто глибоко копаєте. Погоджуюся з тим, що авторство цілком можна було довести.
Чужа творчість – база ШІ, це одна з головних причин, які роблять його використання більш сумнівним з моральної та правової точки зору. При цьому хочу звернути вашу увагу на те, що сам ШІ у даному випадку красти нічого і не планував.

Мене здивувало, що твір виявився заплутаним для стількох людей, бо моїм страхом було, що все аж надто на поверхні. Можливо, одна з проблем виявилася у тому, що люди звикли шукати нитки, які ведуть до тези “ШІ – це зло”, хоча конфлікт твору у іншому. Більше того, твір частково заснований на ситуації, яка трапилася з моєю близькою людиною у реальному житті. І так, авторство доведено не було.

Примітка: “чому саме він перший щось написав?” – усе просто: він не був першим, і в творі це вказано 🙂

Дуже приємно читається, навіть попри велику кількість помилок. Відчувається, наче ода золотій добі фантастики.
Однак, науково-фантастична складова дууже хромає. Біс із ним, з вибухом сонця, одне необґрунтоване припущення для сюжету ще можна витримати, але усілякі відкидання спалахами на сонці, найближчі пояси астероїдів, та необхідність приземлення для того, щоб доставити повідомлення — це все ж нісенітниця. Як, власне, і рішення головного героя передати недостовірні данні, як для вченого — це прям смішна помилка. Перше що прийшло в голову — це те, що евакуація буде розрахована якраз на цей строк, ні безліч людей не будуть врятовані лише тому, що через брак часу їх і не будуть намагатися врятувати. Дуже не науковий і не гуманістичний підхід, хоча я й розумію, який бум намір. Можливо можна буде додати якийсь схожий елемент, але який буде мати реальний сенс. А щодо наукових деталей — то, якщо порадитися з котримось із знайомих викладачів чи вчителів фізики, наприклад, чи хоч бета-рідером із відповідною кваліфікацією, можна буде допрацювати текст, щоб він працював. А ще вичитуйте тексти перед надсиланням, будь ласка.
Загалом — мені сподобалось, як написано, але трошки не докручено.
В будь-якому випадку, дякую вам за текст! Я отримав задоволення від прочитання, а це, на мою думку, головне.