Коментарі

До Мандрівника:
Так, твір варто доопрацювати, та, на жаль, відповідно до умов конкурсу, це не є можливим.
Дякую , що знайшли час для написаного мною))

Дивно, що коментуючі сприймають думку персонажів як власну думку автора. Не забувайте, що в оповіданні може бути вигаданий світ, в якому правила життя і моралі можуть відрізнятись від загальноприйнятих у реальному світі.
Мені сподобався сюжет. Неочікуваний для мене фінал, навіть можна сказати – шокуючий.
Твір нагадав мені один з романів Стівена Кінга за сюжетом.
Порадив би додати у другій частині оповідання більше описів, як у перших абзацах.

До Стороннього:
Дякую за коментар. Зауваження слушні. І Ваша думка стосовно написаного для мене цікава і важлива)

Мандрівник

Шкода, що літературу беруться оцінювати з лексиконом та підходом робота. І ні, в даному випадку оповідання створювалося із задумом залишити читача без відповіді, тож нерозуміння якраз найочевидніша реакція. От якщо комусь все буде зрозуміло, я дійсно перелякаюся. І що означає “більше одного”? По-перше два це ще не більшість, а по-друге: людей варто не по головам оцінювати, а по тому, що в тих головах є.

До starfort:
Прошу вибачення. Коли бачу аморальність в творах або відгуках, то важко змовчати. До кінця набору творів на конкурс не буду коментувати нікого. Сподіваюся на розуміння. За будь-яке рішення дякую.

“ЗАДУМАЙТЕСЬ, АВТОРЕ” – дуже насмішило))) “Нє єж, подумой!”

“Пробачте” – та пробачаємо, шо тут уже.

Теперд до авторки:
Але якщо серйозно, то сам задум мені подобається: показати паралельно наслідки патріархального та матріархального суспільства. Але втілення погане: забагато наративу, де ви просто переказуєте всю історію цього світу. Це треба показувати, а не розказувати – забагато пояснень. Зірочки замість апострофів – це погано. Світ переможного фемінізму, але чомусь не користуються фемінітивами – трохи дивно, але ладно.

А кінцівка мені дуже сподобалась – це красиво 🙂

Успіхів!

Читач, що це за коментування таке?

“Бідний 2020, оскільки вважає, що добро – ніщо, а зло щось вирішує. Спішу вам повідомити, що ви жахливо помиляєтеся.”
Ми тут для того, щоб обговорювати твори, а не один одного. Вже не один раз робили вам зауваження.

Передивлюся всі інші ваші коментарі ще раз, до кінця доби будемо приймати рішення щодо подальшої вашої участі у конкурсі.

Коментар для 2020:
““Добрі” одиниці у порівнянні зі “злими” масами нічого не вирішують”
Бідний 2020, оскільки вважає, що добро – ніщо, а зло щось вирішує. Спішу вам повідомити, що ви жахливо помиляєтеся.

“Твір не жорстокий, а реальний. ”
Яким абзацем цей твір реальний? Цікаво просто. Однобоке бачення світу – ось що реально в цьому творі.

Щоб написати якусь, відверто кажучи, туфту, талант не потрібен. Розносити сморід по світу дуже легко. Тому рекомендую прикладати хоч трохи зусиль, якщо бажаєте зробити роботу якісно та красиво.

Пробачте.

Щось не вдалось мені зрозуміти глибину змісту цього оповідання. Надто складно..

Людоїдоїде, дякую!
Другий абзац перечитаю, ймовірно – Ви праві. Бачите – читачам не догодиш, попередньому не вистачило розяснень та деталізації, вам же деякі деталі здаються зайвими. З досвіду, кожен твір потребує деякого часу на вилежування, і тоді одразу стає зрозуміло що варто додати а що прибрати. А в умовах конкурсу такої розкоші нема, тому – місцями сирувато.

Шановний читачу, за якщо ви прагнете поезії читайте поетів та поетичні сайти.
Щодо того, що “автор допустив розробку машини часу цивілізацією, яка описана в якості диких племен без писемності та мовлення”, то мені здалося логічним, що повертатися в епоху звідки викрадена машина часу – не має жодної логіки. Тому, людина з 2025 року, мандрує максимально далеко. Не бачу жодної суперечності в тому, що в 2100 році винайдуть машину часу, а в 2200 забудуть як балакати. Але мабуть якусь ремарку-розяснення потрібно буде додати при редагуванні.
Дякую що читали, вибачайте за непоетичність та слабкий сюжет. Радий що ви пишете краще і маєте такий чудовий смак!

Читачу, останній коментар – це вже дійсно занадто.

Якщо людство буде продовжувати йти своєю дорогою, закінчить саме так. Проблема у всіх та кожному. “Добрі” одиниці у порівнянні зі “злими” масами нічого не вирішують, а те, що здебільшого називають “любов*ю” – є лише можливістю використати інших. Твір не жорстокий, а реальний. Для більшої кількості деталей потрібно було б розгортати оповідання до обсягу роману

Авторе, це моя суб’єктивна думка. Для мене оповідання пусте, для когось – шедевр. Кожний, читаючи одне і те ж, зрозуміє по своєму. Але якщо відгуків, що щось залишилось незрозумілим, більше одного, варто прийняти до уваги.

” Ви читали схожий на цьому конкурсі чи бодай будь де ще? Зможете, не замислюючись, назвати 10 аналогів?”
Я не порівнюю між собою по сюжету оповідання на конкурсі. Оповідання не має переваг лише тому, що не має аналогів. Така унікальність не робить його автоматично якісним. Шкода, що у Вас такий критерій оцінки.

Мандрівнику:

Так, це точно.
Мандрівнику, схоже, що ніхто не зрозумів суті, бо її немає.

Пробачайте.

Я, на жаль, не зрозумів за обговоренням картин суті…

Мені сподобалось. Легкий і приємний післясмак.

Автору:
Дякую, до речі, ваш твір занотований у мене в блокнотику в трійці лідерів для найвищого оцінювання за балами за розум, красу та інтригу.
Чесно, ваш твір – один із найкращих та є рідкісним ковтком чистого повітря із 50-ти робіт, представлених на цьому конкурсі.
Успіхів.

Боюся, Каті довелося б стояти дуже довго перед вікном, щоб насолодитися красою і Сонця, і зірок, і планет 😀
Не назву твір поганим, він швидко та легко читається. Але він наївний. Персонажам стільки разів пощастило, що це здається якимось законом природи. Схоже, в міру наближення до чорної діри удача зростає (крута ідея, хапайте!).
Починаючи з того, що корабель летів “прямісінько у Чорну діру”. Не по дотичній, не по спіралі, поступово наближаючись, а прямо, без варіантів.
“Мабуть, усі очікували найгіршого, але ніхто не панікував і навіть не показував, що нервує” – бо всі персонажі ідеальні і вже передчувають, що їм пощастить.
“Щойно вони відкрили для себе інший вимір, причому вимір, де немає зла, як пояснив сивий чоловік” – повірили першому зустрічному? На їх щастя, це виявилось правдою.
І звісно, Катя взяла шапку, що їй пригодилась.
Також ріже око узагальнення. “Всі” та “ніхто” діють так злагоджено, що лишається подивуватись. Але що поробиш, ідеальний світ притягує ідеальних людей.

Під час читання в уяві малюється не просто картинка, а 3d картинка!
Дуже крутий стиль написання.
Проте приєднуюсь до попередніх коментарів, що було б добре наповнити твір більшою кількістю подій.
Успіху!