Коментарі

Звичайно, гарне оповідання. І назва чудова! Про те, що заборони падають як осіннє листя. І зима вже близько. І неважливо фізична це смерть чи ні. Адже психічна – точно. Тільки показаний останній листок головного героя, на мою скромну думку, – фіговий. Не знаю, як в автора з горором, але можна, як писав, розвивати й розвивати. Наприклад, у мене викладачка психології, характерна жіночка на той час – чорні губи, чорні нігті, чорна косметика, чорний одяг, на одній практиці розповідала про випадок, коли літак розбився високо в горах, і частина людей, що вижила, щоб дочекатися рятівників, була змушена переступати через себе і їсти заморожені тіла загиблих рідних. Навіть не знаю, чи читала викладачка Кінга “Той, хто хоче вижити”, і якщо ні, то які б тоді були практики, якби прочитала.

Ага, і чи треба? З одного боку, коли, як в “Ромео і Джульєтта”, ніхто не пам’ятає причину війни, то така завіса не потрібна. З іншого боку, ми так багато кажемо, про головних героїв, які повинні змінитися, пройти катарсис, а тут взагалі народ повинен пройти катарсис, змінитися, при цьому все пам’ятаючи. Ага, “щоб ніколи знову”, яке щоразу й щоразу повторюється (

P.S.S. Я ж казав, що оповідання недоказане 🙂

P.S. А-а-а, не треба Джузеппе!
В сенсі треба, але не для цього.
В Ідеаріумі знову допустилися помилки: ім’я ідеї записано неправильно, потрібно – Ідея Створення Генератора Енергії з Вакууму в Голові Втрутня Джузеппе!
Звісно, йому ніякої ідеї в Новий РІк в голову не прийшло! Там же вакуум! Залишилися його навчитися генерувати в енергію! Це ж… це… Це ж вічний двигун!
ІСГЕВА це розуміє, і починає шукати справжнього втрутня, якому вона насправді назначена, і який її реалізує! А заодно забирає подругу Ідею Гравітаційного Зв’язку.
На складному шляху їх чигає безліч пригод!
Дивиться Нового Року на всіх телеканалах!

Оповідання гарне, але недоказане. Річ навіть не в тому, чи проб’ються ідеї створення генератора енергії з вакууму та гравітаційного зв’язку, зрештою через дві тисячі років хтось із людства все одно їх придумає. Мені цікаво, яка ж думка промайнула в голові Джузеппе, коли він голим промайнув контрольну лінію між двома стовпами.
Звісно, не настільки, щоб повторити цей “подвиг”.
Але, але, але…

Ні, не СРСР, все-таки портеР 🙂

Дуже незграбно все це. Героїня за все хороше проти всього поганого – але, власне, і проти логіки. Вона настільки дурна, щоб і далі завісу намагатися відкрити, просто заради фану? І як само, перепрошую, саме в тому місці, де магічка намагалася відкрити прохід, опинився ворожий воїн, щоб уразити її? Це ж кордон між країнами. Навіщо там кожні 10 метрів ставити воїнів, якщо завіса і так працює?

Яку роль в сюжеті відіграють відносини воїна та магічки? А ніяку: просто треба їхніми вустами експозицію давати. Між ними конфлікту немає, а коли такий маленький об’єм – все має працювати на сюжет. Ну ось одразу приходить варіант: як вже закладено, воїн не хоче, щоби вона перемогла завісу і стала зіркою, а тому виховує в собі таку ненависть, яка компенсує загальну нестачу і псує план магічки. Я не претендую, просто намагаюсся показати, що ну хоч щось тут треба. Інакше навіщо нам два персонажа замість одного?

Я вважаю, що це недопрацьований текст, в який забули покласти класний фінт, що зміг би все закруглити. А так – хоч це ненависть, хоч магнітне поле, байдуже. Герої не змінюються, ситуація не змінюється – тож навіщо ці кілька тисяч символів? Здається, для моралі, але і та дуже сумнівна в нашому контексті. “Треба просто припинити стріляти” чи що? 🙂

Оповідання сильне. Безсумнівно.
Українське, гарна мова, цікаве, якісне… 🙂

Але я чомусь не зрозумів логіку подій…
Яким саме чином відбулась матеріалізація полтергейсту? Причому – настільки сильного, розумного, всюдисущого…
Які складники цієї синергії?
Чи вона суто казкова?? Але варіант “по маєму хатєнію, па щучєму вєлєнію…” – особисто мені здається вкрай неприйнятним… Навіть для доброї справи. Бо уявлення про добро – надто вже плаваюче на Землі… І віддавати його на будь-чий розсуд – якось нерозважливо.

Не рахував символи в оповіданні, але думаю, що хоч кілька слів з поясненнями, наприклад, про масові акції протесту, чи правду хоч на якомусь телеканалі, або про цунамі поширень в соцмережах, чи про який-небуть шабаш укр.відьом, що не змогли більше терпіти й вирішили втрутитись, або навіть про якісь унікальні природні умови на місці того масового вбивства – будь-що було би краще аніж чергове загрібання жару, та ще й, можливо, добровольцем, але тепер вже навіть і після його смерті. Таке чудо може видаватись приємним, але, як і будь-яка “шара” – контрпродуктивне… 🙁

Мені дуже сподобалось. Гарно переданий персонаж хлопця, відчувається, що він ще зовсім юний. Кінцівка здивувала. Читалося легко та приємно. Дякую!)

Сильно.
Дякую за оповідання.

Вітаю, авторе!

Написано гарно, але фінт передбачуваний. Наскільки я зрозумів, Мартин – науковець. Але чи ж саме науковця відправили б у цю експедицію? Гадаю, тут би радше, якусь добре підготовлену людину відправити.

Успіхів!

Вітаю, авторе!

Не буду ані хвалити, ані критикувати. Виникло єдине питання: а чому, власне, Боєць йде потім у труну, а не здіймається на небо? Логічніше було б все таки на небо, ніж в землю.

Успіхів!

Вітаю, авторе!

Зачепило. З настроєм оповідка. Цікаво, чому ж ГГ такий обраний. Так, зрозуміло, що він сам шукає відповідь на це питання, але все ж таки. Чи він один такий, чи ще є такі інші? Хоча, натяк є, що не один. Але він більше рушницю на стіні нагадує, ніж щось прояснює.

Успіхів!

Гарне оповідання. Дуже шкода, що не потрапило до фіналу.
Удачі вам, авторе!

Вітаю, авторе!

Стара добра НФ, дякую. Оповідання сподобалося. Але є й кілька хиб. От полетіли вони на розвідку на флайері, ок. Але ж з флайера не виходили, усе робили маніпулятори. То нащо гнати флайер і ризикувати людьми? Коли з цією задачею цілком здатні впоратися дрони? Навіть при нинішньому рівні розвитку технологій +/- кілька років. Дороги. Коли вже на відкритій планеті знайшлося таке загадкове явище, то усі б дослідження мали зосередити на ньому, а не ігнорувати їх.

Успіхів!

Вітаю, авторе!

Мені здається, ту сцену, що ви вирішили лишити за кадром, варто було б окреслити хоча б кількома словами, а не лише натяками і згадками. І якось не дуже зрозуміло про Лу і Жоржа. Ну окрім того, що вони коханці 🙂 Вони разом на те Управління працюють, чи як? Інакше, чого б Жоржу її вмовляти?

Успіхів!

Вітаю, авторе!

Проблематика актуальна. Можливо, дійсно варто так звести до повного абсурду, щоб потім шукати вихід і вирішення проблем.

Успіхів!

Вітаю, авторе!

Ідейно – класно. По формі – не дуже. Певно, гумористична фантастика таки не моє. Особисто мені було б приємніше почитати про це без ухилу в гумор.

Успіхів!

Вітаю, авторе!

Отже, детектив. Гарно, сподобалося. З петлями вкрай нелогічно і незрозуміло. Не вірю, що агент не знає про можливість виникнення петлі. Мені здається, такому їх мали вчити. І ще – не сподобався Маленький крок. Ви ніби кричите цим про відповідність темі конкурсу. Ну ок, нехай ви вперше його так назвали, далі по тексту можна було обійтися просто кроком. Але ж у вас він і далі Маленький. Трохи напружувало.

Успіхів!

Вітаю, авторе!

“Собачка” – вдалася 🙂 На мені спрацювала, можливо через те, що якраз поруч кіт мурчав, як я дочитував) Мені поведінка Петра видалася незрозумілою і невмотивованою. “Раптове бажання” – тут більше як рояль у кущах грає, а не як мотивація. От якби його переграти, зробити якусь підводку, хай навіть на фоні цих таки тварин. Згадалося, що в самого в дитинстві щеня було, якого він дуже любив. Думка “а раптом воно там?” Щось таке.

Успіхів!