Коментарі

Твір сподобався. Добре передає відчуття людини під час ворожої психічної атаки. Все відбувається гармонійно і не встигаєш отямитися, як пастка вже зачинилася. Я б, на місці героїні, першим ділом, прийшовши в каюту, намагався ізолюватися від звуків якимись навушниками чи затичками, але не факт, що це допоможе. Може вплив видбувається не через музику, а якусь ПСИ-енергію, чи вібрації. Гарний був би сюжет для тренажеру на уроці захисту від ПСИ-атак))

“А, як серйозно, то світ дуже нагадує Лігу із Аллодів онлайн.”
Не згадуйте лолоди всуї. Їхні котобляхи мають мало спільного з моїми лодіями. :\

Дякую всім за коментарі.

Мну нра! Пиш ще! Як до, що Пра врят ) Тво злет!

Дякую за відгуки, шановні коментатори!
Хочу сказати лише одне: справа тут далеко не в дитині, а Даяна — ненадійний наратор, думки якого передаються у творі без змін. Натяків у творі дуже багато (у тому числі на те, хто такий “він” і з якого дива їй красти чужу дитину і летіти саме на ту планету, з якої її списали), але так — вона з’їхала з глузду, хоча мій погляд, як автора, на причину цього, відрізняється від того, що читачи побачили у творі.
Щодо звуків напівсвідомості: вибачте, перемудрила з образністю 🙂
Всім успіхів на конкурсі!

Авторе, я радо підтримаю дискусію. Вибачаюся за припущення, що ви мало читаєте. Але давайте не опускатися до слів “аматор”. Все ж в мережі багато різних думок і всі вони різноманітні. В тому числі досить детальні розбори польотів з граничними швидкостями. Але скажімо об’єктивну інформацію в російському сегменті мережі можна знайти тільки на Луркморі. Бо переважна частина статей грунтуються на трохи скажімо, м’яко кажучи на спрощеному сприйнятті теорії.
https://phys.org/news/2012-10-physicists-special-relativity.html

З повагою.

Рішення організаторів: авторство оповідання розкрито і воно більше не бере участі у конкурсі.

Всі голоси, що вже були віддані за нього, анулюються.

І треба ж було їм сісти на Ктулху? :)))
Удачі на конкурсі! 🙂

Вже пізно, і навіть я нормально не відмінюю слова в коментаріях. Сподіваюсь, сенс все одно я до Вас довів. На добраніч.

PS Перечитайте якусь науково-популярну літературу з цього питання, чи що. Там іноді навіть на пальцях показують гіпотетичні експерименти і чому так все відбувається.

Оу… Що це я щойно прочитав? Психологічний артхаус?
Видно, що написано вправно і щиро, але геть нічого не зрозуміло.
Щасти на конкурсі! 🙂

Досить майстерно описано. Не відняти, ні додати. Кінцівка схожа на кінцівку, за що авторові дяка.
Успіхів!

Лісовику:
“. Справа в тому, що СТВ каже, що неможливий лише абсолютний рух зі швидкістю світла. При цьому відносна швидкість не обмежена, бо чим більша власна швидкість, тим більше деформується відносний простір попереду та позаду. Тому відносно Землі зорельоти можуть робити будь-які стрибки, що будуть схожі на потрапляння у кротовину. ”
Гм… Так деформується простір тільки ВІДНОСНО зорельота. І тому він швидко досягає цілі прибуття. Відносно Землі ж ніякої деформації навколишнього простору не має. І на землі минає багато років, доки зореліт досягне цілі. Тому на кораблі минає 1 місяць, а на Землі – 1 рік. Саме цей ефект я і хотів показати в оповіді. СТВ не каже, що неможливий абсолютний рух зі швидкістю світла. Томущо зігідно СТВ абсолютного руху ВЗАГАЛІ НЕ ІСНУЄ. Це лише в класичній ньютонівській механіці. В СТВ БУДЬ-ЯКИЙ рух ВІДНОСНИЙ і цей відносний РУХ не може бути швидший за швидкість світла. Шановний Лісовик, ви самі ж у своєму коменті написали, що відбувається зменшення довжини простору, таке зменшення відбувається ВІДНОСНО корабля, і тому за дуже короткий час він цю відстань долає, не порушуючи обмеження в швидкості світла. Але для Землі ніякого зменшення простору не має, корабель летить собі з досвітловлю швидкістю і досягне цілі за багато років. Просто весь фокус в тому, що на кораблі і на Земля час іде по-різному. Спеціальна теорія відносності на те і є теорією ВІДНОСНОСТІ, що все відносно, і окремо потрібно рахувати відносно Земля і окремо відносно корабля. На обмеженні швидкості світла стоїть вся сучасна теорія і фізика, що підтверджується на практиці. На обмеженні швидкості стоїть вся СТВ, тому, шановний Лісовик, не варто вводити такі необережні твердження що СТВ не обмежує швидкість і я мало читаю про СТВ. Це розкриває у вас дійсно аматора, що не зовсім розібрався в теорії Ейнштейна. З повагою.

Риба-зеленуха, щиро радий, що зміг розважити, і навіть не одну вас! 🙂

Читець, та який мордобій у невагомості??? Всі відлітати будуть! А кров’яка – це шок-фактор, так було задумано. Плюс персонажа охоронця треба було викреслити, щоб Орест проявився.

Прийшов, побачив, полетів. Надто просто. З натягом можна назвати завершеною історією. В описану посадку на Плутон – не віриться. Вигадали б ще якусь планету.
Наснаги.

Я заплутався.

Чому офіціант так поводився?
Якщо це іншопланетна розвідниця, то власне в неї були діти, або за легендою?
Якщо вона дійсно неземна, чому я маю їй співчувати?
Що активує фантомний біль: середина дня, або фортеця?
Якщо фортеця, нащо вони знов її туди прислали?
І так, до чого тут фортеця?

Коротше, враження таке, що відносно цікаву ідею неправильно загорнули.

Коли “Яка ж глупа молодь!” – ледь не головна ідея твору, причому всерйоз, то це пічалька.

Але справді головна проблема – в тому, що герой не цікавий, хоча ніби він зробив історичне відкриття. Оповідь монотонна, на початку надто багато деталей та очевидних думок, а в кінці все найцікавіше галопом. Абсолютно неправильно вибудований темп історії, та обраний невдалий персонаж. Мінус-мінус.

Вітаю. Відверто кажучи, враження не найкращі. Так, це НФ і добре продумане, але…біда в тому, що це не оповідання і навіть не п’єса. Та навіть на радіовиставу не потягне, бо і там є сторонні звуки для створення атмосфери. Тут же я намагався-намагався проникнутися твором, але мені весь час згадувалося як ми з сестрою в дитинстві сиділи під столом і уявляли себе в ракеті. Тобто, бодай якимись деталями варто ці незкінченні діалоги розбавити. Й взагалі, хіба вони мають так спілкуватися? Мені чомусь здається, що буде щось на зразок:
” – Проблема 3.1. Дозвольте діяти згідно інструкції?
– Забороняю. Збільшити потужність двигунів і перейти одразу до третього пункту”.
Тому з науково-технічною складовою я не сперечатимусь, а от до форми в мене претензії великі. Тому, на жаль, не можу поставити високу оцінку.

Вiтаю, Лiсовику! Звiсно, все так, як ви кажете 🙂 Проблема знову в двигунi. З нинiшними вдасться тiльки до 0,8с розiгнаться. А гравi ще нема 🙂

По-перше, це майже те саме, що було в антології “Любов. Смерть. Роботи” – про фермерів на іншій планеті.

По-друге, настільки ж, наскільки мене зачарував початок – фінал розчарував. Клас, всіх вбиваємо і презентуємо нового персонажа, який потрібен для того, щоби сказати якісь банальності. Тьху.

Той випадок, коли написано класно, але зовсім невдале рішення по сюжету. Шкода, могла бути та сама десятка.

“Макаронина з’явилася з нізвідки”
Один з найкращих початків історій, що я бачив на конкурсі 🙂

Взагалі цікавий фантприп, що абсурдна релігія може виявитися правдивою, але відповідь здалася мені банальною: ну, звісно, прикриття для вторгення. І це обезцінює фантприп, бо на цьому місці могла бути будь-яка релігія взагалі. На мою думку, не дотягнуто до справді крутого тексту.

Так! Хотiв би 🙂 Але це було б, гм, фантастикою? Насправдi, я дуже втiшений науково-фантастичним диспутом. Не ображайтеся на нього. Он, Снегов (вiн же Козерюк) збирав цiлий симпозiум вчених, щоб лише обговорити можливiсть створення двигуна “Танева”. Думав, що тут теж щось схоже закрутимо з гравiдвигунами 🙂 Бо звiсно гравiдвигуни кращi за гiперпростiр.