Коментарі

Мабуть, перше питання, яке у мене виникло, це етичне.
Тут відносно нещодавно одна компанія шукала людину, обличчя якої можна було б використовуватися в серійному виробництві андроїдів-доглядальників, якщо не помиляюсь. І сама ідея “взяти” у реальної особи її обличчя з такою метою дуже неоднозначна, а в творі йдеться навіть про щось більш особисте – спогади.
Звідси маю друге питання: чому спогади у андроїдів є, емоції є, національність теж є, а зовнішність у всіх однакова? Здається, що людство створювало їх здатними бути особистостями, але не додало однієї з важливих можливостей це зробити. А ще ім’я. Імен у них теж немає, що дещо дивно – якщо андроїди імітують людей у багатьох інших аспектах, то перше, що вони мали б вимагати, це імена, а не назви, щоб “як у нормальних людей було”, адже їх, очевидно, все ж зачіпає, коли люди кажуть, що андроїди “симулюють” емоції чи “самодіагностуються і налаштовуються”.
І головне питання.
А нащо андроїдам національність?

Ще додам про літери в назвах андроїдів. Текст написаний кирилицею, але літера в назві гг латиницею, а номер блоку, де він живе? Логіка каже, що також латиниця, як і літера в назві його сусідки, хоча з однаковим успіхом то може бути і кирилиця. Веду до того, що кирилиця могла б підкреслити ту національну приналежність, яку мають андроїди. І розвіяла б сумніви щодо того, як читати назви.

Успіхів на конкурсі!

Хах, твір просякнутий стилістикою Рея Бредберрі. Бредберрі часто коли хотів описати щось яскраве, або ж веселе, порівнював це з 4 липням. У мене вже згодом, перечитуюючи його твори, це вже стало викликати іронічну посмішку.

P.S. Я бачу ще одного фаната великого письменника)))

Дякую усім за такі гарні коментарі! Мене тішить, якщо оповідання викликало приємні спогади або емоції.
Бажаю усім успіху і наснаги!

Едуарду.

У спостерігача могло скластись враження, що видно мозок, хоча це однозначно не так.
“Ці дивні люди не розуміють, що вони не жартують” – це було направлено на делегатів від полковника Черненка.
Насправді, може здатися, що мотивація героя це релігія, але у нього досить жорстокий характер, тому справжня мотивація це влада над іншими планетами та насадження своєї єдиної вірної точки зору.
Якби там не здавалось, але для полковника Черненка його поразка була неочевидною, адже він думав, що планета технологічно відстала.

Дякую за відгук.

Є велика підозра, що твір писався на інший конкурс, але автор вирішив, що додавши пів речення, можна і так.
Можна, але є немаленький шанс, що нічого з цього не вийде. Що ви думаєте, Ватсоне?

Непогано, але над текстом ще треба працювати.
“Побачивши їхні видовжені голови із великим мозком” – мозок було видно крізь череп і шкіру?
“Ці дивні люди не розуміють, що вони не жартують” – краще було написати “що це не жарти”, чи якось так, бо виходить що дивні люди не усвідомлюють того, що самі ж кажуть.

Трішки наївний сюжет. Поразка Черненка зрозуміла мало не з перших речень. Не зовсім очевидна його мотивація. Наче технологічний корабель, але головна причина захоплення планет релігія? Може вже краще були б ресурси?
Успіхів у подальшій творчості!

Що ж, потрібно уже щось відписати, а то зовсім запустив стрічку.
Дуже вдячний усім за змістовні коментарі!

Я забув увести шаровари в твір! Ех, недопрацював.
А ще було б добре, якби на борту зорельоту Петро тримав корівку, ну, так щоб кайфувати від звуку процесу пережовування трави. І взагалі було б ідеально, якби поганий хлопчик історії, Микола, її пестливо погладив,
щоб показати, що він не зовсім уже такий антагоніст, та не все у нього від лукавого… (Дякую, Фантоме, за критику!)
Ой, щось я розійшовся.

Я вражений тим, що багатьох читачів ця історія таки чимось зачепила.
Бо все-таки проблема є. Проблема у нас самих, в українцях.
Шановний Кіт правильно примітив: “До такої зради його міжгалактична рада не примушувала (не катувала, не шантажувала життям близьких). Тобто він міг би схоже вчинити й за іншого режиму.”
Тобто це не критика совка. Від цього ми уже всі давно втомились.
Розвівши на цьому конкурсі ось таку “шароварщину”, я певною мірою хотів ще і відторгнути майбутніх авторів від такої задумки. (Так, Фантоме, так, Аматоре, недарма я агресивно створив ось такі шаблонні образи з типовими іменами). Якось вичерпати цю тему до краплі, та поставити крапку. Крапку на формі, але не на змісті. Скажемо так: це був лакмусовий папірець на те, чи така подача ідеї все-ще сприймається сучасними критиками.
Я навіть радий, що у цій гілці схрестили мечі Аматор та Андрій. Щиро вдячний, колеги по перу!
Ваша дискусія піднімає проблему (чи може це уже не проблема і я усе проспав?) хто ми є, українці? Яка наша суть? Які наші сигнатури у цьому турбулентному світі?
Але ідея про вічну зраду на жаль буде актуальною, поки ми самі не почнемо розширювати наші горизонти та почати реально виходити з-під тяжіння пострадянського способу мислення. Молоді читачі певно здивуються, чому це він торочить все про “радянське мислення”? Уже набридло! Так згоден.
Що ж, творіть нове українське знамено, та гордо несіть його у Всесвіт! Я лише підштовхну вас до цього та побажаю удачі. А сам буду творити щось свіженьке. Оце спекався тієї шароварщини, і все – на душі легше стало. 🙂
Так, Коте, у мене були добрі наміри. Я не хотів принижувати гідність українців, і не агент Кремля, який хоче освіжити картинку про малоросів для імперської пропаганди. Якщо в когось склалось таке враження – вибачте. Недопрацював (чи то пак, перепрацював, тобто переборщив!:-)). Я знаю, що більшість з вас узагалі не вживає алкоголю, і мабуть є і вегетаріанці, яким чужий смак свинини. 🙂
Дякую, Росаво, за критику. Я взявся за твір трішки поверхово, не хочу виправдовувати себе, та нити, що оповідання коротке, мало місця, бла-бла-бла. Візьму до уваги та задумаюсь.
Андрію та Аматоре, не сваріться. Це питання дійсно дискусійне, і різні думки виникають, скоріше від тонкощів сприймання отієї “шароварщини”. Потрібно шукати якусь золоту середину. (Бо відмовлятись від борщу я не збираюся! :-)) У німецькій культурі, наприклад, пиво займає серйозне визнане місце. І ніхто їх не вважає алкоголіками, і це не завадило їм збудувати міцну державу. Потрібно змінюватись та ставати гнучкими. І навіть не тому, що ми відходимо від совка, а тому, що світ загалом змінюється. І швидше, ніж ми уявляємо.
Дякую ще раз, Людиноїдоїде! Не буду приховувати, що твір несе і розважальну функцію. Це було задумано. Радий, що повеселив.
Про інші нюанси твору та про його справжню історію виникнення я напишу після голосування.
Так що, як то кажуть, залишайтесь на моєму каналі.
Дякую!

Тобто, авторе, я припускаю, що в оповіданні щось не має пояснення, якщо в оповіданні взагалі є сенс.
Я вам нічого не винна, як і будь-який читач, щасти.

А, іще, коли прочитав назву, то спочатку уявив оце – https://static.ukrinform.com/photos/2017_09/thumb_files/630_360_1505456255-5822.jpg
Справжній термінатор.

“Тріщинка у правилах” тепер дозволяє проксимянам засилати сюди шпигунів і збирати інформацію про людство для подальшої експансії? А люди що?
Не розумію, чому дівчинка так сильно прив’язалась до шматка пластмаси. Хай навіть і розумного, вона ж його тільки зустріла-отримала.

Загалом миленька така історія, без особливої інтриги. Успіхів!

Читець, якщо ви це читаєте, то ви у чорному списку

Мене зачаровує загадковість Космосу де відповідей менше ніж питань. І все ще шукаю кращі інструменти для передачі цього в творі

Інколи краще жувати, ніж говорити

модератор

Дякую за коментарі.

А от щодо питань вірусів-епідемій-карантинів — то мені здається, що ви сприймаєте їх надто болісно. Нині ж не середні віки. І навіть не початок 20ст.
Нині все гарно й добре.

І, наспрадві, карантини можуть стати просто незамінними для зупинки якихось надмірностей у житті й розвитку людства.

Просто вимкнути рекламу — цього ж мало. Люди рухатимуться за інерцією. І їх, мабуть, не зупинити навіть антирекламою.

А от епідемія, хай хоч яка сумнівна — змусить і найскептинішу людину пригальмувати.
Це ж як блискавки в грозу — найбільші атеїсти раптом стають віруючими 🙂

От реально “клюква”. Наче й приємно таке читати, але млосно, тому що це фантастика, а якесь казкове фентезі. Хоча, технічно написано досить непогано.

“Яке рішення? хм.. гаразд можливо варто було прямо написати що тих п’ятьох ким ризикують відправлять у шутчну кому. Взагалі люди літають при свідомості.”

Ось, цього не вистачило в оповіданні. Незрозуміло, що за виснаження таке, що зараз ладне вбити п’ятох людей, але через два дні все буде добре, ще й обходиться переміщенням людей в кому. Це якось з мізками пов’язано? Хотілось би одного-двох речень про це в оповіданні.

“Музика. Ніхто з пристуніх на кораблі немає відповіді. Але можливо вона якось пов’язана зі згаданою інтуіцією, що допомагла навігатору прокласти маршрут навпомацьки по Магінтарах. Думав що жирно на це натякнув.”

Ні, я зрозумів, що музика допомогла складати маршрут. Це на самому початку згадується. Я думав музика матиме якесь вирішальне значення в кінці твору. Тому й запитав.
Дякую за відповідь і успіхів!

Дякую за роботу з комами. Надто поклався на автоматичну перевірку. Буду уважнішим.
І ні, ви жодним чинмо не образили, навпаки дуже допомогли.

“Амеріго Веспуччі” – не перевірив правопис прізвища. А дарма.

По твору.
Атронавігатор прокладав курс по магнітарах спираючись на комічні мапи, але дивлючись на нього під незвичним кутом. Рішення це поєднанян його знань та інтуіції. Бо вони впринципі не уявляли де знаходяться.
Шторм насувається навігатор про це знає. Інших данних в людей нема. Гіперкосмічні шторми ше невміють реєструвати в номарльному світі.
Яке рішення? хм.. гаразд можливо варто було прямо написати що тих п’ятьох ким ризикують відправлять у шутчну кому. Взагалі люди літають при свідомості.
Музика. Ніхто з пристуніх на кораблі немає відповіді. Але можливо вона якось пов’язана зі згаданою інтуіцією, що допомагла навігатору прокласти маршрут навпомацьки по Магінтарах. Думав що жирно на це натякнув. Але подумаю як ще про це сказати.

Дякую за змістовний відгук.

Мені також не зрозуміло, навіщо прибулець приходив…
“Але тут на них “повісили” чужий злочин, це не сподобалося, ясна річ”
Авторе, цього пояснення не вистачило у оповідання.

Багацько помилок псують враження про наче непоганий твір.

Приклади:
“Провівши рукою він активував доповнену реальність скафандру розкривши розрахунки” – бракує ком. Там надалі багато проблем зі зворотами.

“найкращій корабель” – “найкращий”, “найкращій” це комУ, а не який.

“Отямившись люди відремонтувати пошкоджені вузли” – не вистачати.

“та хуч зараз ”

“Це самий краї Рукава Персея”

“– От же зараз будуть погані новини?” – “отже” разом (“от же зараза” можна окремо :))

З діалогами якась біда.
“– Отже друзі, – кашлянувши почав капітан Альварез, – Ми всі зробили гарну роботу. ”
“– Та ідемо вже, ідемо — промовила Ельза, – зараз тільки хлопчиків заберу з пісочниці.”
“– Так. – в тон Сергію відповів Саліван підхопившись на ноги. – Але якщо стрибнемо зараз, то для тебе зокрема, шанси вижити мінімальні!”
“– Ми майже готові, – промовив Альварез. – і наш астронавігатор, Сергій Бриль, створив диво підготувавши маршрут.”
Крапка, кома, з маленької, з великої, немовби випадковим чином розставлялись 🙂

“Амеріго Веспутччі” – ви точно намагались це вимовити?
Ну і, місцями, дивний вибір чергування голосних, приголосних, але це справа смаку.

Не сприймайте коментар як образу, просто хотілось допомогти.

Тепер щодо твору. Корабель, втікаючи від шторму, виринув казна-де. Астронавігатор Сергій інтуїтивно складає маршрут повернення. Але виснаженість майже напевно вб’є п’ятьох членів екіпажу, про що повідомляє капітан. Невідомо чи шторм наздожене їх, чи ні, та капітан приймає єдино правильне рішення (яке?). Сергій засинає від ін’єкції. Так а що музика космосу?

Сама історія сподобалась. Продовжуйте.

Теж не вірю. Але я ніколи не був прихильником думки, що художній твір має бути реалістичним. Я задумав це як гіперболізований абсурд 🙂