Коментарі

Сподобалось! Позитивне оповідання, що залишає приємний післясмак.
Успіху!

Для Людоїда:

Дякую за відзначення позитивних моментів. Здається, що на головне ваше питання (і питання Риби-Зеленухи) я дав відповідь у дописі для Почекуна.

Вернадський, звісно ж, інший, але він для того тут й Вернадський, щоби активувати у читача, що знає це прізвище, певний ряд асоціацій. Вважайте це випадковим (символічним?) збігом, що у цих вчених збіглися прізвища.

“Єдині люди на увесь всесвіт” – звісно ж маються на увазі фізичні люди. І дійсно, чи справді цифрові копії можуть вважатися “людьми” – це питання відкрите. Та й віртуальний простір, в якому вони існують, – це той самий всесвіт, чи щось нове? Тож тут може бути багато причин, назвати їх “єдиними у всесвіті”.

Загалом так, оповідання можна розширити, але ми граємо за правилами.

Риби-Зеленухи

Так, все правильно, – повнстю покладатися на автоматику. Думаю, що штучний інтелект, який здатен відновити біосферу землі, вже якось захистить себе від банальних метеоритів.

А щодо наглядачів – а навіщо? Вони все одно довго не протягнуть у своїх фізичних оболонках. Я згадував в оповіданні про те, що вживання синтетичної їжі вивело людей на шлях вимирання. Саме тому вони й тікають у симуляцію. Зрештою вони можуть наглядати і звідти – з цифрового світу. Може у них там є цілий інститут, який наглядає за роботою ШІ., а може постійні стріми на Ютюбі з “фізичної орбіти”, через які в ріалтаймі можна спостерігати за відновленням планети. Додумати тут можна багато чого.

Оригінальна подача оповідання. Так, людина – істота соціальна, самотність стає важким тягарем.
Хоча у сюжету немає несподіваних поворотів і прихованих загадок , проте якихось недоліків я не помітив, особливих зауважень нема.
Успіху!

І що, так і пішли? Голі-голюсінькі?? Навіть без тіл???
Не знати куди й чого?
Якось то аж занадто ганебно…
Люди там вже зовсім сором втратили, чи що…?

Сподобалось. Наче маленький трилер, інтрига трималась до самого кінця.
Удачі!

Корисне оповідання.
Як не крути!
Почитають люди, і знатимуть, що буває без вологого прибирання…
І не думайте, що то лише від астероїдного пилу таке!
Грець з цією експансією…. Піду но я краще по швабру — треба протерти підлогу на ніч…

Для Почекуна.

Дякую за відгук.
Вони можуть спостерігати, але її реакція пов’язана не з тим, що перенесення потенційно може бути не успішним. Просто вона інтуїтивно здогадується, що копіювання і перенесення – це не одне й те ж, як про це говорять., як це намагаються по-філософськи “інтерпретувати” ідеологи процесу. Для її цифрової копії це, мабуть, дійсно виглядатиме як “перенесення” в інший світ, але Ольга як фізична істота лишиться на тому ж місці, з тією ж свідомістю, і весь її подальший досвід і досвід цифрової копії будуть вже відмінними одне від одного. Це вже будуть два окремих життя, з окремими лініями, що ставить під сумнів легітимність “перенесення” як такого. Тому, з етичних та онтологічних міркувань, процес передбачає синхронну “евтаназію” фізичного носія свідомості, щоби запобігти такому роздвоєнню. А питання, чи дійсно така цифрова копія може вважатися продовженням того самого життя – я вирішив залишити читачам для роздумів. Одне лише знаю – сама Ольга невпевнена, тому й відчуває тривогу в цей, можливо, переломний момент у її житті.

Радий, що вас зацікавило це оповідання. Мені здається, що це класно, коли твір викликає якусь рефлексію та запитання, тим більше, що у такому короткому тексті усе не поясниш. Головне – залишити ниточки до роздумів.

А я вже заздрю мертвим…
Все по сценарію 🙂

Нещодавно дивилася фільм про те, як у світі все змінилося і з’явилися страшні монстри, що вбивали їх тільки почувши сильний гуркіт. У фільмі майже не було слів, може тільки 3-4%, і сенс було зрозуміти важко, саме як і тут. “Копнувши глибше, знайдеш і відповідь” – цитата з мультфільму “Принцеса та жаба”.

До Едуарда:
Ну, от уміє ж людина грамотно і культурно розкритикувати і вказати на помилки. Дякую за корисний коментар.

Тема бананів так і не розкрита… 🙁

Дякую, Мандрівнику!
Що можу відповісти – автор просто не помітив, оскільки оповідання написане, вичитане та подане на конкурс в останній день прийому робіт. Банальний поспіх 🙂

> Дякую за коментар-дубль, Суддя!
> Щодо “недоперекладених слів” – нащо так? Я писав українською.
> 1) “Я лічу” – це слова дівчинки-мажорки, які свідомо викривлені, типу сленг

Летю — теж сленгувато виглядало би.

> 2) “Старушка” – є таке слово українською!

Є у Втссум, але чи є у Кримського — от це питання?

> 3) “Було зліше за всіх” – так говорять жеж, що “комусь було зле”. Це не калька, а радше спроба морфологічного епатажу, може, й невдала.

Зле-злецько-злецькіше?
Бо зліше — то, зд., щось інше.

> Тобто, якщо в чомусь помилився, то точно не тому, що перекладав з російської.

Гора з плечей. 🙂

> Щодо сюжету: я намагався показати, не пояснюючи, що МКС зоставили на одного оцього Ореста, щоб він прибирав за мажорними Інстаграм-вечірками, і ніякою наукою він там не має займатися. А тепер, за задумом, зможе привернути увагу до цього.

Жахлива новина… 🙁
Бо він же ж щось думав про власний відеоканал!
Чергування групи — було би краще.
І наявність серед у них популяризатора науки, який робитиме це вдаліше — теж було би добре.
І випадкий успіх Ореста — чудово!
Бо надлишок зневіри — то якось погано…

> Щодо мотивації терористів – я даю натяк, що це могли бути росіяни Типу образилися, що американські корпорації випхали їх з МКС і все у них остаточно розвалилося.

А й справді…

> Я чудово розумію, що ці пояснення – не аргументи на користь твору, бо все має бути ясно з нього самого. Але, принаймні, дякую за фідбек: може, внесу потім правки, щоби прояснити деякі моменти.

Та навпаки.
Саме деякі недомовки зробили оповідь світлішою, аніж є насправді. 😉

Авторе, Вам вдалося майже неможливе: вдало поєднати наукову фантастику з містикою та фентезі. Чудова історія, прекрасно все реалізовано. Однозначно оповідання одне з найкращих на конкурсі!

“Та, як на мене, що не чітко зрозуміле в тому можна побачити іронію, мораль, метафору”, ні, авторе, повірте, усе що може бути незрозуміло, зрозуміють неправильно, або зовсім не зрозуміють. Мені здалось, що Ви хотіли показати, як на місце одного гвинтика (солдата) встає інший і навіть мені передався від того якийсь філософський сум (але це я пару разів твір перечитав і те не певен щодо своїх висновків). У вас є цікава штука – ЗОРЖ, але в оповіданні вона не обіграна (до речі, бажано уточнити, чому вона не побачила ГГ).

Оповідання сподобалося поки що найбільше з прочитаних. І пояснення зайві, все зрозуміло з тексту. Світ Венери змальований теж добре. Навіть ГГ вийшов не шаблонним, як часто трапляється в мініатюрах. Автору успіхів.

> Rosava

Радий це чути.

> Едуард

Оооо… Маршрутів поназатвержували — не злічити. 🙂
Але є одна халепка… Халепонька.
Для чого той “маршрут” і “маршрутки”, якщо кожен може назбирати сміття, конвертувати його в зорельотик, і літати самостійно? 😉 Ширина доріг не обмежена ж… 🙂

Усе було б добре, тільки не обгрунтовано важливий момент – чому той вусань саме так сказав? Тобто хлопець розказав йому, що комісія не приймає заявку через те, що не вірить, начебто він сам додумався. Логічно, що вусань би сказав, щось на зразок: “мало їм придумати вічного двигуна, треба ще довести, що ти його сам придумав”. Тут скоріше технологічна експансія (зміна Марса на Землю нічого б в оповіді не змінила), але чом би й ні.

Дякую, Фантоме, за коментар. Так, погоджуюсь, що ідея не нова, але просто захотілось написати про неї 🙂 А ось щодо відносин, мені здається, що немає різниці яка пара, бо це в будь-якому випадку людські нормальні відносини. Та й за вашою логікою, я маю виправдовувати і гетеросексуальні пари, наче це якась дивина 🙂

Сподобалось.
Та у мене виникло таке саме зауваження, я як і в попереднього коментаря.
Не вистачає пояснень про мотивацію героя. Навіщо йому це?
Не вказано, до речі, який був план далі, після відправки матеріалу до друга.
А також не вказано, чи підписував герой документ про нерозголошення. Що саме він порушив?