Коментарі

Вітаю, авторе!

Написано гарно, але ідейне наповнення не сподобалося. Згоден зі Шпротиною і Птахою – нема чого ту завісу відкривати взагалі, лишень укріплювати.

“Вона живиться не магічною силою, а ненавистю з обох боків”. Коли вже алюзії до сьогодення, то мені здається, що завіса мала б тримається на нашому небажанні бачити їх. Натомість бажання переважної більшості з того боку – знести, знищити, стерти з лиця землі – має лише розривати завісу.

Успіхів!

Вітаю, авторе!

Ідеологічне наповнення нормальне, на злобу дня. Але мені незрозуміло, чому прямо назвати піратів москалями можна, провести пряму алюзію між капітаном і… гм, я промовчу – можливо, а от жертву агресії – ні? Мені тут взагалі все дворянство не зайшло. До того ж нагадало джихад Пола Атріда. Як на мене, було б краще проводити паралелі до захоплення наших кораблів у Керчинській протоці. Те саме піратство ж.

Успіхів!

Написано гарно, однак загубився трохи. Склалося враження, що текст сильно порізаний і залишені лише сильні моменти. Може, так і є а може така клаптикова структура була у Вашій задумці, Авторе.
Щасти на конкурсі!

“— Де ти був?
— Бігав.”

Олдовий прикол)

Загалом приблизно те саме скажу: читається легко, але проблема людяності у зв’язки з технічними наворотами живого тіла, м’яко висловлюючись, трохи заяложена, і видати про неї щось революційно нове в межах 6000 знаків, мабуть, важко.

Чого пішла, я якраз розумію. Нудно жінці стало. Зникла гострота.
Чого став перед фінішем, у принципі, теж. Вони тут усі перенасичені враженнями в цьому світі. Ніби тепер хоч вічно живи – але нафіга. “Нікому тримати”. То куди бігти. Ну переможе усіх – і шо.
Вічний тільки сміттєвий терикон.

Два запитаннячка:
– Як вона знає, що таке Земля, якщо у них там прийняті закодовані назви?
– Чому вона людина?

Моя версія: ГГ дурень, а це пастка для нього особисто, тому що інші “згиначі” простору не хочуть конкуренції з якоїсь Землі. Але це вже інше оповідання, яке так і не народилося.

Нудно.

Треба було назвати “Рояль у кущах у спадок”. При чому ця штука ж реально в кущах стоїть…

Задовга експозиція на тлі такого кулеметного розстрілу читача несподіваними відкриттями наприкінці. Персонажі взагалі там не дуже потрібні. Чесно кажучи, мабуть, не варто було в такий обсяг пхати цю історію.

Після таких текстів виникає непереборне бажання розповісти “шо я зрозумів”))

Прибульці збирають врожай страху? Але ми ще не дозріли до нової його якості, несмачно їм, неінтересно – треба ще трохи нас дезорієнтувати, отупити ілюзією всезнання. Це добре.
Карикатурна Лєра й гег про Сталіна мені несподівано теж зайшли, от якось влучило. Лєра така прекрасна кончєна дура, що її навіть ненавидіти неможливо.
Пацани в Зоні 51 довбають тарілку молотком… оце вже гірше. Чогось за суб’єктивними враженнями це навіть карикатурніше од Лєри. Якось геть картонно.
(Ну і взагалі, взагалі, де ж опис штурму Зони 51 ланкою бойових Нарут, раз пішла така п’янка! Чи що там народ вигадав? Я перепрошую)) Просто неможливо про це не думати!)

І от разом забагато всього на цей невеликий ліміт: прибульці, зневірені дослідники, перенасиченні інформацією, сєпари… калейдоскоп)

Мене цікавить, чому тільки Олексій почув голоси доріг. Требу було торкнутися рукою? Раніше ніхто не торкався?..

Насправді ідея інтригує, але реалізація, як на мене, вийшла дещо наївна.

Дякую всім небайдужим, хто сюди завітав!

“I” – ви помітили саме те, що проходило тоненькою жилкою, але що в рамках короткого оповідання не розкриєш – проблему поведінки людства, як соціуму, як єдиного розумного виду, здатного контролювати наслідки своєї діяльності. Задайте свої питання відносно подій сьогодення – безконтрольне використання пластику, кількість викидів у атмосферу, перенаселення і т.д.. До чого це призводить? Чи ніхто не бачить проблеми? Чому люди майбутнього мають бути сильно розумнішими? До речі, які ви прогнозуєте наслідки дій сучасних людей? 🙂
Розумію, що оповідання зовсім не про це, але ви самі запитали. Є люди – ідеалісти, які прагнуть вивчати закони природи й жити з нею в злагоді, а є просто “пасажири” планети Земля, котрі використовують всі можливості, щоб гарно прожити життя, і не думають про людей завтрашнього дня. Але все це не про цей твір, вибачте. Можемо продовжити дискутувати деінде.

До речі, вони не могли нічого шукати в базах даних, бо ніщо не вказувало на те, що це предмет земного походження. Припустити звичайно могли, що це щось земне, але все одно б залишалась невизначеність до самого моменту зближення.

“В українській нема слова щупати, зате є мацати, тож для позначення кінцівок головоногих та органів комах здавна вживається два слова: помацок (невеликий) і мацак (великий)”

А англійською мовою “мацати” буде “palp”, проте ті ж самі “мацаки” звуться “tentacles”. До речі, тентаклі теж непоганий варіант, не подобаються “щупальця”, можна ним скористатися. Проблема “мацаків” в тому, що вони не лякають. “Він жахнувся, відчувши як стискають в сталевих обіймах липкі холодні мацаки”. Бачите, одне слово губить весь ефект. І, якщо НФ це ще стерпить, до український горор “мацаки” перетворять на комедію, тож адекватний синонім їм конче необхідний.

Прикольно, романтично, але не те щоб дуже читабельно. Перший момент. Читач не має відчувати себе зайвим в історії. А коли хлопець залицяється до дівчини і червоніє, єдине бажання відійти і не заважати їм. Може в них все вийде без нас… Але якщо вже автор втягує читача у їхні стосунки, то тут знову ж таки. Показуйте, а не розказуйте. А тут автор вдався до розповіді. Спишемо на формат мініатюри. Другий момент. Розселили ми людей по околицях на всю Сонячну Систему. Що далі? Чим зміниться життя від цього кроку? От навчаться вчені як слід розігрівати резонансну плазму, наші діти будуть зі сміхом читати нашу ретро-фантастику.)
Успіхів.

Початок заінтртигував, а далі цікавість пішла на спад…І де тема кроку також не зрозуміла? Дякую)

Історія неправдоподібна. Якщо хлопчик допрацьовував крила, то він мусив знати про вагу, яку вони здатні підняти. Після появи гладкого друга я одразу зрозуміла, чим все закінчиться. І щось не второпала про білу тканину…Дякую.

Топ групи. Написано цікаво, персонажі яскраві та об’ємні. Фінал прогнозований, але все ж логічний. Рано чи пізно всі бар’єри падають і людям треба щось робити з тими, хто за ними.
Успіхів.

Дякую шановним коментаторам за слушні і просто зауваження!
Ні, це не частина більшого твору, хоча, з іншого боку… Річ у тім, що мені дано не давав спокою відкритий епізод в одному дуже відомому романі одного дуже відомого фантаста і вченого. Але писати фанфік не хотілося, тож локації, світ і герої цілком самостійні, як і сама історія.
Тут усі дивуються, звідки Нечай усе знав. Не знав, але припускав на основі наявних фактів, зібраних другою експедицією – вони наведені у творі. Він ксенолог, фахівець із контактів. Усе підготував на Землі, але у власній правоті не був певен, тож пояснив усе після вдалого експерименту – це все теж є у творі.
Щодо щупальців, то якраз це й є калька з російської і найрузизміший русизм. В українській нема слова щупати, зате є мацати, тож для позначення кінцівок головоногих та органів комах здавна вживається два слова: помацок (невеликий) і мацак (великий). Те, що щупальці проникли в совіцькі словники, ніякий не аргумент їх українськості.

Цікаво, але малочитабельно. Спишемо це на поспіх в останній момент. Але навіть для поспіху в останній момент є кілька питань. Нащо було приплітати москалів явно? Сучасна література має не розказувати, а показувати. Вистачило б кілька фраз застигнутих зненацька піратів. Пересолили. Ну, так… В чому мораль? Що має отримати читач, прочитавши про різанину і ненависть?
Успіхів.

Кумедна мініатюрка, учміхнулася)

Оповідання з тої породи, що я називаю “гальмівна фантастика”. Тобто та, що гальмує прогрес на противагу фантастиці прогресивній. В цьому немає нічого поганого. Може саме завдяки такій літературі вчені в нас час з відповідальністю ставляться до того, що вони роблять. Але це знову світ без динаміки. А писати про світ без динаміки у час, коли все постійно змінюється… Ну, може комусь подобається ходити у теплих шкарпетках серед літа.
Успіхів та наснаги.

Кінець дійсно цікавий. Але заувага як і до значної частини оповідань на конкурсі. Що зміниться, якщо початок скоротити? Може підготувати читача до закінчення можна іншими словами?
Наснаги.

Уявіть собі, що вони стрибали чи падали не в реальну порожнечу, а в безодню Всесвіту.
Не поодинці, а один за одним. Вони ж не гинуть, вони розчиняються в безкінечності, аби повернутися в іншому вигляді. Це нормально. Просто в нас із вами різні грибочки. 😉
*бурмотить під ніс – не варто… не варто було писати оповідку вночі протягом трьох годин*
Може, й турнуть мене після першого туру. Але ж трохи пограюся! Бо це вже залежність від конкурсів. )))