Коментарі

У жанрі чогось типу розширеного анекдоту на соціально значущу тему цілком у.
Не те щоб зайшло, питань чимало, але на один раз піде.

1. “Сам астронавт перебуває на кораблі, щоб не заразитися інопланетними організмами, чи навпаки не засмітити екзопланету земними.” Плюсик за ідею. Згоден, що в реальності так і було б.
2. “Усі перебуватимуть у скафандрах. Довічно. ” А дезінфікувати костюми ніяк? На крайняк – спалити. І якщо це одна зустріч, то і з людими більше контактувати не можна, бо від костюмів заразяться.
3. Як заведу кота, то назву його “мурмурандо”))) Котики важливіжі за життя… Здається це було у “Любов, смерть та роботи”. Серія де роботи по руїнам людей ходять.

Е-е, дякую за сексизм.
Також за тупих і позбавлених елементарного виховання астронавтів, які кидаються з кулаками один на одного. Ще за перетягування стереотипів у 208(7)-якийсь рік.
Також за дискримінацію гуманітаріїв і повну відсутність пояснення, про що взагалі була ця історія.
Мда.

Вітаю, авторе!

Прикольно вийшло, така собі історія-перевертень. Але проблема тут в “движку” оповідання. Ці істоти знаходятся десь на планеті і потім виявляється що одна із істот – сам(а) є планетою. Виходить, земляни настільки тупі, що не можуть відрізнити істоту від планети?

Успіхів і наснаги!

Складно здивувати сучасного читача життям на субатомному рівні після популярних штук на кшталт Людини-мурахи.
І сентиментальність мені не сподобалася теж. Тут якось через твір як не втрачена кохана/коханий, то загублене дитя – кіко вже можна)
Історія, безумовно, є, просто я не ваш читач.

Сподобалися ритм і стиль оповідання – вони, як на мене, добряче витягують твір, бо кінцівка дійсно незрозуміла. Також ось ця фраза “– Ми називаємо їхню Землю Землею з поваги до мешканців планети, для яких це єдина Земля, тож чому б тут не бути Інституту міжпланетних досліджень і, скажімо, Saturday Night Live, які при цьому будуть унікальні й неповторні?”, як на мене, побудована не досить вдало і більше заплутує, ніж щось пояснює.

Мені не вистачило інтриги… І довелось перечитати двічі, щоб зрозуміти, а за що ж судять відповідача. За першим разом чомусь здалось, що судять саме дівчат…
Оповідання цікаве, та мені здалось заплутаним.

Вітаю, авторе!

А про що був цей потік свідомості? Даруйте, я стільки не вип’ю, щоб зрозуміти суть твору 🙂

Успіхів і наснаги!

Скажу відверто, мені чимось імпонує ідея оцифрування особистості. Стиль, описи, атмосфера – сподобалися.
Єдине питання: невже люди, які ще не оцифрувалися, ніяк не можуть зв’язатися/спостерігати за тими, хто вже в симуляції? Якщо не можуть, то як встановили, що діджиталізація (вибачте) особистості проходить успішно? А якщо можуть (а, отже, те, що свідомість буде перенесена успішно – факт), то через що так хвилюється Ольга? Я можу уявити, що в героїні трохи здали нерви в усій цій ситуації, та все одно, як на мене, реакція надто бурхлива як для останньої людини, яка перейде в цифровий світ (адже перед нею, вочевидь, це успішно зробила енна кількість населення Землі).
Тим не менш, із представлених у групі творів цей зачепив найбільше.

1. “Ну тобто, не капітаном звісно, а рядовим пілотом. Так, може це і не надто відповідальна… та все ж цікава і весела робота…як би ж я ще розбирався, як там ті штуки працюють” . Кінцівка – вони врізалися в сонце. Згадайте Джокера з Мас Ефекту та все, що він як пілот зробив для успіху команди “Нормандії 1 та 2”. Крутіше нього тільки Шепард. Пілот це дуже відповідально.
2. Надто багато спогадів про нейронет. На певному етапі дратує, наче з героєм більше нема про що говорити.
3. Загалом історія сподобалася. Сам персонаж цікавий та живий. Оповідання виконане в стилі “About myself” і досить не погано для нього підходить.
4. Орфографія звісно крива, але сама історія мені зайшла. Є в ній емоційний гачок.

Дякую за ваш коментар Спостерігач.
Ось відповіді на Ваші питання.
1. Тоді чому хтось має успадкувати все твоє майно, якщо ти ще здатен ним свідомо користуватися та розпоряджатися? Тому що смерть, вона і в космосі смерть) Це алюзія на смерть у доцифрову епоху, коли духи живуть у своєму світі, а люди у своєму. Люди майбутнього мають широкий спектр можливостей для розвитку своїх можливостей. Одні постійно продовжують своє життя купуючи різноманітні імпланти і сироватки, а інші позбуваються свого тіла свідомо або в результаті смерті для перебування в цифровому світі. Як тільки людина оцифрувала мозок то виникла проблема користуванням майном. Згідно законодавства майбутнього, людина перейшовши в оцифрований стан мусить відмовитися або передати майно живим і почати нове життя.
2 Чи їх лінь аж настільки більше жадоби? – Так, вони ліниві і повністю вдалися в свою матір, яка і вийшла заміж лиш через те що чоловік добре заробляє
То чому вони взагалі приходили спадок ділити? – Думали що попадуть на халяву) Але батько був ще той перець і сказав що я достойний)
3. Просто момент з історії світу для цілісності картини.
4.Якщо він “не був представником чистих чи генетично-деформованих порід” то як песик був настільки розумним, прямоходячим та вправним?! У нього ж лапки від природи!!!) – Лапки лапками, але є розумна голова на плечах і був гарний вчитель.

Вітаю, авторе!

Гм… Ну, особливого негативу я до (спойлер) не відчуваю. Є, то й є. Проте хотілося, щоб це було якось виправдано сюжетом, світом, фантприпущенням. А якби дійові особи були дівчата? Або (спойлер) пара, щось би змінилося? Як би це вплинуло на сюжет? Ніяк.

Ідея телемагазину обігрувалася на конкурсах неодноразово, здається, навіть на ЗФ було кілька оповідань. Тому нічого нового для себе не знайшов.

Успіхів та наснаги!

Нагадало фільм Кін-дза-дза. Непогано написано в порівнянні з іншими в цій групі. Особисто для мене можна було не добавляти вкінці про пришельців, себто прибульців. Я й так зрозумів до чого воно йдеться. Краще було б наділити шапку, якимось більш космічними властивостями. Бо космос тут лише в теорії. Ну але то таке…

“Дуже відчувається брак напруги і мотивації для ваших героїв.” – бо це спричинено специфічністю вимог конкурсу, тому й довелося багато скорочувати – приблизно на третину. Там були і думки і події, але вони здалися другорядними. Є такі люди які “підуть на принцип” та не захочуть мовчапти – як той “Професор” та головний герой. Вони вважають що приховувати існування позаплетного корабля який вмерз у лід – це злочин проти людства. Особисто знаю таких типів 🙂

“Чоловік сидів […]. Схожій на Айнштайна”
СхожИй
“пошуклився”
Авторе, якщо не важко, можете розтлумачити слово? У словнику не можу знайти)
“Спогади нахлинули, як раптовий холодний душ”.
Думаю, тут краще “Спогади нахлинули, як холодний душ”, без “раптовий”. Яким чином холодний душ буває раптовим? Можливо, обдало спогадами, як крижаною водою з цебра? Абощо.
“Лекс пошуклився, наче від холоду. Спогади нахлинули, як раптовий холодний душ”.
“холоду”, “холодний” — краще щось замінити, наприклад, на “крижаний”.
” Я пішов на хитрость”.
хитрІсть

Світова змова, йой!
Через текст важко продиратися, але заміс історії цікавий. Як на мене, то ці описи, як він туди потрапив, до якої посади дослужився і т.д. абсолютно не сюжетотворчі. Краще було б пояснити мотивацію героя, чому він такий унікальний, що вирішив не мовчати і розкрити правду. Зазвичай люди не йдуть проти прямих наказів керівництва, навіть якщо вони їм не подобаються. Чому його так зацікавив цей корабель узагалі?
Дуже відчувається брак напруги і мотивації для ваших героїв.

З всіх оповідань у цій групі цей твір мені сподобався найбільше. Блискуче описані герої, є ідея та логічний фінал

Дуже багато сильних емоцій, якщо читати лише на емоціях – то твір гарний. А ось якщо вмикнути таку функцію як логіка – то вже здається що не дуже. Справа смаку. В автора є хист до емоційних описів, й цим треба користуватися.

В цілому сподобалось.
Єдине, що для мене виглядає зайвим – те, що камінці витягли героя з-під завалу. Навіщо витягали? Чому саме його? Чим саме він заслужив здійснення свого бажання?

Майстерно написана мініатюра та дуже вправно подана головна ідея твору!

Буду вдячний за будь -який коментар до твору, навіть якщо будете його дуже сильно критикувати 🙂 Критика вітається, буду вдячний за будь-які зауваження:)