Коментарі

Сторонній, дякую з відгук.
Щодо пояснень в оповіданні. Дійсно, напевно, для художньої цікавості це все має бути описано в діалогах. А от якраз мене в дитинстві часто дивувало і “коробило” від того, коли герої намагаються один одному щось пояснити що і так вони між собою знають. Виглядало дуже наївно. Як на мене, просто легше це пояснити звичайним текстом. Але думаю, в шанувальників худ. літератури протилежні думки ))) Іноді такі діалоги просто виглядають абсурдними. Що варті іноді цілі монологи вбивці перед своєю жертвою – повний абсурд 🙂 . Вставка таких діалогів щоб вони не виглядали абсурдними – ціле мистецтво. Не знаю чи я це колись опаную, але дякую що звернули на це увагу.

Окей, в тому, що правила транслітерації ледь не всі чомусь вважають апрірорі більш істинними для передачі власних назв, ніж здоровий глу… даруйте, тобто, ніж фонетику мови оригіналу, нічого нового немає, але “місіс Гадсон”. Це ж максимально промовисто. Гадсон. Розумієте? У прізвища з’явився окремий сенс. Тішить те, що для сюжету це величезний плюс, адже таке прізвище підкреслює походження місіс. Тож я просто сподіваюся, що це було зроблено навмисне, а не випадково.
Однак…
…це ж фанфік? Як його оцінити?

Надто великий відрізок подій. Читаючи, плутаєшся у часі і в героях. Ідея хай би була, але подана надто прямо і часто повторюється. Тобто хотілося б, щоб герої якось практичним шляхом (у тому числі через невдалі спроби) дійшли до висновку, що таки так – потрібно об’єднання заради мети. А так виходить з моменту, як солдат почув цю ідею, усе пішло, як по маслу. Ту ще такий момент, якщо солдата так зачепили слова союзника, то було б добре показати, причину (наприклад, вони були близькими друзями, померлий врятував життя того, що вижив тощо).
Авторові удачі!

Кінцівка сподобалася, неочікувана. Якби ще якось прив’язати те, що гг дивак, до цієї кінцівки… Гадки не маю, як це зробити, але оскільки це мініатюра, то вся інформація повинна бути зв’язана між собою, тоді текст “грає”. Тут не грає, проте має потенцал.
“А ти чому не одружуєшся? Може ти хворий?” Дякую, це було класно 😀 І справді смішно через те, наскільки життєва жиза.
Назва оповідання підібрана дуже вдало, як на мене.
Успіхів на конкурсі.

На жаль, з оповіді зрозуміло критично мало.
За фішку з «Ромбо-коло на титульній сторінці», «Летимо за лазером до світанку», «Учені відправляють тарілку землянам» плюс. Оцінила.
Але ось що мені цікаво.
Як оповідання відображає частину назви “Штучна планета”?

Успіхів на конкурсі!

Це елементарно, Прибульцю, не в балах щастя 🙂

Виходить, дарма старий розпинався – дівчина за оповідання геть не змінилась і все ж пішла на зустріч ((
Хоча, це досить життєва ситуація.

Йой, приєднуюсь до питання Росави.
Нє, у веселому абсурді також буває свій шарм. Але нема теми, нема балів ((

Довелося прикласти зусилля, щоб розібратися, хто є хто та з яким кольором волосся. Головних персонажів лише двоє, але можна легко заплутатися.
(спойлери детектед)
Отже, древа на планеті мають почуття та можуть обурюватися чужинцям, які намагаються задурити голови місцевим? Ха, здається, дерева розумніші за гуманоїдів 😉
Текст навіяв атмосферу літнього вечора в якійсь пасторальній місцині, мабуть тому й такий пеальний кінець здається вдоночас нереальним, як уві сні, а тому не викликає почуттів цією нереальністю, і болісно розбиває загальне тепле враження від того, що у героїв все було гаразд, скромний майже сімейний (а може, й сімейний) бізнес, і все це так швидко обривається.
А все тому, що не варто тримати споживачів за дурнів або, принаймні, вголос говорити про це біля потенційно розумних дерев.
Пунктуацію ще б вичитати.
Успіхів на конкурсі, авторе_ко!

Згоден, кінцівка розчарувала. Але весь інший текст дуже порадував, тому, певно, увійде в топ)

“папробуй – шепнула мєчта”. Норм був би текст для проповіді свідків Єгови, але для цього конкурсу це занадто… не оповідання. Тач!

Мені теж сподобалося. Трохи засмутила поява андроїда в кінці, адже у тексті перед цим не було заявлено про існування андроїдів. Відповідно, справді сприймається, як бог з машини. Але в іншому дуже добре, і, мабуть, увійде в мій топ)

За дофіга років коментування фортечних конкурсів я вперше не знаю, який написати комент, ггг)

Ну, пораджу автору наступного разу прочитати тему конкурсу і менше ділитися з нами своїм безцінним чуттям, а більше – цінним сюжетом 😉

Знову забагато пояснень. Чому персонажі спілкуються так, ніби намагаються все пояснити читачу? Справжні спеціалісти не розмовляли б так про речі, з якими працюють щодня: ніхто не казав би “плазмові потоки” і всяке таке. Ну а щодо сюжету – сам він непоганий, але я не побачив за ним якоїсь цікавої думки, тому назагал складається враження, що авторка створила текст, аби показати, що вона щось шарить у фізиці та у її ліричному сприйнятті.

Але успіхів!)

Відповідність темі є. А от подача якась запроста, як переказ. Сюжетні повороти також прості і передбачувальні. Поясню, авторові, може згодиться на майбутнє. Поганий дядько прилітає захопити планету, з’являються мудрі і всесильні мешканці планети і легко вдвох усіх перемагають. Хотілося б побачити або якісь вагання полковника, або хоч якісь труднощі в тих послів, або неочікувану розв’язку.

Непогано, але забагато ця істота розказує словами. Якби все це лишилося за кадром, твір не втратив би цінності, та й навіть отримав би додатковий шлейф загадковості. Менше пояснень)

Але взагалі толково, і мислення у автора явно цікаве. Успіхів!

Дякую. Я б так не узагальнював щодо колонізаторів, але часто це правда)

по-перше, це не тюремена камера, а психлiкарня
по-друге. бувають такi неймовiрнi спiвпадiння що навiть у книжках не трапляються

Дякую за запитання 🙂
Андроїди ідентифікують один одного не за обличчями. Як саме – поки що не можу розкрити 😉 , про це буде в одному з повних текстів.
N-118 і т.д. – це і є їхні імена – у кожного своє.
Назва блоку – це не назва окремого помешкання, це, як поштова адреса багатоквартирного будинку. В ньому мешкають андроїди різних національностей або неемоційні, які не належать до жодної з національностей. Тому латинки в адресі, як на мене, достатньо. Але я навмисно використав такі літери – щоб дати читачеві більше простору для осмислення прочитаного.
І цілком згоден – у тексті і справді можуть траплятися певні нелогічні моменти. Але на те він і художній текст, щоб відрізнятися від наукової статті 🙂

Дякую за відгуки!