Коментарі

Як на мене, забагато намішано, починає калейдоскопити :-). Ну й ухил у нашу політику робить гумореску якимось уже памфлетом, чи що. А так непогана гумористична історія. Яка таки потребує ще доопрацювання, щоб засяяти на всю губу :-).
Удачі на конкурсі!

Написано гарно, хоч русизми “висікав”, “вдів” на початку дещо псують враження, як і тіло, що шубовснуло в кінці (шубовснути можна в рідину, але не на асфальт :-)). Тема олюднення машини, м’яко кажучи, трохи не нова, а подача її з різних ліжок рятує не дуже.
Удачі на конкурсі!

Зовсім не нова ідея і не зовсім вдале її втілення в форматі мініатюри. Як на мене, достатньо було розробляти одну з трьох історій, а так змішались в купу коні, люди… 🙂 Через це кінцівка зібгана і ніяка, а мораль подана надто в лоб.
Удачі на конкурсі!

Ми тут із духом Станіславського знов кричали в унісон :-). Несерйозна поведінка дослідників-першопрохідців: двічі (!) облетіли планету і два тижні (!) вивчають з поверхні… Не знайшли нічого – пиши звіт, дороги якісь там по цимбалах. Ми он Землю кілька століть вивчаємо, а міста майя, скажімо, і досі знаходять. Знову ж таки, нововідкриту планету вивчає стажист із п’ятьма роками біофаку… Не так я уявляв космічну експансію людства, не так :-).
Написано непогано. “Добре пригнані” краще б змінити на “припасовані”.
Кінцівка туманна, але несподівана, тож потенціал наявний. Але, як на мене, голослівне твердження, що дороги, мовляв, розумні, без жодного обґрунтування чи бодай натяку на нього, звучить не дуже серйозно.
Удачі на конкурсі!

Навзаєм!

І мушу відзначити, що й мені, як людині, теж не сподобалось, що нас отак-от свавільно можуть хруськати!
Неприємно – як не крути…
Втім, припускаю, що та людина насправді не аж так дуже й постраждала. Логічно припустити, що її потім якось відновлять!
Це було би нерозумно робити на полонині, бо навіть мізерний провал у пам’яті – викликав би занадто бурхливе й невчасне обговорення. Дуже багато вільного часу там у людей… 🙂
А от записати людиняці фальш.спогади вже вдома – то ж зовсім безпечно! Навіть як щось волатиме в соц.мережі – воно ж булькне, навіть кіл на hdd не лишивши…

Маленький …, але гігантський … Тримайтесь міцно за свої …! Гм, про що це я.
Якісь недолугі ці ваші Ідеурги. Мають крила та не літають. Знаходять голову для розміщення ідеї, але не бачать, що голова безнадійна.
Сюжет чимось нагадав мультфільм “Думками навиворіт”. До речі. чи є різниця між ідеєю і думкою? Бо ідея “випити пивка” може бути такою перший раз, потім це вже не ідея, нмд.
Тут була Велика, Абсолютно Геніальна Ідея Написати Абищо.

Непогано. Та, як на мій смак, то останнє речення зайве. Все одно «дива» лишаються фантазії читача.

Шановні коментатори, дякую за увагу до мого твору!

Юрію, гадаю, Ви маєте рацію. Оповідання навіяне спогадом з далекого дитинства, коли не лише трава здавалася зеленішою)

Олегу, дякую за картопляну адвокатуру) Про прямолінійність – це так, одна з моїх хиб, на яку звертають увагу читачі. Мабуть це тому, що я й сам не дуже полюбляю читати твори із занадто закрученими сюжетами і неочевидними прагненнями героїв.

Якось написано дуже просто, я б навіть сказав по-котячому.

Прийшла ідея написати великий схвальний відгук на оповідання, але тут кіт заважає. О, точно, піду потролю кота.

Цілком адекватне оповідання. А скільки розмов про гуморески! Називають їх… як тільки їх не називають!

Удачі на конкурсі!

Сподобалося оповідання, відсилання до оповідання О. Генрі “Дороги, що ми обираємо” й до казки “Чарівник Смарагдового міста”.

Єдине, що зіпсувало враження, це те, як легко командир відпустив стажиста самого-однісінького на флаєрі. Розумію, що на радощах. Розумію, що це якраз правдоподібно, адже аж 212 польотів до того відбулися вхолосту. Але це ж література, що повинна виховувати, а з дрібниць і виростають великі катастрофи. По техніці безпеки навіть в цех не можна ходити одному.

Але, якщо техніка безпеки, то банально, то не вірю, що командир не задумався про те, що зараз цей шмаркач полетить сам, розіб’ється, а його, командира, позбавлять премії за таку чудову знайдену планету, якщо й не гірше…

А так, удачі на конкурсі!

Якби ідея була оригінальна, було б класно, а так, дійсно, просто нормально.

Спочатку не сподобалося, не сподобалося, потім закінчення, і сподобалося. І то добре.

Прочитав продовження )

Коли хруснули, хотів написати:
– Але, але, але… що ж вони робитимуть, адже туриста будуть шукати.

А потім замислився, а якщо Дваку сподобається бути людиною? Він нею залишиться, започаткує екофантастику, стане письменником… Гм, так недовго й до параної.

Успіхів!

Це дійсно може бути частиною більшого твору. Де власне й стане відомо, що [спойлер].

Сподобалося. Але не без кількох досить неспокійних моментів. Подібні тексти було модно писати більше двох сторіч назад і це називалося високою літературою. Ця висока література не врятувала суспільство від двох світових воєн. Натомість потім настала епоха шістдесятих, де було модно писати тексти з динамікою та сильними персонажами. Ми отримали підкорення космосу та рок-н-рол. Світ уник ядерної війни, хоча хто зна при чому тут література. Тепер в моді постмодерн. Ми впевнено крокуємо до Третьої Світової?

В принципі непогано, місцями навіть кумедно. Хоча сумно, що автор переносить у майбутнє такі інфантильні звульгаризовані типажі, ще й проєктує їх на інопланетян. Посил-то мені зрозумілий, а от форма подачі могла б бути й цікавішою, позаяк досконалість не має меж :-).
Удачі на конкурсі!

Дякую за коментар, Зіркоходе.
Ну незручним було саме сидіння (процес), а не конструкція. Постійно діюче навантаження впливало і на суглоби і на внутрішній тиск.
Не зовсім зрозумів, де там були звуки в космосі. Всі звуки були всередині човника, де є атмосфера.
З оформленням діалогів цілком згоден. Захотілось оформити як радіозв’зязок, але напевно звичайний діалог буде доречніше.

Дякую за відповідь. Можливо, справа в тому, що ви чекали науково-фантастичного обґрунтування, проте вийшло зовсім навпаки )