Запис 36 Тридцять шостий звіт капітана корабля «Дослідник-88» Кай Д-Ч-4574. Сьогодні досягнув максимальної швидкості. Усі системи працюють, як потрібно. Рухаюсь за встановленим маршрутом. Почав читати нову книгу. Неймовірно цікавий детектив. Роботи було достатньо, тому ще не заглядав у бібліотеку кіно та ігор. Тепер буду мати більше вільного часу, зможу розважатись. Ще раз хочу подякувати… Читати далі »
Ми чекали від космосу надто багато. Він завжди здавався таємничим та повним неймовірного. Кожен потай надіявся, що десь там, на черговій планеті, там, за новим поясом астероїдів чи попід світлом нових зір люди знайдуть щось, що переверне всесвіт. Щось, що змусить нас по іншому подивитися на життя. Щось, що зробить його важливим. Ми завжди шукаємо… Читати далі »
Двері атмосферного шлюзу відчинилися і у приміщення увійшов чоловік у скафандрі. Одним швидким рухом він зняв шолом, пригладив свої пишні козацькі вуса та поглянув на єдиного присутнього тут мешканця блоку. – Здоровенькі були! – Слава Йсу, куме. Давненько вас не бачив. Чоловіки обійнялися, вітаючись, після чого обоє всілися за стіл посеред невеличкого приміщення, що слугувало… Читати далі »
— Як тебе звати? — Вінні, — відповів хлопчик. Із настанов Анджея він знав, що демону не можна видавати свого імені, та був надто наляканий, щоб змовчати. Ноги зрадливо трусилися, долоні пітніли і мимоволі стискалися в кулаки. — Вінні, — повторив другий демон глухим жіночим голосом. Його сіра шкура шурхотіла при рухах, а на пласкому… Читати далі »
Гіроплатформа рухалася швидко, але плавно. N-118 завжди добирався поверхнею, бо пересуватися тунелями дорожче коштує. Він працював на виробництві будматеріалів, з яких будували житлові блоки для людей – стежив за справністю обладнання, керував процесом. Усе обладнання там було роботизованим і мало штучний інтелект, як-от і ця гіроплатформа, що його везла, але за технікою хтось повинен наглядати… Читати далі »
Текст знято з сайту на прохання автора
Повітря було наповнене запахом стріляного пороху. Звуки мечів і мушкетів стали поодинокими. Вони лунали все рідше, доки місцевість не накрила тиша. Посеред тіл, що колись були ворогами одне одному, лежав чоловік. У роті йому відчувався присмак вже остогидлого заліза. Він змирився з тим, що пропустив постріл дробом у живіт, але не міг прийняти втрату неба.… Читати далі »
Джез залишив авто на узбіччі дороги, взяв наплічник з карематом і попрямував до пагорба. Він розстелив килимок у тіні дерева, дістав пляшку вина і став чекати, мугикуючи набридливу дитячу мелодію. Зі слів Джез знав лише перший рядок «Хлопчик блукає по нічному небу…». Далі мало бути продовження, але воно завжди вилітало з голови, як і те,… Читати далі »
– Тобто я повинна переїжджати? Ви всі геть з глузду з’їхали? – хрипло запитала стара жінка. – Мамо, станція вже непридатна для життя. Вона от-от розвалиться, – розвів руками сорокарічний чоловік. – Я все одно залишусь тут! Хто вони такі, щоб вигнати мене? – Це урядовці, вони мають повне право. Задля твоєї безпеки, мамо, просто… Читати далі »
З планети вилетів невеликий корабель та менш, ніж за двадцять хвилин вилетів на орбіту, а потім попросив дозволу стикуватись із прибулим штурмовиком. Полковник Черненко із сивими скронями лише кивнув і його підлеглі одразу ж дали відповідну команду бортовому комп’ютеру. А через хвилину полковник Черненко відправив їм на зустріч команду бійців, в складі якої був один… Читати далі »
«Світло ніколи не приходить двічі. Не важливо, чи ви у кав’ярні, чи на цвинтарі, чи летите на космічному крейсері. Воно не повернеться. Нічого й ніколи не повертається. Час – лінійний. Світло промине лише один раз. » Я дивився на ці рядки дивуючись. На цей невеличкий клаптик паперу. Присягаюся, бачив його вперше. Роздивлявся з усіх сторін,… Читати далі »
— Мамо, дивись, зірка падає! Дівчинка бігла темним полем, ніби намагалась наздогнати яскраву плямку, що стрімко рухалась небом. *** — Один з двигунів горить! Треба систему аварійної посадки вмикати! — пролунав в навушнику голос механіка — Діємо за пунктами 6 та 8 Інструкції. Пасажирам оголосити червоний рівень! І прослідкуйте щоб усі натягли шоломи! — капітан… Читати далі »
Ти тільки подивися на них, Едіку! – Альбіна обурено тормосила однією рукою манжет чоловіка, а іншою тицяла у вікно. – Та це в ніякі ворота не лізе! – Такими темпами воріт у нас теж скоро не буде… – погодився Едік, сумно дивлячись у вікно. Ще якусь годину тому звідси було чудово видно дальній край їхньої… Читати далі »
Макаронина з’явилася з нізвідки. Ну як, макаронина. Швидше джгут пасти розміром з астероїд, який наблизився до Землі, викликавши хвилювання серед частини населення. Але коли вузлувате, схоже на макаронину сплетіння зупинилося на орбіті, вислані назустріч зонди не виявили прояву ворожості. Порожня всередині субстанція була схожа на канонічного Летючого Макаронного Монстра. Звичайно, Передвісники пророкували, що це має… Читати далі »
Сергій стояв на корпусі корабля. Хотілося ще раз все зважити. Провівши рукою він активував доповнену реальність скафандру розкривши розрахунки. Формули, вектори та прив’язки. А головне мапа стрибків до Землі. Дивлячись на колонки цифр Сергій не звернув увагу як відсунув мапу вбік, аби не заважала. А коли перевів погляд завмер. Рух був рефлекторний, але всі прив’язки… Читати далі »
Сьогодні мій останній день на Землі. Вже о п’ятнадцятій годині космічний корабель злетить з нашої планети. Тут залишу сім’ю, мрії та щиру любов. Це останній наш спільний ранок. Я з нею більше ніколи не зустрінуся, бо у цій подорожі немає зворотного шляху. Але ми вирішили не прощатися. Мене звати Андрій. Я інженер-дослідник. Нашою метою є… Читати далі »
Ця історія трапилася в останні роки існування Радянського Союзу. Дуже важкий період у житті так званих “радянських людей”. Час небаченого навіть у “Країні дурнів” дефіциту на всі види товарів, розгулу бандитизму, панування безнадії і відчуття повної незахищеності. Люди намагалися покинути “Імперію зла”, вигадуючи для цього найнеймовірніші підстави і приводи. Країну заполонили гадалки, ворожки, астрологи, екстрасенси,… Читати далі »
Лара розплющила очі. Електричне світло в каюті імітувало ранковий світанок, зазвучав шум прибою та крики чайок, а ліжко потроху починало вібрувати, розганяючи кров по організму. Так у представництві планети Земля на орбіті Марсу починався 207-й день дипломата вищого рангу Лариси Кругляк – середнього зросту, стрункої, хоч і вже трохи охлялої від постійного знаходження в малому… Читати далі »
Це була особлива планета-зірка. Вона випромінювала таємниче сяйво, яке зводило з розуму водіїв вантажних зорельотів. Спостереження свідчили про бурхливе органічне життя на поверхні. Але спроби наблизитись до її орбіти закінчувались невдачею. Силове поле невідомого походження не підпускало розвідувальні зонди на близьку відстань. Зрештою, планету визнали такою, що загрожує безпеці галактики. Командування галактичних військ віддало наказ:… Читати далі »