Архів теґу: exp-group4

Герої не вмирають

Вибух струсонув бункер, пробив дах, засипав все піском, а слідом за ним долинуло й безладне “Урааааа…” Оглушений Гнат насилу піднявся і, тримаючись за стіни, рушив до оглядових щілин. За першою були вороги. І за другою. І за всіма. Йшли вже не ховаючись – стіною. А поруч – лише мертві побратими. І жодної надії на допомогу.… Читати далі »

Історія з планетою Кхулта-3

Пфрок Какхт знаходився за своєю робочою панеллю керівника координаційного центру з питань планети Кхулта-3. Він мружив усі чотири ока, від чого зморшок на обличчі ставало ще більше. Пфрок був не в гуморі і пив уже шосту чашку хаарги за сьогодні. У шлунках бурчало і хаарга просилася назовні, обіцяючи рясний похід у кімнату дозвілля. Він натис… Читати далі »

Щось вкусило…

Гуррх сидів на березі і рахував зорі. Йому ввижалось, ніби їх стало більше, ніж зазвичай. Якісь дива відбувались з небом. Світила перемішались так, що тепер їх не можна було розпізнати. Це не віщувало нічого доброго. Древні розповідали, що загибель прийде з неба. Могутні боги повернуться, щоб знищити старий світовий порядок. І знаки на небі підкажуть… Читати далі »

Психо – значить «душа»

…Світло. Розливалося й перекочувалося хвилями, немов Велика вода. Воно проходило крізь мене, наповнюючи собою весь простір і розриваючи усе моє єство на атоми… – Мілено Скайберг, негайно зайдіть до патера Новака. – Розбудив мене металевий голос бортового комп’ютера, який ще двічі повторив повідомлення. Я протерла очі й здивовано роззирнулася в каюті, почуваючись так, немов зробила… Читати далі »

Сонце на стінах, сонце на стелі

“Я бачу сонце на стінах, я бачу сонце на стелі”… Стара пісня грала на радіо у сусіда по палаті. Стеля білосніжна, як скатертина – по ній бігають сонячні зайчики… Це перше, що я побачив, відкривши очі. Я заворушився, й відчув біль у руках та ногах. Боліло те, чого в мене вже не було. Фантомні болі.… Читати далі »

Тільки сьогодні

Хлопець замріяно стояв посеред сцени. Поглядом втупився в інопланетне дерево, яке розправило свої колючки навсібіч. «Дивина!» – захопився біловолосий конкістадор але потім поглянув на кінець захисного шару і сердити пробубнів: – Навіщо потрібно було ставити в притул до дерева? За ним мабуть не буде нічого видно. – сердито пробубнів. – А тобі, що з того?… Читати далі »

Перші на Марсі

Двері атмосферного шлюзу відчинилися і у приміщення увійшов чоловік у скафандрі. Одним швидким рухом він зняв шолом, пригладив свої пишні козацькі вуса та поглянув на єдиного присутнього тут мешканця блоку. – Здоровенькі були! – Слава Йсу, куме. Давненько вас не бачив. Чоловіки обійнялися, вітаючись, після чого обоє всілися за стіл посеред невеличкого приміщення, що слугувало… Читати далі »

Нове хобі андроїда

Гіроплатформа рухалася швидко, але плавно. N-118 завжди добирався поверхнею, бо пересуватися тунелями дорожче коштує. Він працював на виробництві будматеріалів, з яких будували житлові блоки для людей – стежив за справністю обладнання, керував процесом. Усе обладнання там було роботизованим і мало штучний інтелект, як-от і ця гіроплатформа, що його везла, але за технікою хтось повинен наглядати… Читати далі »

Місія «Стайтан-1»

Сьогодні мій останній день на Землі. Вже о п’ятнадцятій годині космічний корабель злетить з нашої планети. Тут залишу сім’ю, мрії та щиру любов. Це останній наш спільний ранок. Я з нею більше ніколи не зустрінуся, бо у цій подорожі немає зворотного шляху. Але ми вирішили не прощатися. Мене звати Андрій. Я інженер-дослідник. Нашою метою є… Читати далі »

Лара

Лара розплющила очі. Електричне світло в каюті імітувало ранковий світанок, зазвучав шум прибою та крики чайок, а ліжко потроху починало вібрувати, розганяючи кров по організму. Так у представництві планети Земля на орбіті Марсу починався 207-й день дипломата вищого рангу Лариси Кругляк – середнього зросту, стрункої, хоч і вже трохи охлялої від постійного знаходження в малому… Читати далі »

Кінець світу

Маленька дівчинка збиралась у загальну залу Дому. Вона зневажала це місце, бо там завжди хтось нив. Але сьогодні особливий день – на великому табло має зникнути остання цифра. Деякі дорослі казали – коли зникне остання цифра, то всі втраплять у кращий світ. Хоча більшість вважала, що настане кінець життя. Вихід дітей у загальну залу був… Читати далі »

Скляне королівство

Хлопчик опинився перед входом у величезний склянний замок. Він знав, що за його дверима все зі скла і найменша емоція чи то гнів, чи гучна радість, вже не кажучи про стукіт – карколомно зруйнує цю споруду. Але там є те що він шукає, надзвичайно прагне та просто хоче, таке омріяне але таке несформоване… Він набирається… Читати далі »

Спостереження в одному космопорту

Мене звуть Олена і я народилась на забутій планеті – Земля, майже 150 років тому. Я дивлюсь ви мені не вірите? Що ж, файно, це ваше право. Так, я народилась на Землі і це безумовний доказ того що вона все ж таки існує. Де? Десь у Всесвіті. А де точніше вже ніхто й не знає.… Читати далі »

Бурячки

− Галю, борщику нам приготуй! – скомандував Петро спрямувавши псевдосуворий захмелілий погляд десь угору. − Процес приготування запущено. – задзвенів жіночий голосочок корабельного інтелекту. Зашкарубле обличчя чоловіка розтопила усмішка: – Назвав її, як дружину. І вона непогано готує! − Так добре, Петре, як жінка твоя? – підняв брови співрозмовник. − Ні, гірше. – усміхнувся господар… Читати далі »

Принцип

Залишений напризволяще посеред загальної метушні, Соколовський повільно напивався в кутку, озброївшись пляшкою вермуту. Він надав би перевагу горілці, але без закуски просто не міг її пити. Завтра скажено болітиме голова, та байдуже. Нарешті збудження в салоні досягло кульмінації. З динаміків долинав сигнал таймера, надісланий з орбіти Марса, на великих екранах чорнів космос у точці Лагранжа… Читати далі »