Коментарі

Немає експансії, немає експресії…
Хороша мова, але…

Локальна оцінка:
Мова:70% із 100%
Сюжет: 60% із 100%
Відповідність Темі:30% із 100%
Попередній бал –5

Щоб я зміг співпереживати героям, варто показати, чому вони вирішили лищитись. А так це виглядає невмотивованим самогубством. У фільмах при такому сюжеті також здебільшого лишається пара в обіймах, але зазвичай тому, що не встигли врятуватись. І ще такий момент – відвести астеройд грошей не вистачило, а на евакуацію цілої планети фінансування знайшли.

авторе, навіщо Вам мої коменти? IMHO колонізація Меркурія – це абсурд, як і взагалі вся ілюстрована фотошопом космопрограма yahoo людства…
Уявіть, Гагарін приземлився на ПАРАШЮТІ на територію воїнської частини…
==============================
Локальна оцінка:
Мова:70% із 100%
Сюжет: 60% із 100%
Відповідність Темі:60% із 100%
Попередній бал –6

P.S. магнітні кванти – то супер !!! ще краще монополі із різнобарвними кварками…

Мда.
Ви схоже для іншого оповідання коментаря писали. Але почикаю поки ви прочитаєте цей текст. Буде цікаво почути вашу думку.
Бо тут усі важкі рішення прийняті і борг сплачено. Граф зробив все що обіцяв і виконав усі свої зобов’язання. І кожен вчинок отримав свій наслідок.

… автор відчуває що, ми гарантовано знищимо себе. А конкретний спосіб то вже не так важливо,
більшість зхаває про кварки-перезавантаження і бадьоро стрибне у сучасний шредер-крематорій…

Локальна оцінка:
Мова:60% із 100%
Сюжет: 60% із 100%
Відповідність Темі:60% із 100%
Попередній бал –6

“темноволоса з короткою акуратною зачіскою струнка жінка, яка аж ніяк не була схожа на бабусю в нашому уявлені, але тим не менш була нею для цього хлопця, легко, навіть якось весело, по-дитячому підстрибуючи на деяких кроках, йшла звичайною асфальтованою сільською дорогою між старих будиночків, радісно озираючись навкруги”
Вау! Який в автора об’єм легенів? 😀 Чесно – дуже важкий опис на початку, ще й засунутий у ремарку. Треба якось розбивати, бо з середини вже погано сприймається.

“бабуся запропонує унікальну, цікаву і пізнавальну подорож, туди, де ніхто з його однокласників не бував, вона матиме на увазі цей старезний куток Землі!”
В принципі, гарна ідея, але вона очевидна з перших абзаців, і нічого суттєвого до неї не додано. Тому реакція така: “Ну так, прикольно. І що?” Здалося, що навіть цієї мініатюри для такого анекдоту забагато. Треба було якось розвивати.

“– Ти досі не віриш Йому, – Лія торкнулась руки чоловіка, яка впиралась у каремат. – Ми всі чули Його голос, плакали тоді, наче діти. Ти пам’ятаєш той день, коли Він знову заговорив із нами?”
Все було дуже добре аж до цього моменту, коли Бог цього оповідання – Автор – почав розмовляти зі мною, із читачем.

І далі персонажі хрестоматійно розповідають одне одному те, що і так знають… А я позіхаю. Все ж таки треба було якось інакше експозицію викласти. Так – зовсім очевидно.

Коротше, Тед Чан на мінімалках. Як у персонажів не повірив із-за діалогів для читача, так і враження – ніяке, хоча задум у цілому був цікавий.

Локальна оцінка:
Мова:50% із 100%
Сюжет: 50% із 100%
Відповідність Темі:20% із 100%
Попередній бал –4

Локальна оцінка:
Мова:50% із 100%
Сюжет: 40% із 100%
Відповідність Темі:10% із 100%
Попередній бал –3

Початок історії геть невдалий: я три рази перечитав, перш ніж зрозумів, що взагалі відбувається.

В цілому так: герой знайшов казна що, у справжній небезпеці не був, а що тепер буде? Ніколи не дізнаємось.

Дивно, що так багато подробиць, але насправді так мало розказано.

Еге ж!

Проблема тут ще ось в чому: ви презентуєте Нору як таку, що дуже класно розбирається у прибульцях, а тут не змогла побачити, що перед нею голограма.

Сама ідея класна, мені подобається. Але дивно виходить, що нам розповідали про проблеми раси, якої, умовно кажучи, навіть в кадрі немає.

Втім, це одне з найкращих оповідань у групі.

Локальна оцінка:
Мова:60% із 100%
Сюжет: 40% із 100%
Відповідність Темі:20% із 100%
Попередній бал –4

Ох вже ці невідповідальні митці (( Ден виявися ще тим навігатором… Написано с пафосом, але гарно. Шаблонність кінцівки також трохи розчарувала.
Авторові удачі!

Дуже сміявсь із коментаря Читача 😀

Не зміг би прокоментувати краще! Персонажів треба, персонажів… Переказ міфології – це технічний документ для самого автора.

Локальна оцінка:
Мова:70% із 100%
Сюжет: 40% із 100%
Відповідність Темі:20% із 100%
Попередній бал –4

“Бо супутники Юпiтера завжди повернуті однією стороною до світила, а іншою – до планети”
Гм, це зовсім не так. Бо Сонце не завжди з одного боку. Це те саме, як із Місяцем: ми називаємо той бік темним, але Сонце там насправді часто. Помилка новачка в астрономії.

“Око Шторму” – це Велика червона пляма, якщо що. І зовсім ніяке не око шторму – це весь шторм.

Взагалі дуже наївно: змішалися психлікарні, колонії, Ковчеги, Артефакти… І фінал відкритий. Раджу особливо в мініатюрі зфокусуватися на чомусь однму і розповісти історію з чітким фіналом. Бо тут таке враження, що просто місце закінчилося.

Не так вже й погано в колонії – каже герой, і ми що про це маємо думати? Ну ок, класно йому, тоді ніякого співчуття.

Із-за цієї помилки фінал не здається заслугованим. Порівняйте:

“Був такий хлопчик, йому було в цілому норм. А потім стало ще краще”.

Або:

“Був такий хлопчик, дуже страждав. А потім нарешті здійснилася його мрія”.

Відчуваєте різницю?

Загалом таке враження, що пілот Марк Вайолет просто не ту пігулку першою прийняв…

“такі діяння керівництва не сприяють позитивному погляду на ситуацію” –
такі прояви канцеляриту не сприяють позитивному погляду на оповідання

Загалом – банальний космовестерн, який забудеться за п’ять хвилин після прочитання.

Я таке називаю “схемотекст”. Бо схематично намічений сюжет, дуже нудно, ми здебільшого нічого не бачимо – просто маємо вірити авторові на слово, які в нього або в неї персонажі.

До того ж, це офомрлення реплік з тире плюс лапки… Треба вже визначитись: одне або інше.

Слабко, нецікаво, ніяк.

Мда.

Я чекав на небезпечну місію порятунку останків, про яку всі вуха продзижчав той граф на початку. А отримав розборки аристократів…

Той випадок, коли дана некоректна обіцянка читачеві на початку тексту – а це один зі смертних гріхів в Імперії Сторітелінгу. Тож, пане тексте, готуйтеся до страти!