Коментарі

Дякую! Чудове оповідання – гумор, зміст і експансія вдало поєднані)

Вітаю, авторе!

Бюрократію вистьобали знатно 🙂 Сподобалося.

Мені от мужик з бару роялем в кущах видався – хто він і звідки, незрозуміло.

Успіхів та наснаги!

Сподобалося 50/50.
Плюси:
– Цікавий світ (епічне космічне фентезі, кораблі працюють на музиці)
– Легка мова
Мінусом для мене була простуватість сюжету. Пригодами пригодами, та що в підсумку? Напевне, в більшому форматі було б краще, бо мініатюра, як на мене, слабко підходить для чистої епіки чи пригод.

Початок сподобався, а далі так закрутилося, що я геть заплуталася. Та в цілому читалося легко, було цікаво.

Вітаю, авторе!

По описовій частині питань немає, тут все добре зроблено. Атмосферу самотності передає добре. А от по технічно-логічній частині є.

“— Станція дозаправлення як чуєте? — лист від центру управління майорів на запиленому екрані.”. Як чуєте і лист. Засоби комунікації трохи різні 😉

“— Декілька годин тому невідомий об’єкт, пересік атмосферу вашої планети. Він був збитий неподалік.”
Він міг падати в атмосферу планети, якщо збитий десь на орбіті. Якщо ж в далекому космосі – там би і загубився. Збитий ким? Станція має якусь автоматизовану систему оборони? Тоді варто б про це зазначити. Якщо ж поруч є живі сили оборони, то нелогічним виглядає наступне:

“Ваше завдання дослідити уламки. Координати ви знайдете у листі.”
Ага, відправляють простого працівника заправки дослідити невідомий об’єкт. Що він там знайде? Якщо навіть приблизно не знає, що шукати.

Завдяки образності подання інформації виникають досить кумедні (НМСД) звороти, як то: день пройшов повз; серце билось десь під язиком; голка шепотіла тишею, тощо.

Успіхів та наснаги!

Описи гарні, а історії нема ( Хотілося б співпереживати герою.
Наприклад: герой потай бере судно свого батька, бо для іспиту на пілота треба прилетіти на своєму. А батько йому суворо забороняє складати іспит, бо він іще молодий / не для цієї професії. Тож герой страшенно ризикує, що його упіймають, але дорогою насолоджується польотом. Тут йому дзвонять, що іспит ось-ось почнеться, і він розуміє, що захопився своїми вивертами. Він мчить на іспит, але тут підлітає розлючений батько. І герою доведеться його якось від нього втекти, інакше — це для нього кінець: і батько налає, і на іспит не потрапить. Ситуація пан або пропав.

Сподобався саркастичний тон оповідача, але саме оповідання радше якась фантастична візія, а не художня історія.

Легеньке оповідання з ноткою гумору.
Хоча його важко віднести до фантастики, лише кілька фраз натякають на щось неземне.
Тому твір справді гарний, але не для цього конкурсу.

Цьому твору дуже бракує подвійного твіста. Наприклад, що Зурусом теж хтось керує. Чи на це капсула підзарядки натякає? Так би принаймні було завершено коло.
Бо без твіста воно сюжетно пласкувате.

Автор, чого ж не прочитає? Оповідання відкрите, а люди мають власні думки.

І знову вимушена робити зауваження всім: ми обговорюмо лише твори, а не одне одного.

Дякую.

І тут же ж не лише початок є! 🙂

Оповідання викликало ностальгію…
Гарно написано. Сподобалось.

Цікава і незвична варіація на тему експансії.
Читається легко, інтрига присутня. Порадував несподіваний фінал.

Ідея цікава, написано непогано. Але мушу погодитися з попередніми коментаторами, що конфлікти так просто не зникнуть. Винятково жіночі спільноти в незагрозливому середовищі набагато токсичніші, ніж змішані.
З іншого боку, так, я вірю, що жінки змогли швидко згуртуватися і налагодити життя в критичних умовах. Це в тому числі підкріплюється прикладами з історії. Чому я не вірю, то це вказаній здобутій “рівності”. Щось у згаданому фемінізмі пішло не так, якщо чоловіки так одностайно спокусилися покірними жінками. Цікаво було б детальніше дізнатися причини такого рішення.
А фінал дуже зрозумілий. Від нього віє холодом. Бо суть не в тому, яка стать якій щось завинила. А в тому, що це ще й була особиста образа на свого партнера (брата, батька, друга тощо). І за довгий час вона могла перерости в щось по-справжньому жорстоке.
Загалом, хотілося б менш чорно-білої подачі.
Успіхів!

Вітаю, авторе!

Цікаве оповідання. Щоправда, залишає більше питань, ніж дає відповідей. Власне, а чому у Мультивсесвіті лише українці? Хто перевіряє людину перед тим, як врятувати? На війні от – чи прямо кожен здатен на емоційний вибух? А якщо людина гідна, відповідає усім критеріям відбору, але вибуху немає, бо ж кацапський снайпер у потилицю?

Ідея щодо неможливості порятунку усіх і одразу – сподобалася.

Успіхів і наснаги!

Уявила цю історію з точки зору її доньки і засмутилася(

Виходить, що логіка таукитайців – змушувати людство думати, що злочини людей вчинили чужопланетяни. Інакше навіщо нейтралізувати організаторів гармидеру в супермаркеті, коли ті могли спокійно у всьому зізнатися.

Вітаю, авторе!

Ну що сказати? Тут не те, що алюзія – прямо в лоба 🙂 Сумно. Те що українці по граблям топталися, топчуться і топтатися будуть 🙁 І нічому їх історія не вчить.

Образи надто шаблонні – і Микола, і Петро. Петро – таке собі пропагандний совковий спрошено-узагальнено-оселючений образ. Микола – еталонний злодій, в якого нічого святого. Все таки цікавіше, коли антигерой має якісь позитивні якості, в ньому відбувається якась внутрішня боротьба. У вас же – мало того, що здам владі, ще й жінку уведу.

Успіхів та наснаги!

Вітаю, авторе!

Ви намагалися прочитати перше ж речення вголос? Язик не ламається? 😉 Навіщо вигадувати такі надскладні невимовні імена?

Назагал, історія зрозуміла. Алюзія теж цілком читаєма.

Успіхів та наснаги!

Дякую за відгуки

Надія є. 🙂

І раптом вони колись придумають спосіб масовіше до нас приходити?
Хоча б для того, аби потролити. 😉 Уявіть: йдете вулицею, а назустріч цілий натовп україномовних людей!