Коментарі

От просто шикарно, як на мене. Тут тобі і науково-технічна основа, і шикарні емоції заповзятого вченого, який хоче не лише прориву в науці, а ще й отримати свою частку слави, і несподіваний розворот, як то кажуть: все є що треба. Та ще й написано гарною мовою, вправно та вміло.

Нормально загалом. Правда коли емоції відфільтрувати – то забагато сліпих собачок, яких треба жаліти. Мама і син, і кохання, і прощання і самопожертва, і надія що не справдилась… суп з емоцій. “Не вірю”.

Ідея оповідання не вирішується в рамках мініатюри. Тому знову розповідь персонажа читачу. Й, відповідно, купа всього не розкрито й динаміка нульова. Тут би повість невелику написати…

попри хороше побудований сюжет, це слабо по жанру фантастики. Тому я трішки сумна. Воно наче і науково пояснено, що то може бути умовно метелик, або гусінь, але виглядає більше як містика з горором. І побудовано воно як захід під добрячий горор.
Дякую

Ну таке… В Азімова на ту саму тему є “Великодушні грифи”. Тільки там прибульці ще й пропонують рішення.
Літературно – подається не дія, а розповідь про неї. Себто персонаж щось розповідає комусь, а, фактично, читачу.

коли людство доживає кінця, виплюнутий у космос недопрацьований космічний корабель схожий на краплю, яка випаровується прямо у повітрі, на жаркому сонці. Кінець закономірний. І остаточно сумний. Я навіть задумалася над тим, що бути затягнутим в чорну діру набагато гуманніше, ніж убити своє життя на цю подорож і на цю смерть. Яну повезло, що він просто вмер від пігулок, а не був зжертий місцевою фауною.
Але, зрештою, життя вони на планеті посіяли: мікроби, віруси, гриби, і навіть в якості себе -додали цим створінням трішки своєї органіки для безбідно існування.

Як на мене ,емоційно кінцівка непереконлива. Можливо багато скорочено.
З технічного боку я так і не зрозумів чому не згадано пріонні хвороби, адже технічно це основна проблема канібалізму (і, ймовірно, основна причина чому він все ж маргіналізований в усіх культурах).
І чому саме людське м’ясо… ну тобто “бо так автор захотів” – а далі жахи. Чому жали? Бо автор захотів.
Втім, не найгірший твір, свою оцінку отримає.

Неймовірно цікава історія. Мені сподобалось. Людина,яка йде до цілі це завжди круто. А людина, яка досягає цілі -це ще й дуже яскраво. Текст сподобався у кожному його прояві, у кожній сюжетні складові та кожному іронічному жарті автора. Класно

Дякую авторові. Гарний біопанковий сетінг та філософський підтекст.

Вибачайте, але фінал усе псує, бо це страшне кліше. Щоб фінал був справді фіналом а не кліше заради кліше, то треба розкидати гачки від самого початку, щоб читач постійно непокоївся, намагався здогадатись, і в кінці склав усі елементи. Ангел у кінці та риторичне питання “а що ж пошкодило корабель” це так собі гачки. У вас все добре зроблено, але в кінці ви для чогось пришиваєте собаці кобилячий твіст і проговорюєте словами нового персонажа банальщину. Якщо фінал прибрати, абсолютно нічого не зміниться і оповідання тільки виграло б

Шановні Starfort, звісно ваш конкурс вам видніше, та Джин нічого б не поламав, як на мене. Чи роблять фентезійними світи істоти із Warhammer 40K чи на приклад, Creatures of Light and Darkness….

Зашиперила Кзе з Механітором. Бо сцена де один на ліжку, а другий приходить в червоному балахоні , ще й розказує про свій інтерес- виглядає як початок порновистава, особливо після початку де членистоногого науковця викрадає бандит. Потішили бойовими сценами і кумедними діалогами. Чуваки, які їдять свої пальці і дивляться як ті відростають – це щось

Котику-воркотику, тепленький животику, масове самогубство ж.

Щось згадалося – “I love aggressive protoplasm!”. В цілому не не пагано, але чого енергоїда взагалі людиська цікавлять і їх почуття. От про це б я почитав.

Якось все дуже сумбурно. Тут і часові петлі, і різні версії реальності, ще й любовний трикутник на додачу, але жодного пояснення чому так сталося. Сталося, бо сталося. Ну хоч би якийсь експеримент проводили, чи спалах на сонці стався, чи ще хоч щось. Вцілому, написано непогано, потенціал є і в автора, і в оповідання.

Проблема цієї мініатюри в тому, що вона написана, як роман. Передісторія, ліричні відступи, наукові пояснення. Це лишає на основу, найцікавіше, що є в оповіданні, якихось кілька абзаців.

Штучний Інтелект, який рятує людину попри все – це хороший зачин. Пекло навколо – це хороше посилення конфлікту. Знищення континенту (хоча цікавіше було б звісно знищення людства) – це гарне потенційне «вирішення» проблеми. Показує, що обережніше треба з такими завданнями для надістот (привіт канцелярські скріпки).

Але це все губиться за описом «химерних законів квантових взаємодій».

Людина, яка намагається себе вбити і корабель, який намагається її врятувати – це ідеальний сюжет для поступового нарощування ставок, гри, в якій на кожному рівні завдання стають складнішими, але і засобів стає більше (для порятунку корабель зливається з людиною, стає вразливішим). В кінці ще можна проблему вагонетки вкрутити (хай ШІ вибирає між смертю одного і смертю всіх) і якесь несподіване вирішення з боку корабля в стилі зміна ролей і обмін свідомостями, чи щось в тому роді.

Але це вже мої фантазії звісно, не факт що кращі за ідеї автора. Кажу ж, зачин гарний, провокує до нових ідей. Попрацюйте над реалізацією і все буде.

Дуже непогано. Ідея не нова, м’яко кажучи, але оформили оригінально. Хотілося б у більшому об’ємі прочитати, щоб у вашої фантазії було більше можливостей розкритися)
Теж колись хотів написати роман про ворожий світ, де точно такі кристали ростуть з-під землі)
Можна ще розвідника в скафандр одягти, тоді б ще більший контраст від зустрічі був.

Дякую. Це цікаво пізнавально й продумано.

Добре, що директор не придумав поставити додаткового робота з електричною нагайкою, бо з нього, судячи з опису, сталося б.
Написано непогано, трошки б попрацювати над діалогами і взагалі було б гарно.

Максимально “приземлена” буденна історія. Дає привід замислитись про те скільки простих роботяг кожен день відправляються в путь і скільки з них не досягають пункту призначення.
P.S. Асоціація вільних пілотів рекомендує пілотам-одинакам під час подорожей ніколи не знімати стандартний пілотський скафандр з системою життєзабезпечення “Марк 4”. Скафандр “Марк 4” можна придбати…
<>