Коментарі

Небезпечна екзопланета ще й жива! Ви майстерно передаєте масштаб події – від епічного входження корабля в атмосферу до детальних спостережень екіпажу. Це створює сильний ефект присутності. дякую за це. Зробити діалоги більш живими – і буде цукерка! Кінець разючий. Хочеться посилити емоційний конфлікт капітана – замість того, щоб діяти майже автоматично, можна більше заглибитися в його внутрішній монолог перед фінальним рішенням.

Так, я трохи заплутався. ДАЛІ СПОЙЛЕР
**************
СПОЙЛЕР
**************
Отже, головний герой не був монахом, а був ШІ, який відтворив в себе в штучній уяві померлу дівчину. Так? Закохався в неї, але потім його память стерли і він за неї забув. Але перед цим послав в видавництво її книгу. Я все правильно зрозумів?

Якщо так, то тоді з футболом на мою думку недоречна вставка. Вона збиває з пантелику і так добряче замаскований сюжет.

Надмірні описи приглушують динаміку оповіді, сповільнюючи розвиток подій. Це підійшло б для більш об’ємного твору. Мотивація персонажів залишається розмитою: чому люди стоять у черзі? Що саме ховається за загадковим “виходом”? Натяк інтригує, але мені хотілося більше зачіпок для розуміння. Також варто уникати повторів і структурувати текст на абзаци. Ідея цікава, хоча для мене вона звучить більше як релігійна, ніж наукова.

Милий класичний соларпанк. Ще б знайти хробаків які полікують море людської байдужості

Рефлексую разом з вами

Сильно, цікаво, людяно, ще й написано гарно.

Можливо твору тіснувато у рамках оповідання.

Я цілком розумію обмеження обсягу, мало що можна встигнути, але в підсумку весь сюжет зводиться до того, що вчені відкривають портал до інфодампів про історію людства. Та ще й брехливих, адже на Землі ніяк не вистачило б води в усіх океанах плюс льодовиків, щоб влаштувати справжній великий потоп, треба десь у тричі більше. Від реакцій науковців я знатно крінжанув, бо вони щоразу намагалися здивуватися ще більше, ніж минулого разу, а не виходило, бо не вистачало слів та образності. Я розумію, що оповідання несерйозне, але ось якраз ці незграбні описи рефлексій знатно видʼїли обсягу у справді важливих речей, як-от сюжет. В кінці панчлайн про Ісуса-аспіранта такий банальний, що й годі. Це ж фантастичне кліше, даруйте: “ой, а знаєте, Ісус був не тим, який описаний в Біблії, а натомість X”.

А загалом у мене тільки одне справжнє запитання до тексту. Нахіба, нахіба було так часто бити його зірочками? Це що, на уривках серветок написано чи що? Абсолютно непотрібно та збиває темп оповіді. Все на одній локації, без стрибків у часі – і зірочки. Тю. В підсумку якось на трієчку, хоча потенціал був.

Девальвація, інфляція, закон зниження граничної корисності… Виявляється, економічна грамотність може рятувати життя.
Дотепна оповідка, з гумором, навіть вловлюється певна притчевість. (без)виграшний сценарій є, ШІ є, критика системи управління є. Цікаво, що в тексті нема головного героя, окрім цього всевидющого оповідача і нам наче розповідають казочку. Відтак, мені особисто Абакса схожа на міфологічного джина, який навмисно втілює бажання так, щоб більше нічого не хотілося.
Удачі, хай конкурс пройде цікаво!

Текст чудовий. Ідея – одна із небагатьох, які приємно здивували. Хай навіть у дещо сатиричній (як мені здається) манері, ви впорались чудово. Удачі!

Написано жваво, за всіма канонами “сторітелінгу” ;). Читати легко і цікаво, думаю, роботу високо оцінять.
Головному герою трохи передали куті: і в лікарні він лежав у дитинстві, і грошей не вистачає бідному. Трохи занадто, особисто для мене.
Штамп із підслуховуванням надтаємної секретно-секретної інформації просто в їдальні затертий-перетертий і дуже лінивий, навіть на цьому конкурсі він є
Мультивсесвіт вже добряче набив оскомину, хоча тут він органічно виглядає.
Не зрозуміла, як вони грали по 5 днів без їжі чи як їли у шоломах, спали, ходили в туалет… Не критично, але варто було б пояснити
Фінал хороший: очікуєш марті сью, а воно трошки глибше.
Удачі на конкурсі 🙂

Ідея кмітлива, хоча мені складно уявити настільки мироблюбну Галактичну міжвидову цивілізацію. Але це напевно тому що я – людина 🙂 Удачі!

Мені дуже сподобалась ідея твору, особливо її психологічний складник і символізм. Але є певне відчуття пастишу на “Танець недоумка” Ілларіона Павлюка. Можу помилятися.

Динамічно, атмосферно. Присмак як від перегляду Оверлорда.

Було цікаво, хоча що у твір додав Київський зоопарк й ТІМВ я так і не зрозумів?

Неочікуваний поворот наприкінці – чудовий твіст.

“Будь-яка достатньо розвинена технологія не відрізняється від природи”

Трохи псує враження, коли вчені дивуються електромагнітному випромінюванню. Типу, а яке випромінювання вони звідти чекали? Гравітаційні хвилі? Магнітне поле? Коли дізнаєшся, що вони направили кротовину в “найбільш сприятливе місце”, то це тільки підкреслює абсурдність, там було б купа електромагнітних хвиль.
Ну і боженька трохи підкачав: він просто такий собі чувак, як дядя Саня з сусіднього двору.
Але я думаю ви отримаєте непогані оцінки, читається легко і написано доволі добре. Не стримуйте свою фантазію, і буде ще краще)

Цікаво. Нагадало чогось планету Крікет) дякую.

Текст гарно написаний. Але є одне але. Єдине імʼя яке тут доречно мало б зустрічатися – це Цеваот (щоб ближче до витоків). І він краще б розказав всю свою історію, свою ціль, показав диво й зник, залишивши вчених сперечатися про те пранк-не пранк. Бо як тільки пішли пояснення стало не цікаво.

*поправка: “системи у в сучасному світі так не працюють”