Коментарі

Ну кінець то кінець.

Люблю котиків! Доволі мила історія, тільки зверніть увагу на росіянізми. До прикладу: “пройшов до себе” – отямився

Щось якось це форматування занадто ускладнює сприйняття тексту, який, на мою особисту думку, є доволі сумбурним. І, мабуть, занадто багато фантасмагорії, знову ж на мій смак.
Виглядає ніби це проба пера. Якщо так, то доволі непогано, але автор має над чим працювати, особливо у технічному плані.

прочитав

Діти нерозумні… Ади-и
Віє старою фантастикою, коли не було вигадано протоколів купи техніки, що аналізує, сканерів та дронів.
З технологіями, що ми ВЖЕ маємо сьогодні, — така поведінка абсурдно нелогічна.
…а і ще…імена.
Не подобається, коли українські фантасти пишуть маркерами інших культур. Але то таке. Лише моє особисте фі.

Нє, ну форма подачі жахлива
Але прочитав

Ідея просто чудова, чимось нагадала мені сліпобачення. Шкода, що обмеження в розмірі, а саму ідею ви можете розвинути у великий та амбітний роман. Я б таке точно хотів прочитати)

прочитав

Важкувато читати через відсутність діалогів і деяку хаотичність оповіді. Хоча чимало цікавих думок й метафор, які заслуговують на увагу. Та однак, лишається багато питань щодо природи катаклізму, адже впродовж тексту ви повторюєте майже одне й теж саме, здебільшого загальні фрази (про метеоритний дощ, до прикладу), не пояснюючи, що до цього призвело, не підводячи читача до цього.
До того ж трапляються нелогічності: то ви кажете про кілометри, то про милі, бажано все ж таки обрати одну систему вимірювання. Також в тексті ви пишете й про вельмож, й про нафтових магнатів, й про папських радників, це трохи скидається на вінегрет, коли важко розібратися про яку взагалі епоху й місце йде мова. Та й сумно зрештою, що людство здалося й слухняно йде до гільйотини…
На мою суб’єктивну думку, якщо ви підчистите текст від нелогічностей, зробите оповідь трохи структурованішою, додасте мотивації героям, текст лише виграє від цього. Бажаю удачі!

прочитав

Сподобалось.

Дуже цікавий задум та й виконання добре, сподобалось) правда, я весь час думала над тим, що п’ятирічні дівчата так не поводяться) Але все одно рада за Тоню!

Непогано. Є відчуття незавершеності.

Антропоморфна морква! Ха! В фіналі буде битва між ШІ та морквою!

Твір потребує суттєвого редагування, чимало тавтологій, зайвих займенників, громіздких конструкцій. Ну і дії капітана, як вже зазначали, викликають чимало питань. Втім, твір можна розширити у щось більше, повість чи серію оповідань, щоби логічно розкласти все по поличках. Тож бажаю удачі та натхнення!

Тема не нова, реалізація нормальна. Заувага – потужність цар-бомби 50 Мт. Тобто 8 Мт- ну таке… не тягне на вселенську катастрофу.

От просто шикарно, як на мене. Тут тобі і науково-технічна основа, і шикарні емоції заповзятого вченого, який хоче не лише прориву в науці, а ще й отримати свою частку слави, і несподіваний розворот, як то кажуть: все є що треба. Та ще й написано гарною мовою, вправно та вміло.

Нормально загалом. Правда коли емоції відфільтрувати – то забагато сліпих собачок, яких треба жаліти. Мама і син, і кохання, і прощання і самопожертва, і надія що не справдилась… суп з емоцій. “Не вірю”.

Ідея оповідання не вирішується в рамках мініатюри. Тому знову розповідь персонажа читачу. Й, відповідно, купа всього не розкрито й динаміка нульова. Тут би повість невелику написати…

попри хороше побудований сюжет, це слабо по жанру фантастики. Тому я трішки сумна. Воно наче і науково пояснено, що то може бути умовно метелик, або гусінь, але виглядає більше як містика з горором. І побудовано воно як захід під добрячий горор.
Дякую