Коментарі

А в мене таке запитання якщо УСІ чоловіки пішли, то як жінки почали знов народжувати синів? Генна інженерія? Банки сперми? Чи як?

Реготала! Чесно!
Але усе так прошите білими нитками, що зрештою стало нецікаво. Таке враження, що зібрали всі плітки з фейсбуку й обізвали їх специфічними словами. Якби ідея була інша, було б просто розкішно!

Дійсно вправно написана мініатюра, нічого зайвого, все чітко, ще й ідея цікава є.
Удачі на конкурсі! 🙂

Вітаю, авторе!

Що ж тут сказати? По перше, фантскладова доволі умовна. Космонавти нині – давно не фантастика, аварія – теж. Хіба планета інша. Проте, фантприпущення має рухати сюжет оповідання (повісті, роману) і ідеал – то якщо його неможливо замінити іншим. У вас цього не вийшло, нажаль. Якби, приміром, дія відбувалася десь в глибинах океану – не дуже б щось змінилося, правда ж? Особливо настрої героїв.

Мені цікаво, кому в даному випадку я (читач) маю співпереживати? Герої опустили руки і не намагаються боротися. Та нехай би вже чоловіки віддали свій кисень Каті, пожертвували собою, хоча б заради надії на її порятунок – та й то вже більше співчуття б викликали. Наразі ж, співпереживати немає кому.

Ідейне наповнення доволі сумнівне. І справа тут навіть не в суїцидах, а в тому, що де-факто виходить: “потрапив у скруту – помирай”. Особисто я проти такої ідеї.

Реалізація гарна, діалоги живі. Хотілося б побачити щось більш оптимістичне у вашому виконанні.

Успіхів та наснаги!

Вітаю, авторе!

От що вам класно вдалося – то характери героїв. Тут однозначний і великий плюс. Гірше з конфліктом – він відсутній. Є певний конфлікт світоглядів героїв, проте він не вирішується і апріорі вирішитися не може, бо ж завдання.

Успіхів та наснаги!

Взагалі не люблю фільми про альтернативну історію, бо вони зазвичай показують світ ще гіршим, ніж він є. А тут навпаки. Цікаво! Шкода, що мало.
Трохи схоже на Стругацьких.
А помилки ніхто не вичитував?

Мені теж атмосфера дуже сподобалася, хоча сам текст трохи би вичитати на предмет пунктуації.
Удачі на конкурсі!

Не справа автора пояснювати, що він мав на увазі. Але оскільки я не претендую на високе звання письменника, тому опущусь до цього.
1) Планета-зірка – художнє допущення, планета, яка сяє, особлива планета.
2) Як вони потрапили? – якось. Можете додумати, що планета їх пропустила. Побачивши між ними і собою щось спільне. Я як автор не можу говорити за планету..
3) Руд не називав її новим домом, останній епізод відбувається не на цій планеті.
4) Галактика освоєна людьми, але люди досі не зустріли рівних собі розумних істот.
5) Планета змінила наших героїв…
6) Не все залежить від письменника. Твір це спільна творчість з читачем. Але не кожен читач однаково розумний та вдумливий. Більшості потрібно розжовувати та класти до рота…

Едуарде, не зовсім так. Тау-китяни теж не від того, аби “похуліганити”. Але тут на них “повісили” чужий злочин, це не сподобалося, ясна річ

Нагадало Орвела “1984”. Гарне й моторошне оповідання

Знаєте, оце той випадок, коли до останніх речень думаєш, що якась банальщина, аж тут з’являється оригінальна та життєствердна розв’язка.
Причому твір – справді мініатюра, якій нічого не бракує.

Задумка цікава, але кінцівка взагалі незрозуміла. Хто були ті хлопці в спортивних костюмах? Навіщо вони це зробили? Що хотіли цим показати? Більше питань, ніж відповідей.
Тому початок сподобався, але кінцівка розчарувала незрозумілістю. Мені особисто не вистачило пояснень.

Концепція твору досить цікава, хоча й не нова. Штучний інтелект, який розуміє, що рятувати людство не варто, або щоб врятувати людство – треба знищити людство. Тут щось схоже. Хоча все одно непогано)

Читається легко.
Але не все мені вдалося зрозуміти.
Яким саме порталом був герой, для кого, з якою метою?
Як він виконав свою місію?
“– Іти? – куля поглинула мої долоні.
– Куди? – Куля з’їла і руки.
– Що буде з Землею?”
Невже, коли затягує в себе якась куля, другим питанням буде не власна доля, а доля Землі?

> Цікаве оповідання.

Дякую за відгук.

> Щоправда, залишає більше питань, ніж дає відповідей.

Я ще не чарівник — я лише вчусь. 🙂

Поки що не знаю чи варто вже докладно відповідати й виправдовуватись, бо цілісіньке ж оповіданнячко “заспойлерю”… Але трохи пізніше, мабуть, “відірвусь”. Інколи навіть з уривками із самого оповідання. 😉

Розповідь про неслухняну дитину. Легка та дуже передбачувана.
Не вистачає інтриги і розділових знаків.

Пісня просто пречудова 🙂 А от сам твір досить сумний, якщо чесно, навіть на якесь насміхання схожий.
Успіхів на конкурсі!

“Але цього разу у мене є Передчуття, що ти повернешся… ти маєш повернутися” – А у мене виникло передчуття, що він це казав кожному, кого відправляв на Феофанію щоб підбадьорити чергового камікадзе)))
Твір сподобався.

Яке красиве самогубство!
Тут казали, що не вірять мові. Мені здається, що з нею все ок. Стільки прикладів відомих творчих людей, які писали/співали під впливом різних речовин — і нічого.
Але справді моментами не вистачало атмосфери, якоїсь візуальної співзвучності. А так написано гарно.

А ще сподобалась ця фраза: “Дерева однакові й вже давно не розмовляють…”