Коментарі

Виправляю свою опечатку:
“розумного автора не хочеться критикувати” (замість “це”)

“Читач взагалі кумедна пані, хоча інфантильна просто жах”
Авторе, чомусь я все більше просочуюсь симпатією до вас, оскільки ваші коментарі чудово захищають ваш твір та пояснюють ситуацію в уявному всесвіті 🙂
Оскільки я почала відчувати ваш розум, це викликає повагу, а розумного автора це хочеться критикувати, тому лишається тільки визнати свою неправоту 🙂
Я дуже люблю твори, в яких треба зламати мозок, щоб докопатися до істини, тому спрагла до таких сюжетів.
ПОРАДА: якщо має бути інтрига, зафаршируйте сюжет так, щоб піт виступив від читання 🙂

З повагою, Читач 🙂
Пробачайте

Не авторе,
коли імунітет організму припиняє розпізнавати різницю між поганим та хорошим, між вірусами/хвороботворними бактеріями та звичайними вітамінами/здоровими клітинами, – розвивається смертельна патологія (наприклад, онкологія чи СНІД).
Те, що ви пишете, що “написано гарно” – насправді тривожний дзвіночок. Однак, про смаки не сперечаються 🙂
Успіхів вам.
Пробачайте.

Типовий представник

Дякую, радий, що сподобалося. Щодо атмосфери, то як на мене, вона тут доволі непогана. Читач взагалі кумедна пані, хоча інфантильна просто жах. Обурив мене насправді лише Віщун, що зі своєю мовою шкільного трієчника і термінами з посібниками взявся повчати.
От тільки порад я ніяких насправді не розгледів, лише критику.

Тут теж коментарям пороблено. Якщо критикувати, то грамотність, можливість співпереживати героям і діри в сюжеті. Критичних проблем, вартих цих папірусів, які порозгортали в коментарях, в твору нема. Я б хотів більше дізнатись про героїнь, але автор мусив чимось пожертвувати для розвитку сюжету.
Чого очікують ті коментатори, що починають сюсюкати і сипати смайлики? Дівчатка, ой дурненькі, ой що ж вони там наробили )))). Чого очікують коментатори, що розписують контратаку на кожне речення інших коментаторів? Це зайве, закликаю зосередитись на перевагах творів, а не недоліках. Бо така критика віддштовхує авторів, ніби тут сидить якась сердита масонська ложа і нікого не пускає.

Авторе, взагалі хочу вас підтримати. Кртика у ваш бік грубовата, але справедлива. Якщо ви вперше на конкурсах Зоряної фортеці, не переживайте. Тут є автори, які публікуються вже по 5-6 разів і в них видно зростання майстерності. Коли тут були мої ранні твори, їх теж пісочили і справедливо. Продовжуйте писати.

Люди, вам пороблено? Критикувати можна декілька речей, це грамотність мови, легкість співпереживання персонажам і діри в сюжеті. Кртичних проблем ні з чим з цього в оповідання нема. Дрібні огріхи це не привід розписувати стіни тексту. Ви ще КЛарка чи Воттса почніть пісочити. Планета алмазна – погано, кораблі прилетіли – погано, полетіли – погано. Я теж хотів би детальніше розписаний фінал, але тут не кандидати на премію Локус.
Ви, Авторе, теж будьте стриманіші. Ви отже старалися, а вас не поцінували. Будете кожному доводити чому ви праві, а вони не праві, тільки сили і час втратите. А поради вам жали слушні, краще на цьому зверніть увагу.
Особисто мені твір сподобався і більшості теж, тільки в тутешній атмосфері це спробуй роздивись.

Хочу тільки підтримати автора, щоб він продовжував писати. Якщо це перша спроба, то вона супер. Чекаю наступних.

В принципі підтримую, що смерть персонажів цілком собі закономірна. Тільки підвести до неї треба плавніше, якимось додатковим епізодом
Не подумайте, авторе, що я повчаю як писати, розцініть це як фанфік за вашим твором. Отож, герої сподіваються на порятунок, щось ремонтують, отримують сигнал, що допомога близько. І тут щось стається, вижити може тільки один. І вони вирішують померти всі, щоб один не обтяжувався почуттям вини за інших двох.
Многая літа вам. авторе.

Шестеро охоронців Соловецького табору майбутнього летять на Марс і дорогою розстрілюють ворогів народу. Чому ні? Треба боротися з стигматизацією радянських катів. А он скільки людей їм симпатизує. А вдома вони звичайні люди, ніхто й не подумає, що вбивці.
Маніяк летить до Альфи Кентавра і в польоті вбиває кілька людей після жахливих мордувань. Це метафора відмови від експансії, як ви не зрозуміли! Перестаньте бачити маніяків крізь стереотипи. Ви не відрізините маніяка від звичайної людини. Ганнібал Лектер, Фреді Крюгер, Шкіряне обличчя, про них навіть фільми знімають. А деяким людям і справжні маніяки зразок. А ще маніяки це люди, які потребують допомоги, їх пожаліти треба.
Твір підносить маргіналів як вільних людей, які самі вирішують свою долю. Вибачте, він відразливий.

Читач

Вам бачу, просто подобається тут тусуватися? Я не проти)

Людоїдоїд

Дякую. Насправді я все ж не вважаю, що не спрацювала, бо в Саші проблем не виникло, та й у Читача купа претензій, але не до таємниці. А щодо Віщуна, то відповідь викликана радше негативом не до його критики, а до нічим не виправданої зверхності. Себто, з одного боку “геппенінг”, з іншого зловживання займенниками, а туди ж повчати.

Дякую. Згоден, родзинки не вистачає, а про приречених космонавтів писав ще Бредбері. Але дуже хотілося втілити бачення безнадії, тому все одно написав)

Коментатори мали б просто сказати, що в оповіданні, насамперед, майже відсутнє фантастичне припущення.
Космонавтами в 21 столітті вже нікого не здивуєш. І гинули вони неодноразово.
Натомість коментатори жаліються на настрій твору та ідеї, які їм не до вподоби. Гріш ціна таким коментарям.
Написано гарно, як на мене. Просто немає родзинки.

Непогано, мені зайшло. Трохи псує враження те, що більшість задуму герой просто проговорює. Але кінець дуже порадував. Автору успіхів!

“Авторе, спробуйте мене зрозуміти. Я відкрию вам велику таємницю.” та господи, я ж не закликаю вас нічого вживати, це просто оповідання. Але не треба мені розказувати, яка я глибоко нещасна людина. Я вірю, що вам видніше 😉

“складається враження, що автор зумисне написав твір-провокацію, аби посмакувати в коментарях” – це, безумовно, твір-провокація, але не для того, щоб посмакувати в коментарях. Навіть якби я не розбирався в наркоманах, художній твір не обов’язково має бути реалістичним. Той же Доктор Хаус вам в доказ – там чорт знає що з медициною, а пігулки, які він вживає, не можуть діяти так швидко. А все одно хороший серіял)

Просто трохи обурює стигматизація вживання наркотиків і оце “наркомани так не спілкуються”, бо різні люди вживають різні речовини, а тут ніби на всіх навісили стигматизований ярлик.

Закликаю всіх не переходити на особистості читачів та автора, а також та не апелювати до власного досвіду (не)вживання певних речовин. Ми обговорюємо лише художній твір.

Слухайте історію. Коротше, я йшов і тут бац! Стоїть літаюча тарілка, я зайшов, а там лампочки блимають і сторінки розкидані з інопланетного “Скандалы, интриги, расследования”.
Чому Соколовський, оглянувши всього один корабель прибульців, судить про соціальний устрій і мораль усієї цивілізації? Може це були злочинці, або взагалі божевільні. Але швидше він просто відігрався на прибульцях, описавши свого ненависного сусіда, що відбив у нього коханку.

“Я знаю, який ефект від канабісу – я періодично проводжу практичні дослідження по цій темі, бггг.” – складається враження, що автор зумисне написав твір-провокацію, аби посмакувати в коментарях:
Та я розбираюся в наркоманах, не те що ви! Хто ви такі, щоб мене судити!
“Це не той тип твору, де треба захоплюватися наркоманією, вона просто дає хороший простір для метафори” – а от може тутешні коментарі це теж метафора, просто ви її не зрозуміли. Це метафора соціальної нерівності, зумовленої кліматичними змінами в країнах третього світу. Просто ми тут усі кліматологи та соціологи, а ви ні.

Авторе, спробуйте мене зрозуміти. Я відкрию вам велику таємницю.
Алкоголіки, наркомани, інтернет-залежні – це нещасні люди, які потребують комплексної допомоги, тому в одних вони викликають відразу, в інших – ненависть, і лиш серед деяких – співчуття. Любити можуть тільки одиниці, і то, переважно, це може бути мати або дитина хворого.
Щодо фрази “любимо саме за наркоманію” – це великий самообман!
Люблять людей сильних, міцних духом, як діаманти в титановій оправі, й благородних за вчинками, таких, які омиють ближньому рани, зігріють і накормлять в холодний день нужденного і скажуть добре слово тому, хто плаче.
Бажаю всіх благ.
Пробачайте.