Ось придумає автор “Славу-допоможця” й самому хочеться таким побути, а не виходить ) Ваш твір у своїй жанровій ніші написаний доладно, начебто, нічого не відняти, не добавити )
Бджілка Рім
Цікаво і сумно. Хай вибирається, в наступному оповіданні. 🙂
Зіркохід
Якщо чесно, не дуже второпав, про що твір. Сприйнялося як набір якихсь сюрних картинок без будь-якого ладу і зв’язку. Може, десь у кінці є пояснення? Але ж сон безконечний :-).
Із технічного: дуже кострубато, оформлення прямої мови е-е… альтернативне, купа русизмів на ковриках і коми з ефектом Чеширського Кота.
Удачі на конкурсі!
Який висновок робитиме читач після цього оповідання? Напевно, що треба вчасно лягати спати. ))) Дивіться: “Щось пішло не так… Можливо через втому і втрату сил. Мене закинуло в глибокі сни”. Тобто головна мета героїні – прокинутися. Але на цьому шляху на неї чатує багато усіляких пригод. На перший погляд – все логічно й зрозуміло. В фіналі героїня має прокинутися (це найпростіше) або зробити якийсь цікавий фінт. Це в теорії. На практиці є тільки сон, населений випадковими персонажами. Хто вони такі – бабуся, Пруто, звір, вартові, до чого клітка, ручка, ключ, озеро… Цей сон не закінчується, мета героїні залишається мрією. Фактично це виглядає фрагментом якогось великого твору, напевно, в жанрі фентезі. Тільки до чого тут Шеклі… І в чому полягає ідея оповідання – найулюбленіше питання Пташки. 🙂 Щодо стилістики оповідання – не ображайтеся, авторе, але склалося враження, що це гугло-переклад із російської, тільки трохи відкоректований.
Автор
Гуглом не користувалась, просто живу в центральній Україні, так що якщо носом не тикнете навіть не знаю де тут русизми, звеняйте. Ідея: рано чи пізно доведеться побороти своїх демонів, мій прокол що не зрозуміло.
Всім дякую за відгуки!
Клешоногий Паротяг
Дякувати Птиці, я зрозумів, про що це оповідання. Дійсно – треба висипАтися.
Електроскат
Росіянізми нашвидку: “Руки нащупали залізні грати” – слово “нащупувати” одинадцятитомний словник знає, але воно сприймається трохи чужорідно; не “грати”, а “ґрати”, грати – це дієслово.
“Між якими сиділи на ковриках і просто гуляли розмовляючи студенти і діти”, – на “килимках”, а не “ковриках”. Розмовляючи – комами з двох боків (заодно).
“Підійшла до невисокого каменю”, – як на мене, тут має бути каменЯ, бо йдеться про чітко окреслений предмет, а не матеріал (це не до російського впливу, а до граматики).
“Жалісливо заскиглив малий, на вигляд років сім.” – “На вигляд років сім” – дуже кострубато звучить, хоч би “років семи на вигляд”.
“Хлопець перестав плакати, демонстративно склав руки, насупився і пішов геть”, – мені здається, тут доладніше було би “припинив”.
“Чим далі бігла, тим більше наростала тривога”, – взагалі неодноразово натрапляла на твердження, що органічніше “що (далі), то…”, а не “чим…, тим” – це якраз під впливом російської прийшло до української мови. “Наростала тривога” теж сприймається як калька, хоч так, слово “наростати” у значенні “посилюватися” в словнику є.
“Замок мелодійно клацнув і я штовхнула білі двійні двері” – краще “подвійні”, словник фіксує “двійний” як діалектизм.
“що закінчувався такими ж дверима” – такими самими.
“що час від часу розгойдувались” – сприймається як дослівний переклад “время от времени”; часом, подеколи, можливо.
“Відкинула штору і підійшла ближче до відкритого навстіж вікна” – відчиненого.
Це, насправді, не так уже й багато. Деякі зі слів, які видаються русизмами, на кшталт того самого “навстіж”, технічно такими не є, словником зафіксовані.
З пунктуацією значно гірше, помилок дуже багато, майже в кожному реченні, у різних випадках.
Щодо сюжету: не дуже второпала, до чого це все було. Очевидно, дівчина у певний спосіб досліджує сни, але “щось пішло не так”. Мабуть, істоти зі снів за законами цього сетингу можуть потрапити до реальності. Героїня продирається крізь якусь фантасмагорію, ухвалює боротися зі звіром. Ок. Але без бекграунду, попередньої історії (що за дівчина, що уособлює звір, звідки саме такі образи, чим психологічно вмотивовані, яка кінцева мета) усе це якось не грає. Сон-то безкінечний, але конкретно цей твір виглядає як його невеликий фрагмент, трохи так “у вакуумі”.
Цікаво, вперше бачу. Але тільки на перший погляд є спільне. Це моя вина що Вам так здалося і Ви не вірно трактуєте. Але який сенс вже пояснювати!? Тема снів дуже збита і геть не дивно, що і там, і в мене в снах є чудовиська)
Ось придумає автор “Славу-допоможця” й самому хочеться таким побути, а не виходить ) Ваш твір у своїй жанровій ніші написаний доладно, начебто, нічого не відняти, не добавити )
Цікаво і сумно. Хай вибирається, в наступному оповіданні. 🙂
Якщо чесно, не дуже второпав, про що твір. Сприйнялося як набір якихсь сюрних картинок без будь-якого ладу і зв’язку. Може, десь у кінці є пояснення? Але ж сон безконечний :-).
Із технічного: дуже кострубато, оформлення прямої мови е-е… альтернативне, купа русизмів на ковриках і коми з ефектом Чеширського Кота.
Удачі на конкурсі!
Який висновок робитиме читач після цього оповідання? Напевно, що треба вчасно лягати спати. ))) Дивіться: “Щось пішло не так… Можливо через втому і втрату сил. Мене закинуло в глибокі сни”. Тобто головна мета героїні – прокинутися. Але на цьому шляху на неї чатує багато усіляких пригод. На перший погляд – все логічно й зрозуміло. В фіналі героїня має прокинутися (це найпростіше) або зробити якийсь цікавий фінт. Це в теорії. На практиці є тільки сон, населений випадковими персонажами. Хто вони такі – бабуся, Пруто, звір, вартові, до чого клітка, ручка, ключ, озеро… Цей сон не закінчується, мета героїні залишається мрією. Фактично це виглядає фрагментом якогось великого твору, напевно, в жанрі фентезі. Тільки до чого тут Шеклі… І в чому полягає ідея оповідання – найулюбленіше питання Пташки. 🙂 Щодо стилістики оповідання – не ображайтеся, авторе, але склалося враження, що це гугло-переклад із російської, тільки трохи відкоректований.
Гуглом не користувалась, просто живу в центральній Україні, так що якщо носом не тикнете навіть не знаю де тут русизми, звеняйте. Ідея: рано чи пізно доведеться побороти своїх демонів, мій прокол що не зрозуміло.
Всім дякую за відгуки!
Дякувати Птиці, я зрозумів, про що це оповідання. Дійсно – треба висипАтися.
Росіянізми нашвидку: “Руки нащупали залізні грати” – слово “нащупувати” одинадцятитомний словник знає, але воно сприймається трохи чужорідно; не “грати”, а “ґрати”, грати – це дієслово.
“Між якими сиділи на ковриках і просто гуляли розмовляючи студенти і діти”, – на “килимках”, а не “ковриках”. Розмовляючи – комами з двох боків (заодно).
“Підійшла до невисокого каменю”, – як на мене, тут має бути каменЯ, бо йдеться про чітко окреслений предмет, а не матеріал (це не до російського впливу, а до граматики).
“Жалісливо заскиглив малий, на вигляд років сім.” – “На вигляд років сім” – дуже кострубато звучить, хоч би “років семи на вигляд”.
“Хлопець перестав плакати, демонстративно склав руки, насупився і пішов геть”, – мені здається, тут доладніше було би “припинив”.
“Чим далі бігла, тим більше наростала тривога”, – взагалі неодноразово натрапляла на твердження, що органічніше “що (далі), то…”, а не “чим…, тим” – це якраз під впливом російської прийшло до української мови. “Наростала тривога” теж сприймається як калька, хоч так, слово “наростати” у значенні “посилюватися” в словнику є.
“Замок мелодійно клацнув і я штовхнула білі двійні двері” – краще “подвійні”, словник фіксує “двійний” як діалектизм.
“що закінчувався такими ж дверима” – такими самими.
“що час від часу розгойдувались” – сприймається як дослівний переклад “время от времени”; часом, подеколи, можливо.
“Відкинула штору і підійшла ближче до відкритого навстіж вікна” – відчиненого.
Це, насправді, не так уже й багато. Деякі зі слів, які видаються русизмами, на кшталт того самого “навстіж”, технічно такими не є, словником зафіксовані.
З пунктуацією значно гірше, помилок дуже багато, майже в кожному реченні, у різних випадках.
Щодо сюжету: не дуже второпала, до чого це все було. Очевидно, дівчина у певний спосіб досліджує сни, але “щось пішло не так”. Мабуть, істоти зі снів за законами цього сетингу можуть потрапити до реальності. Героїня продирається крізь якусь фантасмагорію, ухвалює боротися зі звіром. Ок. Але без бекграунду, попередньої історії (що за дівчина, що уособлює звір, звідки саме такі образи, чим психологічно вмотивовані, яка кінцева мета) усе це якось не грає. Сон-то безкінечний, але конкретно цей твір виглядає як його невеликий фрагмент, трохи так “у вакуумі”.
О! Та це ж не Шеклі! Це просто один в один “Poet Anderson: The Dream Walker”
Дуже рекомендую автору подивитися 🙂
http://www.visiontv.video.az/video/poet-anderson-pokoritel-snov-poet-anderson-the-dream-walker-2014-hdrip-144790
До речі, це теж не повна історія, а скоріше тізер більшої історії, що вийде колись пізніше.
Чесно кажучи від вашого попвідання теж віє відчуттям тізера 🙂
Цікаво, вперше бачу. Але тільки на перший погляд є спільне. Це моя вина що Вам так здалося і Ви не вірно трактуєте. Але який сенс вже пояснювати!? Тема снів дуже збита і геть не дивно, що і там, і в мене в снах є чудовиська)
Авторе, чи можна вас офтопіком спитати – як ви аватарку встановили? ))) Я не знайшла, як це зробити
Я сама не в курсі як то вийшло)
🙂
Цікаво й примушує переживати за герої. Як на мене, то все вдалося досить добре у авторки.